Людмила Старицька-Черняхівська
ЛІТЕРИ

У бруднесенькому зшитку
Літери жили,
Тільки мали спокій влітку,
Зиму ж всю ревли.
В них була недобра мама —
Галя — куций ніс,
Більш книжок любила поле,
Сонце, річку, ліс.
І жалілись на дитинку
Літери гуртом:
— Нам криву зробила спинку,
Нас з якимсь хвостом,
Нам тире забула дати,
Нам дашки й крапки.
Ах, яка недобра мати!
Бідні ми дітки! —
Поперед усіх стояло
Товстелезне А,
Надоколо поглядало,
Наче та сова.
Д закинуло голівку
Геть зовсім цабе;
Мов гусак тягнуло шийку
Довжелезна Б.
Е скрутилось кошенятком,
Р став сторчака,
Витягало, рученятка
Кривобоке К.
Щ і Ц десь загубили
Хвостики свої,
І штовхались, і тремтіли
Куцоніжки І.
Надійшла тут мама
І сказала їм:
— Ви самі недобрі, злії,
Сором вам усім.
У моєї рибки доні
Рученька мала.
Через те списать вас добре
Доня не здола.
Але майте лиш терпіння,
Перелине час,
І моя голубка доня
Гарно спише вас.
І справдилось слово мами —
Перелинув рік,
Більше в зшитку не зосталось
Літерок-калік.
Всі зробилися тоненькі,
Гарні та малі,
По рядочках рівно стали,
Наче москалі*.

* Тут у значенні "солдати"