Дитяча книжка в процесі виховання сучасної дитини дошкільного віку

У сучасних умовах глобальної інформатизації суспільства місце та роль дитячої книги дещо знецінилися. Не секрет, що діти раннього віку швидше долучаються до відеопродукції та комп’ютерних програм, ніж починають говорити. Науковці пояснюють таку ситуацію рядом об’єктивних та суб’єктивних причин, але аж ніяк не можна виправдовувати її.

Ніхто сьогодні не буде заперечувати, що дошкільне дитинство відіграє виключно важливу роль у формуванні не тільки окремої особистості, а й людської спільноти в цілому. Освітні, світоглядні, культурні, моральні пріоритети, що формуються з дошкільного дитинства визначають життєвий шлях цілих поколінь, впливаючи на загальний розвиток і стан цивілізації. Тому дорослі — насамперед батьки і вихователі — всі свої виховні зусилля мають спрямовувати на становлення багатого внутрішнього світу дитини, вихованню в ній творчого начала, позитивного світосприймання, бажання саморозвитку. Цінним засобом в такій виховній моделі виступає читання дітям художньої літератури.

У процесі спілкування з книгою дитині відкривається світ у всій його багатоманітній цілісності, краса людських взаємин та цінностей буття. Читаючи, дитина розвиває свій інтелект, пам’ять, увагу, уяву; вчиться думати, аналізувати, засвоювати та використовувати досвід, зіставляти, робити висновки. Спілкування з книгою розвиває мовлення дитини, робить його образним, красивим. І ще — читаючи, дитина мимоволі відчуває бажання творчості. Однак, жити з книгою сьогодні доводиться вчити не тільки дітей, але й батьків. Які книжки читати дворічному малюку, а які запропонувати дитині 5-6 років? Чи треба вчити дитину читати самостійно, щоб вивільнити для дорослого «тиху годину»? Ці питання дуже часто постають перед батьками, і вирішуються вони не завжди педагогічно грамотно.

Поміркуємо, що треба робити для того, щоб спілкування з дитячою книгою приносило радість і насолоду дітям, починаючи з раннього віку, і батькам; щоб, дослухаючись до порад великих педагогів, дорослі знаходили можливість щоденно читати дитині. Адже читати дошкільнику можуть не тільки батьки, а й дідусі й бабусі, старші брати і сестри. А крім того, художнє слово може звучати і в усному варіанті — казку можна розказати, вірш прочитати напам’ять, невеликий за обсягом літературний твір можна показати як настільний театр.

Для дітей раннього віку, вибираючи книжку, важливо звернути увагу на, щоб вона була легкою, викликала приємні тактильні відчуття. Бібліотека для малюка може формуватися вже з першого року його життя. А першу книжку може підготувати власноруч мама ще тоді, коли тільки очікує його народження. Мова йде про так звану книжку-подушку. Листи такої книжки зроблені з тонкого синтепону, обшиті яскравою тканиною з ілюстраціями і невеликим текстом, з’єднані в єдиний блок спеціальними зав’язками. Для її виготовлення треба взяти 10 кусочків (це сторінки майбутньої книги) однотонної тканини ( ситець, байка) розміром 37*34 см. На сторінках зробити аплікації з тканини іншого кольору чи прості вишивки на тему дитячих іграшок, домашніх тварин, квіткових галявин з метеликами тощо. Ваша домашня книжка може бути без тексту. Але якщо вам дозволяє хист і, головне, є бажання, можна фломастерами написати друкованими літерами найпростіші речення: ЦЕ КОТИК МУРЧИК, або МЕТЕЛИК ЛІТАЄ. КВІТОЧКА КРАСИВА. Вставити всередину тонкий синтепон, підшити смужками різнокольорового ситцю, зшити сторінки за допомогою петельок із зав’язками так, щоб можна було розгортати листи, До першої і останньої сторінки книжки пришити застібку зі смужок тканини, щоб книга не розкривалася без потреби. Виготовляючи таку книжку, мама повинна думати про те, з яким задоволенням маля «читатиме» її.

Крім того, треба подбати, щоб у бібліотеці були маленькі книжки «восьмушки» і «четвертушки» (1/8 і ¼ стандартного листа). Вони зручні, легко поміщаються в руках дитини. Але, вибираючи такі книжки, необхідно надавати перевагу тим, в яких чіткі, яскраві, великі малюнки, на яких дитина легко впізнає ті чи інші предмети.

Дітям раннього віку доцільно купувати так звані книжки-вирубки — у вигляді різних предметів та тваринок, що є героями невеликих оповідань — зайчик, котик, паровозик. Цікавими є книжки-панорами — казковий будиночок з об’ємними декораціями, чи галявинка з курчатами, а також книжки-іграшки, в яких герої представлені у вигляді фігури з рухливими частинами — у котика рухаються очі, у пташки — крила, у півника чи курочки — дзьоб.

Набувають поширення відео книги, але вони потребують виваженого використання в організації літературного дозвілля дітей раннього віку.

