У січні 1734 р. на сімдесят сьомому році життя помер гетьман Данило Апостол, який увійшов в історію як один з найвизначніших українських діячів і рішучий оборонець автономії України.

Спитаєте, чому автономії, а не незалежності? Бо Україну поневолила Московщина, яка виявилася підступнішою і хитрішою за інших загарбників. Однією із причин цього став союз з Росією, який уклав Богдан Хмельницький у 1654 році у Переяславі. Україна не тільки потрапила у важке ярмо на довгі роки, а й була приречена на фізичне і духовне знищення, перетворення українців на малоросів і хохлів. Тож мусимо усі пам'ятати мудрі слова, які колись гетьман Хмельницький сказав польським послам, хоча вони стосуються усіх сусідів України — поганих і добрих, близьких і далеких: «Вертайтеся до своєї хати і живіть собі. Нехай кожен має своє. Будемо приятелями здалека».

По смерті Данила Апостола Росія заборонила вибирати нового гетьмана. Для України знову настали тяжкі часи. На нашій землі діяли московські порядки ще жорстокіші, ніж за царя Петра І. В Україні стояла велика московська армія і урядувала так звана «тайная експедіція», що катувала і карала на смерть невинних людей, котрі за найменшим доносом мали хоч якісь ворожі настрої до Москви.

Таке безправ'я тривало довго, і хтозна, чи ще колись Москва дозволила б вибрати гетьмана, якби не випадок.

У 1731 році їздив по Україні царський полковник Вишневський, підшуковуючи співаків до придворного хору. В селі Лемеші на Київщині почув, як гарно співав у церкві козак-красень Олекса Розум. Його і взяв москаль до Петербурга.

І сталося як у казці. Олекса Розум сподобався царівні Єлизаветі, доньці Петра І. Від природи обдарований, тямущий, отримав ще й добру освіту. Згодом уже займав високу посаду, і, ставши дворянином, почав називатися Розумовським. У 1742 році Єлизавета стала царицею і вийшла заміж за Олексія Розумовського.

Олекса мав молодшого брата Кирила, якого узяв до себе у Петербург. Тут Кирило якийсь час навчався, а що був хлопцем дуже розумним, то цариця іменувала його графом і відправила вчитися за кордон.

У 18 років Кирило Розум, що тепер звався графом Розумовським, був призначений головою Академії Наук у Петербурзі.

У 1744 році цариця побувала в Україні й вислухала прохання козацької старшини, щоб вибрати гетьмана. Цариця Єлизавета не забувала, що Кирило і її чоловік — українці,
тому до України ставилася з деякою прихильністю. Але не збиралася відновити права України, знищені москалями ще від часів Богдана Хмельницького. Та все ж таки дозволила поновити в Україні гетьманський уряд.

У 1750 році у Глухові (тодішній столиці козацької України) Кирила Розумовського було обрано гетьманом. Аж після 16-ти років по смерті Данила Апостола в Україні знову
почав правити гетьман.

Ї хоча Кирило Розумовський отримав московське виховання, одягався за модою царського двору і його вважали вірним царськопідданим, та у грудях його ще билося українське серце.

Після смерті Данила Апостола, який так щиро дбав про добро України, знову настали важкі часи. Країною управляло так зване «Правління» і жорстока московська «Тайная Експедіция». Це тривало 16 років. І лише у 1750 році у Глухові (тодішній столиці козацької України) волею долі знову було обрано гетьмана.

Ним став двадцятидвохрічний Кирило Розумовський. Високоосвічений, пишно одягнений за французькою модою, він сприймався як вірнопідданий царського двору, та у грудях його ще билося українське серце. Перші два роки правління К. Розумовський об'їжджав міста й містечка Гетьманщини, приглядаючись до козацького укладу та життя народу. При кожній спробі зробити якісь зміни на користь України наштовхувався на супротив цариці Єлизавети. Хоча історики по-різному трактують правління гетьмана, та він таки дбав про поширення автономних прав України, добробут людей, провів зміни у судочинстві, посилив дисципліну та озброєння у козацькому війську. Докладав зусиль, аби перенести столицю з Глухова у Батурин, де побудував чудовий палац. Планував заснувати університет, відкрив знамениту музичну школу в Глухові. Поволі почав заводити в Ураїні лад і порядок на європейський взірець.

На жаль, не вдалося гетьману Розумовському довершити задумане. У 1761 році помирає цариця Єлизавета і її наступницею стає Катерина II, яка в усьому наслідує царя-сатрапа Петра І. Найперше, що зробила нова цариця, — почала скасовувати усі права України, перетворюючи її на звичайну московську провінцію. Вона викликала Кирила Pозумовського до Петербурга й повеліла зректися гетьманства. Якийсь час К. Розумовський вагався та, не маючи сили противитися цариці, склав гетьманську булаву. Скасувавши уряд України, Катерина II знищила останки її волі.

Ось так у 1764 р. скінчилося панування українських гетьманів, перестала існувати вільна українська держава — Гетьманщина. Причиною її занепаду були численні вороги з усіх боків, а також незгода і розбрат між козацькою старшиною.

До цього часу у Санкт-Петербурзі стоїть пам'ятник цареві Петру І; його поставила Катерина II з таким дарчим написом: «Пєтру пєрвому, Єкатєріна Вторая».

Тарас Шевченко у 1844 р., стоячи перед цим пам'ятником, сказав:

Це той Пєрвий, що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая доконала
Вдову-сиротину.

Ці слова увійшли до поеми «Сон», за яку тодішній московський цар Микола дуже жорстоко покарав нашого генія: на довгі роки позбавив Шевченка волі без права писати і малювати.

Л.Л.