Леся ВОЗНЮК
ЛІЧИЛКИ

Мандрівна лічилка

Ми лісочком мандрували,
все довкола рахували.
Раз — суничка, два — малинка,
три — край стежечки ожинка,
а чотири — то чорнички,
що засмаглі мають щічки.
П’ять — грибок-боровичок,
ось минувся вже лісок.
Далі полем мандрували,
все довкола рахували.
Раз — волошка, два — то жито,
три — все поле маком вкрите,
а чотири — гречка квітне,
зустрічає бджіл привітно.
П’ять — пшениченьку знайшли,
ось і поле перейшли.
Далі лугом мандрували,
все довкола рахували.
Раз — дзвіночок, два — ромашка,
три — духмяна біла кашка,
а чотири — конюшина
звеселила всю долину.
П’ять — то коник-стрибунець...
Ось прогулянки кінець.

Мандрували, потомились,
рахувати научились.
Хочеш вміти рахувати?
Завтра з нами йди гуляти.

Лічилка-безконечка

Раз і два — росла трава,
три, чотири — покосили,
п’ять — на сонечку сушили,
шість — в копичку поскладали,
сім — корівку годували,
вісім — молочко давала,
дев’ять — діток напувала,
десять — привела телятко,
починаймо все спочатку.

Раз і два — росла трава…

Веселкова лічилка

В лузі дощик із квіток
кольоровий сплів вінок.
У долину, аж до річки,
простяглись барвисті стрічки.

Ось червона, перша стрічка, —
колір стиглої сунички.
Друга — наче мандаринки,
що оранжеві в них спинки.
Третя — жовта, наче сонце
зазирає у віконце.
А четверта — то зелена,
як листок берізки, клена.
П’ять — блакитна, барвінкова,
наче квіточка святкова.
Шоста — синя, як ті сливи,
що дощі вмивали й зливи.
Сьома — вкрили ліс та балки
фіолетові фіалки.

Із семи стрічок веселих
утворилася веселка,
і щоб знати кольори,
ти лічилку повтори.