Галина КИРПА
ПЕРЕКЛАДИ

Сергій ТАРАСОВ
ЧОМУ РИБИ МОВЧАТЬ?
Казка

Ти, мабуть, гадаєш, мій маленький друже, що риби не вміють говорити? Іще й як уміють! Просто вони дуже мовчазні. А мовчать вони ось чому.
Давно-предавно жив на світі Карась. І був він такий цікавий, що до всіх липнув із розпитуваннями. Підпливе було до мами й питає:
— Мамо, а чого ми живемо у воді, а не на суші?
Мама ж тільки плескала хвостом і мовчала.
Тоді Карась плив до батька й питав його:
— Тату, а чого ти не літаєш, як ті білі пташки над водою?
Батько сердито відвертався й також мовчав, бо вважав, що кращого за воду нічого немає й не може бути на світі.
А цікавий Карась плив далі й далі, у кожного, кого здибував, про щось питав. У поважної тітки Сомихи питав, чого вона така вусата, а в дядька Вугра — чого він такий довгий. Одначе риби відмахувалися від прилипка й мовчали.
Тоді цікавий Карась чіплявся до дідуся Рака. Допитувався, чого той ходить задом наперед і чи не заважають йому такі величезні клешні? Дідусь Рак ховався до нори й так само мовчав.
Якось Карась побачив старого мудрого Щупака. Йому вельми захотілося довідатись, чого той Щупак увесь у плямах і навіщо йому здалися такі гострі зуби?
— А чого це тебе так цікавить? — несподівано для Карася спитав раптом Щупак.
Карась задумався. А й справді — навіщо йому все те знати? І поки він думав, Щупак — хап! — і проковтнув Карася. Його зовсім не цікавило, якого Карась кольору і чи є в нього зуби...
Звідтоді карасі нікого ні про що не питають, а полюбляють мовчати й ховатися від щупаків. Інші риби також мовчать. Їм ніколи розмовляти — свого клопоту вистачає.
Ось так і живуть риби мовчки. Лише коли-не-коли, як утрапить котра на гачок і спритний рибалка витягне її з води, риба починає проситися, щоб її випустили. Але ніхто не розуміє риб’ячої мови, тому й думає, що вона просто хапає ротом повітря.