Олена ЛОЗА

Сонечко
Плюскотіло сонечко
У ріці.
Ворушило, шурхало
Камінці.
На хмаринці-гойдалці
Цілий день
Пісеньку мугикало, що
Літо йде!
На пісочку десь
Поблизу ріки
Випікали пасочки
Малюки.
А веселе сонечко
Цілий день
Пісеньку мугикало, що
Літо йде!
Купці-хлюпці, гамірно
Тут і там,
Сонечкові гарно
І малюкам.
Та лунає високо
Цілий день
Сонечкова пісенька,
А літо йде!

Чого сердився Грiм?
Бородатий, кошлатий Грім
Довго сердився та гримів.
Понад хмарами брів убрід,
Буркотів, сопів, як ведмідь.
Блискавицями навмання
Цілу ніч по землі жбурляв.
Аж на ранок втомився, стих
І, ображений на усіх,
Чого сердився та бурчав,
Так нікому і не сказав...

 

Вiршик про Вiтер
Бешкетник Вітрисько
Гойдався на кленах,
Посмикав за кіски
Берізку зелену.
Забрав у Даринки
Квітчасту хустинку,
Картузик — в Сергійка,
Панамку – в Софійки.
Заліз на димар
І страшенно гудів.
Роздмухав пилюку,
Злякав горобців.
Вмостившись на коці,
З хмаринки пухкої,
Дивився, як Сонце
Сіда за рікою.

Джмелик
Що за дивний літачок
Деренчить поміж квіток?
Волохатий, як ведмедик,
Ласий літачок до меду.
Для малят це не секрет:
Жвавий джмелик
Цмулить мед.

Господиня
Я вже справжня господиня.
Маю справ багато нині:
Витягну води з криниці,
В піч поставлю паляниці,
Для рум’яних пампушок
Затовчу я часничок.
Пряники й медівнички,
Кренделі та пиріжки
З борошна біленького,
Тістечка м'якенького.
Під рукою — все, що треба.
Та й печеться просто неба.
Випікаю смакоту... на пісочку.
І росту.

Неслухняне курчатко
У гніздечку мами Квочки
Дітки — жовті колобочки.
Всі — курчата як курчата,
Схожі на матусю й тата.
Той співає голосисто,
В того очка, мов намисто, 
А пестунчик-малючок
Утікає на ставок.
Тато Півень з ніг ізбився,
Аж за голову схопився!
Квохчуть, бігають слідком
За синочком-пустуном,
Та синочок не зважає —
У ставку весь день пірнає.
Доведеться й  мамі з татом
Норми плавання здавати.

Гламурна свинка
Одного ранку після сніданку,
Струснувши ратички від роси,
Узявши сумку і окуляри,
Зібралась свинка в салон краси.
Щетинку стригти, спа-процедури,
І манікюр іще, і педикюр,
Масаж новИй якийсь для фігури...
Чекає свинку міський гламур!
Та у салоні їй пояснили:
— Всі ці приємності — то для людей.
Вертайся, свинко, до свого хліву!
Краси салони — не для свиней.
Все ж сумувати нема потреби —
Весна  надворі , а не зима.
Відтоді вдома в калюжі теплій
Спа-процедури прийма сама.

Маленька Фея
В садочку, поміж квіточок,
Біленький, мов лілея,
Стоїть собі будиночок.
Живе у ньому Фея.
Вона мені щовечора
Казки розповідає.
Яке смачнюче печиво
Ця Фея випікає!
На крильцях позолочених
Між квіточками пурхає,
У свій маленький кошичок
Пилок жовтенький здмухує.
Поскрипує старий млинок,
А Фея в срібних чашечках
Заварює смачний чайок
З пелюсточок ромашечки.
Рецепт смачного печива
Старанно записала,
От тільки не пригадую,
Куди його поклала.
Пекти запізно ввечері —
До ранку почекаю,
Спечу смачнюче печиво,
Подам його до чаю.