Змістове наповнення книги для дитини раннього віку ґрунтується на різних жанрах дитячого фольклору. Дослідники дитячого фольклору (Г.Виноградов, О.Воропай, Л.Павлова, В.Скуратівський та ін.) сходяться в думці, що фольклор здійснює на дитину яскравий психофізіологічний вплив — викликає радість, допомагає координувати рухи, розвиває мовлення, вчить бачити красиве в простих речах. Дитячий фольклор сприяє активному спілкуванню з дитиною. Саме мамі необхідно в період очікування дитини вивчити чи пригадати якомога більше колискових пісень, потішок, пестушок, дитячих пісеньок, небилиць, щоб бавити дитину потім, говорячи з нею художнім словом. Ми не будемо детально зупинятися на характеристиці цього виду дитячого фольклору, а порадимо читачам звернутися до програм розвитку та виховання дітей раннього віку, щоб познайомитися з рекомендованими творами та широко використовувати їх у спілкуванні з дитиною.

Читати дітям раннього віку (хоча ця порада в повній мірі стосується і дітей дошкільного віку) необхідно повільно, чітко, ясно, не намагаючись наблизитися до дитячого мовлення і не переграючи, зображаючи ту чи іншу рису персонажа.

Сюжети для дитячого читання — дитячі забавки, іграшки, тварини, звірі, птахи, пори року; взаємини з близькими дорослими, однолітками, старшими дітьми.

Діти з цікавістю слухають і легко запам’ятовують коротенькі дитячі вірші, люблять, коли їм розказують казки. Дитячі вірші характеризуються яскравістю звуків, а це сприяє розвитку фонематичного слуху.

З раннього дитинства необхідно формувати читацьку культуру, а однією із її складових є озвучування імені автора того чи іншого твору та його назву. Казки використовуються як народні, так і авторські. Головна вимога — казка має відповідати віку дитини, бути невеликою за обсягом, цікавою за змістом, динамічною, яскравою. З покоління в покоління переходять такі казки як «Ріпка», «Колобок», «Курочка ряба», «Кіт, півень і лисиця», «Гуси-лебеді» тощо. Від дорослих залежить, чи буде дитині подобатися самостійно читати казки. Тому необхідно зберігати традиційний алгоритм розповідання казки: приказка, що ніколи не пов’язується із змістом казки, а використовується для того, щоб зосередити увагу дитини, зосередити її на казці, створити казкову атмосферу: «Було це так давно, коли в річці молоко текло, а береги з киселю були». Фінал підводить підсумок казці — «Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець», «Ось вам казка, а мені бубликів в’язка». Казкові формули постійно присутні в тексті казок і цим вирізняють їх поміж інших творів художньої літератури: стали вони жити-поживати і добра наживати; ні в казці сказати, ні пером описати. Ці прийоми викликають інтерес до казки, стимулюють дітей до літературної творчості.

Сформовані в ранньому дитинстві перші читацькі навички необхідно підтримувати і поглиблювати впродовж усього дошкільного, а потім і шкільного віку. Для дітей дошкільного віку книжка має бути також особливою: яскравою, навіть, з маленькими секретиками (малюнок у віконечку, дверцята, що відкриваються), на якісному білому папері. До сучасних видавців дитячої книги ставляться високі вимоги, як психолого-педагогічні, так і санітарно-гігієнічні. Методика виховання грамотного читача включає важливе питання — які літературні твори читають (слухають читання) і сприймають діти. Науковці (І.Арзамасцева, З.Гриценко С.Ніколаєва) навіть визначили термін для окреслення даної проблеми, назвавши її «коло дитячого читання» — КДЧ. В КДЧ входить фольклор, власне дитяча література, книги, що перейшли в дитяче читання; дитяча творчість, періодика (дитячі газети і журнали). В дошкільний період коло читання змінюється дуже швидко, і кожному року життя дитини фактично відповідають свої твори. І якщо дворічного малюка захоплювала книжка-іграшка, п’ятирічному дошкільнику вона буде нецікавою. Для 5-6-тирічного читача тонка книжка не підходить, бо такі книжки читають малюки. А його захоплюють твори з багатокроковими сюжетами, великою кількістю дійових осіб, продовженням сюжету.

Необхідно враховувати, що КДЧ включає дві нерівноцінні сфери — обов’язкове читання, обумовлене державними програмами розвитку, виховання і навчання дітей дошкільного віку, що виконується в ДНЗ, і сімейне, домашнє читання, виконання якого залежить від багатьох факторів (освіта і смаки батьків, фінансова спроможність купувати книжки й поповнювати бібліотеку, наявність вільного часу для читання дитині, тощо), а тому може бути просто відсутнім. Ми наголосимо на важливості наявності домашнього читання, як необхідній умові збереження унікальності читацької культури дитини. Даючи поради щодо творів, які слід читати дітям, бажано дослухатися до думок фахівців та класиків педагогіки. Так, сучасні соціологічні дослідження стверджують, що дівчатка читають більше, ніж хлопчики, що спостерігаються гендерні відмінності в тому, що читають дівчаткам і хлопчикам.

Отже, багатоаспектність проблеми формування кола дитячого читання свідчить про необхідність дорослим (батькам і вихователям) бути грамотними читачами, вміти оцінювати художні твори з точки зору педагогічної вартості, знати критерії їх відбору. Адже дитина дошкільного віку опановує літературу з допомогою дорослого. Тому головне завдання дорослого полягає в умілому поєднанні власних літературних смаків із бажанням дитини, її потребами і інтересами. Вся ця копітка робота допоможе в накопиченні читацького досвіду дитини, формуванні загальної та, зокрема, читацької культури особистості.

Марина Машовець
заступник директора Педагогічного інститут Київського університету імені Бориса Грінченка
кандидат педагогічних наук, доцент