KОЗАЦЬКІ ПРИСЛІВ’Я та ПРИКАЗКИ

А що козакові треба: степу, хліба й неба!

— А що робиш тепер? — По чужинах блукаю та слави шукаю.

Або волю добути, або дома не бути.

Або мед п’є, або кайдани тре.

Або перемогу здобути або вдома не бути

Або полковник, або покійник.

Без гетьмана військо гине.

Без доброго командира військо — отара.

Береженого Бог береже, а козака — шабля.

Береженого і Бог береже,  а козацька шабля стереже.

Більше разу не вмирати.

Бог не без милості, а козак не без щастя.

Бог не без милості, козак не без долі.

Висипався Хміль із міха та наробив панам ляхам лиха. 

Вольному — Воля, скаженому — круча, спасенному — рай

Ворога де знайдеш, то бий.

Де є бої, там є герої.

Де козак — там і воля.

Де козак — там і слава.

Де не можна перескочити— треба перелізти.

Де отаман швець — там Січі кінець. 

Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.

До булави треба голови.

Добрий козак баче, де отаман скаче.

Доки шабля в руці, то ще не вмерла козацька мати.

Життя собаче, зате слава козача.

За наше жито та ще нас бито.

За рідний край — хоч помирай.

За честь голова гине.

Звання козацьке, а життя собацьке.

Здобувши перемогу, про пильність не забувай

Знищ ворога сьогодні, бо завтра нашкодить.

Зовсім козак та чуб не так.

Зроду-віку козак не був і не буде катом!

Кінь та ніч козакові товариші.

Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі!

Козак без коня, що воїн без пістоля

Козак в дорозі,  а надія в Бозі.

Козак добрий та вороги не хвалять.

Козак дружбу знає: в біді коня не покидає

Козак живе не тим, що є, а тим , що буде.

Козак журби не знає.

Козак з біди не заплаче.

Козак з бідою — як риба з водою.

Козак з конем і в ночі і днем

Козак мовчить, а все знає.

Козак на пічі — ворог Січі

Козак не без долі, а дівка не без щастя.

Козак не боїться ні тучі, ні грому.

Козак не боїться ні хмари, ні чвари, ні чортової кари.

Козак сам не їсть, а коня накормить

Козак хороший, та нема грошей.

Козак— як кішка, як не кинь— на ноги впаде

Козак як птах— знявся та й полетів

Козак, я голуб: куди не прилетить, там і пристане.

Козак, як не сало їсть, то турка б’є.

Козаку зібратись— тільки підпоясатись

Козацька люлька — добра думка.

Козацькому роду нема переводу.

Козача потилиця панам ляхам не хилиться.

Коли всім народом дмухнути, то ураган буде

Коли козак в полі, то він і на волі.

Коли навколо вороги — то не життя, честь бережи

Коли стелеться доріжка, козакові не до ліжка

Коли ти дворянин, то поклонися козакові.

Краще живий хорунжий, чим мертвий сотник.

Кров не водиця, проливати не годиться.

Куди козака доля не закине — все буде козак.

Куля не галушка — її не проковтнеш.

Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.

Лежачого не б’ють.

Лучче смерть на полі, ніж життя в неволі.

Малим родився — великим помер.

Місяць — козаче сонце.

На диявола є хрест, а на ворога меч!

На козаку й рогожа прихожа.

Надія на Бога, а лицарство наше

Наш Луг — Батько, а Січ — Мати — от де треба помирати.

Не все ж то козак, що списа має.

Не журися, козаче, нехай ворог плаче!

Не знає й той чорт козацьких жартів.

Не наше діло з плахтою стрибати, наше діло з москалем воювати.

Не пив води дунайської, не їв каші козацької.

Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.

Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою.

Не хочеш козакувати, іди чумакувати.

От тобі хомут і дуга — тобі я більше не слуга.

Панові курка, а мужикові шабля.

Поки Дніпро пливе, Україна не вмре

Пугу, пугу! — козак з лугу.

Рана від кулі глибока, а від шаблі широка.

Сам загибай, а братчика виручай

Слава не поляже, а про себе розкаже.

Сміливого й чорти бояться

Сміливого куля не бере

Славний козак Максим Залізняк — славніше Запорожжя.

Степ та воля — козацька доля.

Страху нема там, де його не боятья

Та ти ще полтавської води не пив.

Терпи козак, отаманом будеш.

Терпи, козаче, горе — будеш пити мед.

Терпи, хлопче, козаком будеш.

То не козак, що отаманом не думає бути.

У козака життя коротке, а слава вічна

Україна— козацька мати.

Упіймав— не упіймав, а погнатись можна.

Хліб та вода — то козацька їда.

Хоч і спина гола, аби своя воля.

Хочеш спокою — готуйся до бою.

Хто в Полтаві не бував, той лиха не знає.

Хто любить піч, тому ворог Січ.

Чия відвага, того й перемога

Щирий козак ззаду не нападає.

Що козак — то п’ятак, а за дівку — гривня.

Що нам холод, коли козак молод!

Що село, то й сотник.

Язик, як шабля, а шабля, як язик.

Як зберуться тучки в кучку — буде громовиця!

Як козак шаблею блисне, москаль в штани дрисне.

Як череді без личана, так козакам без гетьмана.

Спи, маленький козачок

Спи, маленький козачок,
Повернися на бочок.
Спи, синочку, мама засинає,
Спи, козаче, кінь твій зачекає. (останні 2 рядки 2 рази)

Люлі-люлі, баю-бай,
Завтра прийде Миколай,
Принесе тобі в дарунок
Золотих пісень пакунок. (останні 2 рядки 2 рази)

А в різдвяну тиху ніч
Ми поїдемо на Січ,
Кошовий нам дасть
Різдвяний пряник. (весь куплет – 2)

Спи, Козаче, в бій ще рано,
Ще малі твої гетьмани,
А як підеш, в бій свій перший,
Мало нас, а вас – ще менше…(останні 2 рядки 2 рази)

Спи, маленький, треба спати,
Зайчик спить і вовчик-братик,
Грає синій водограй,
Казка ллється через край,
Люлі-люлі, баю-бай…