Зорепад
Як тільки вечір тихий
Попроситься до хати,
Із кошиком великим
Піду зірки збирати.
Опісля зорепаду лежать,
Жовтіють грушками,
Неначе бігав садом хтось
І з дерева пострушував.
Цукатно-карамелево-
Льодяникове диво!
Поблискують під деревом —
Вродило так вродило!
— Мур-мур, — муркоче киця.
Їй теж вночі не спиться.
— Зірок тих – як мишей,
Та несмачні лишень.
Туп-туп – тупцяю ніжками —
Стежинками, доріжками.
— Бабусю! Мамо! Тату!
Ходіть зірки збирати!
Під зорями прозорими
Стоять усі, дивуються:
Сьогодні в небі зоряно
І зоряно на вулиці.
Зосталось зовсім трішечки.
Ще б песику одну…
Якщо в своєму ліжечку
Одразу не засну…

А в нас зима!
А в нас зима!
 Та ще й яка!
 Фортецю і сніговика
 Зліпити вже прийшла пора.
 Спішить рум'яна дітвора
 На гірку, де санчата й сміх.
 Летить густий, пухнастий сніг!
 Міркує кіт біля вікна:
 — Що то за диво-дивина?
 І хто стоятиме в кутку
 За котовасію таку?
 Залазить хитрий морозець
 У чобітки, за комірець,
 Пощипує рум'яні щічки,
 Кусне за пальчик в рукавичках,
 В шпаринки загляда до хати:
 — Пустіть погрітися, малята!
 Поскрипує сніжок пухкий,
 Мороз малечі не страшний.
 Сміються діти:
 — На санчатах морозу нас
 Не наздогнати!

Весняна казочка
Ще під листям прілим
Їх не видко,
Та відгорнеш ковдру —
Мацюпонькі
Пролісків жовто-зелені дітки
Пнуть угору
Крихітні долоньки.
Визирнуть —
Тоді вже годі втримати!
Цим блакитнооким бісенятам
Гратися б у піжмурки
Та бігати,
Сонячних зайців наздоганяти...
Дідо Ліс, прокинувшись,
Закрекче.
Доки спав, у бороду кошлату
Невгамовна лісова малеча
Встигла повно квітів
Навплітати.

Вечiрнiй концерт
Лиш засяють в небі зорі,
Вийде місяць-дириґент,
У густій траві, шовковій,
Починається концерт.
В запашних листочках м'яти,
Біля самої землі
Грають місячну сонату
Віртуози-скрипалі.
Міцно  лапками тримають
Скрипочки свої малі.
Місяць світить, зорі сяють.
Грають диво-скрипалі...

Хмари
Пливуть по небу
Пухнасті хмари,
Неначе білих
Овець отари.
Рудоволосе,
Веснянкувате,
Пасе їх сонце —
Пастух завзятий.
По тій стежинці,
Що над рікою,
Біжать хмаринки
До водопою.

Бабине лiто
Тисячі заклопотаних
Павучків
На осонні
Із теплих останніх
Промінчиків
У клубочки мотають
Пухнасті, тонкі ниточки
На шапки й рукавички
Для сосон, беріз і осички.
В них багацько роботи!
Спішать павучки недарма:
Ще б хустинки ялинкам
Мережками дивними вкрити.
Їх накине на плечі деревам
Бабуся Зима
Зовсім скоро, бо осінь.
Кінчається бабине літо.

Мишенята
Захотіли мишенята
Бублі з маком випікати.
Поки тісто готували,
Куштували, куштували…
Смачно! Розтає у роті!
— Ну а мак?
— Поїли потім.

Павучок
У куточку павучок
Виплітає гамачок:
— На гостини мух чекаю.
В гамачкові погойдаю.
Поспішайте, не баріться!
В гамачкові досить місця.
Він м'якенький, наче пух!
Гамачок чекає мух!
Мухи дражняться, регочуть
І гойдатися не хочуть.
Мухи знають, що липка
Павутинка в павука.

Зимова казка
Під соснами смолистими,
  В засніженім барлозі
  Лапатим гіллям вистлано
  Од вітру і морозів.
  Зміїлася хурделиця,
  Куріло — просто жах!
  Під боком у ведмедиці
  Дрімало ведмежа.
  Було це, чи наснилося?
  Опісля снігопаду
  На пагорбку з'явилися
  Ялинки з шоколаду.
  З начинкою чудовою:
  Горішками, цукатами
  І ватою цукровою
  Між хвоєю лапатою.
  Прив'язаний на нитці,
  Мов сирна голова,
  Великий, жовтий місяць
  Гойдався  і дрімав.
  За соснами, за пагорбком
  Крутнувся і спросонку,
  Хрумким, кулястим яблуком —
  Шубовсть у ополонку!
  Рибиною сріблястою пірнав,
  Хвостом виляскував!
  Розходилися кола,
  І тануло довкола.
  Вода в ріці пахтіла
  Густим, солодким медом.
  Аж дух перехопило
  Маленькому ведмедю!               
  — То скільки, виявляється,
  Казкових дивовиж
  Навколо відбувається,
  Коли ти міцно спиш!            
  Шумів густий, прадавній бір,
  І вітер вив, мов дикий звір.
  Од вітру сніговійного
  Весь білий світ дрижав,
  А з мамою спокійно
  Сопіло ведмежа...

