Два роки гетьманом був Іван Виговський - людина розумна і вольова, вірний товариш і дорадник Богдана Хмельницького, який понад усе любив Україну і боровся за її волю і незалежність. Після того, як Виговський поклав булаву, гетьманом знову вибрали Юрія Хмельницького. Козаки вважали, що син Богдана буде гетьманувати так само розумно, як і його батько, і що для України настануть добрі часи.

Та не так воно сталося, як гадалося. Хмельниченко не вмів гетьманувати. Він не мав достатньо війська, щоби виступити проти москалів, то ж почав з ними годитися, а тим тільки того й треба було - одразу вдалися до хитрощів. Московські воєводи люб'язно запросили гетьмана до себе на другий бік Дніпра у
Переяслав. Недосвідчений і довірливий Юрась не бачив у цьому ніякої небезпеки і поїхав. У Переяславі під певними утисками і погрозами москалі заставили гетьмана підписати новий договір, що знову повертав Україну під московську залежність. За новим договором московські війська мали стояти залогою в шістьох найбільших містах України, щоб не допустити до нового повстання; гетьман не міг сам розпоряджатися військом запорозьким, а повинен був виконувати накази, які йому пише цар. От Якого лиха дочекалася Україна. П'ять років гетьманував, а скоріше виконував накази царя Юрій Хмельницький.
У 1663 він поклав булаву.

Тоді Україна поділилася на дві частини: на лівому боці Дніпра обрали одного гетьмана, на правому - другого. З того часу пішли назви: Правобережна Україна і Лівобережна.

Лівобережну Україну ще називали Гетьманщиною, бо тут найдовше були гетьмани. Між обома частинами часто спалахували війни, які нищили увесь край. Цей період у нашій історії народ назвав Руїною. До цих війн українців підступно намовляли, а то й примушували поляки і москалі. Часто вони самі брали участь у війні, вдаючи українських "союзників".
А робили це для того, щоб посилювати в Україні невдоволення, незгоду та заколоти і, отже, довести край до повного знищення, бо тоді буде легше запанувати над знесиленим українським народом.

За Іваном Петренком