ПАВЛУСЬ УДОМА САМ

 Павлусь — маленький. Ось тут він спить. Це його ліжечко. Воно для нього — цілий світ. Тут діються всілякі дива. Тут м’яка перинка. У ній можна потонути. Лагідна подушечка. У неї можна бухати головою, і вона не гнівається. Співучі бильця. До них можна вішати брязкальця, щоб погойдалися і поспівали.
Тільки покладе Павлусь голову на подушечку, так подушечка й шепоче йому: “Люлі, люлі, люлі, налетіли гулі, сіли на воротях в червоних чоботях…”
І то правда — налітає багато-пребагато гуль у червоних-пречервоних чоботях та й просто у Павлусів сон.
Уже Павлусь усміхається. Біля нього туляться Зайчик-Побігайчик та Лисичка-Сестричка. У них — свої сни.
І поки гулі сидять на воротях у червоних чоботях, то всі сплять. А ледве гулі полетіли собі з кімнати, Павлусь розплющує оченята. Бачить: Зайчик-Побігайчик позіхає на весь рот, ну, а Лисичка-Сестричка, то та, мабуть, уже давно гуляє. Самій їй не дуже гуляється, однак гуляє.
Павлусь тягне хитру Лиску за хвіст, підпихає до неї Зайчика і просить: “Помиріться і більше ніколи не сваріться”.
А потім Павлусь сідає і дивиться, як вони миряться. Може, хочуть побавитись м’ячиком? Чи брязкальцем? Нехай бавляться. Хіба Павлусеві шкода? Він любить, коли вони бавляться його цяцьками.
А може, Зайчик-Побігайчик хоче погратися в хованки? Тоді нехай Лисичка-Сестричка жмуриться. Ось так, — і Павлусь зав’язує Лисичці-Сестричці очі хустинкою.
Зайчик тим часом нехай ховається. Під подушку. Там його ніхто не знайде.
А Лисичка нікого й не шукає. Вона вже забулася, що грається в хованки, їй уже хочеться гратися в дощ. Нумо, Лисичко, ховаймося під ковдру, бо намокне твій шовковий хвіст!
О, здається, дощ перестав. Пора, Лисичко-Сестричко, вилазити на сонечко! А Зайчик же й не знав, що був дощ! Він думає, що ми досі граємося в хованки!
Агов! Заю, де ти! Вилазь-но сюди, нешуканий!

 О, як це ти вилазив, що гепнув з ліжка?!

 Павлусь ледве не плаче — Зайчик он як забився! А Лисичка-Сестричка й собі звалилась додолу. Ой, мабуть, їй запаморочилося в голові! Хтозна, кого й рятувати першого — Зайчика чи Лисичку? Треба обох!
І Павлусь чимсили гукає: “Маааамоооо!!!”