Жабенята
Комариків у лузі
Рахують жабенята.
Непросто голопузим
Навчитись рахувати.
— Зум – Зум, — комар
Дзижчить, співа.
— Раз – два,  ква – ква,
Раз – два, ква – ква.
Навчаються блискуче
Маленькі школярі.
Де й зникли всі кусючі,
Вертляві комарі.
— Зум – Зум, — комар
Дзижчить, співа.
— Раз – два,  ква – ква,
Раз – два, ква – ква.
Наука – річ вагома,
Старанним по плечу.
Дізнавшись невідоме,
Наїлись досхочу.
— Зум – Зум, — комар
Дзижчить, співа.
— Раз – два,  ква – ква,
Раз – два, ква – ква.

Киця
Гостей Киця запросила,
Вуса зранку накрутила,
Напекла млинців із сиром
Ще й помила лапки з милом.
В черевичках на підборах
Ходить Киця біля двору.
Капелюшок гарний має,
Гостей Киця виглядає.

Про жабку-балерину
Мріє жабка в очереті
Танцювати у балеті.
Наче справжня балерина,
Стриба й стриба без упину
Від листочка — до листочка,
У пуантах, на носочках.
Жовті сонечка-кульбабки
Заплела віночком жабка,
А з розквітлого латаття
Вийшло пречудове плаття!
Ось, нарешті, серед ставу
Всі зібрались на виставу.
Гомонить місцева преса:
"Юна жабка, мов принцеса!"
Глядачі талант шанують -
Балерині аплодують.
Публіка «на біс» гукає -
На ставку «ква-ква» лунає.

Про мишку-художницю
Під старим дубовим ліжком
Є нора. У нірці — мишка.
Уявляєте, малята,
Мишка вміє  малювати!
Має фарби і мольберт.
Раз — мазочок,
Два — портрет.
Вмочує у фарбу хвостик,
А позує сірий котик.

Сестричка
В кісках у сестрички —
Дві новенькі стрічки.
Каже мама: «Коси!»
Та — задерла носа.
— Та які ж це коси?!
Наче ріжки в кізки.
А сестричка тихо:
— А у тебе стріха.

Лiтнiй дощик
Літній дощик
Ляпотить.
Всі сховалися
Умить.
Біля ґанку вже й
Озерце.
Підставляй мерщій
Цеберце!

Про моду з городу
Хтось назвав Морквину довгоносою.
Мов, «не личить їй з такими косами»,
Бо вважав себе експертом з моди
На усіх узбіччях і городах.
Та розчервонілась, ледь не плаче:
— Я така вродилася, Будяче!
Може й не красуня, та не винна,
В тому, що не квітка, а морквина.
Втрутився в розмову Бурячок,
Хвацько набік заломив листок:
— Не звертай уваги на ледащо.
Ти у мене, подруго, найкраща!

Динi
Розляглися в огудинні
Запашні, солодкі дині.
— Нам засмага до лиця,-
Кажуть дині кавунцям,
Тільки носики і вушка
Прикривають капелюшком.

Крiп
Дощ кропив пахучий кріп,
Кріп на дощику окріп.
Рясно-рясно крапав дощ,
Смачно пахне з кропом борщ.

На баштанi
Шелестить пшеничний лан.
Хто куди, ми — на баштан.
В небі сонечко пече.
Аж по бороді тече!
Уродили щедро нині
Ароматні, жовті дині
І смугасті кавуни.
Налітайте, ласуни!

 

***
Там, де скошена трава,
В'ється стежка польова,
Сита соняху медові,
Пахнуть квіти гарбузові. 
А рясної дрібноти!
Можна слинкою стекти:
Наче в сонячній печі
Випікають калачі.

sevama.org.ua

"Весела Абетка" - складова великого сайту "Українське життя в Севастополі".
Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.