Марія ПРОКОПЕЦЬ
МАНДРІВНА АБЕТКА

ВЕЛИКА РАДА

Раз зібрались букви всі,
Вмились в ранішній росі, —
І побігли дуже радо
На свою велику Раду.
У АБЕТЦІ віддавна
Авторитет мала "А".
Отож вона слово взяла
І поважно так сказала:
— Час нам, друзі, відпочити...
— А що ж будемо робити?
— Може, карнавал влаштуєм?
— Ні! Ми з вами помандруєм
У далекії світи...
— А куди, скажи, куди?
Хто маршрут для нас складе? —
Запитала тихо "Де".
— А на чім? — спитала "У".
— Я автобус вам найму!
"Зе" захоплено гукає:
— Згодні всі? Проти — немає?
"Че" кричить: — Часу не гаймо!
До роботи приступаймо!

ПРАЦЬОВИТІ БУКВИ

Дружно всі взялись до діла —
Вмить робота закипіла.
Фарби "еф" не шкодувала.
"А" автобус малювала.
"Бе" — бензин у бак вливає.
"еС" сидіння витирає.
"Ге" всі гайки підкрутила, —
Не автобус, справжнє диво!
"Ша" — шофером, звісно, стала.
— Всі готові? — "Ве" спитала.
"Ка", як завжди, контролер,
Є порядок скрізь тепер!
— Сіли всі? — питає "Ха",
В нас стоячих місць нема!
"еР" мотор заводить справно,
Тож мандрівка буде славна.
Через Літечко і Зиму,
Через Осінь і Весну
Наш автобус поспішає
У мандрівку чарівну.

БУКВИ-МАНДРІВНИЦІ

"Ве" на агенції "ВЕСНА"
Виглянула із вікна
Й вирішила: "Вийду тут,
Закінчився мій маршрут!"
"Ге" сказала: — Я з тобою.
Хочу стрітися з Весною.
"Де" пита: — Де вийду я?
Де зупинка є моя?
Усміхнувсь до неї День:
— Ти гостюєш скрізь щодень!
"Добрий день" дорослі й діти
Дуже люблять говорити.
"Е" тихесенько зітхає,
Свого друга "Є" шукає.
"Йот" і "Є" проходом йдуть
Йогурт кожному дають.
"Й" в автобусі заспала,
"І" її охороняла.
Жовтий колір любить "Же",
В Жовтні буква ця зійде.
"Зе" намірилась до неба:
"Засвітити зорі треба!"
"Те" гукає: — Травень де?
Хто мені його знайде?
"Че" тривожиться весь час:
— Черга чесно йде у нас?
"Ша" гукає: — Не шуміть! —
І загальмував умить.
— Я до школи, друзі, йду, —
Далі вас не повезу.
Розійшлися букви всі,
Тільки в росяній траві
"Ю" задумано стоїть.
— Куди йти мені, скажіть?
Знак м'який мало не плаче:
— Забери мене, юначе!
Залишились ми самі...
"Ю" сказала твердо: — Ні! —
Краще за кермо сідай,
Букви всі наздоганяй.
Довго їздили, чи ні,
Та зібрали букви всі.
Кожна буква розповіла
Де була і що робила.
Ще й по квітці принесла
Щоби люба дітвора
Квіточки розмалювала,
Упізнала і назвала.
Потім по порядку стали
Й мандрівну АБЕТКУ склали.

А
Ангелятка "А" зустріли
Й до Андрійка запросили
На веселі іменини.
Тож для чемної дитини
Подаруночки несли:

Арахіс у шоколаді,
Абрикос у мармеладі,
Ананаси, апельсини —
Все для доброї дитини.

Б
До Богданка "Бе" прийшла.
Бачить: книжка край стола.
— Хто це Біблію читає,
З Богом в серденьку зростає?
— Я! — сказав малий Богданко,
Ще й молюся ввечір й зранку!
Рада бабця й вся родина,
Що росте Божа дитина.

В
"Ве" зустрілася з вербою,
Що в задумі над водою
З вітром тихо розмовляла,
І новину сповіщала:
"Воскресає світ зі сну,
Віта весноньку ясну!
У віночку з первоцвіту
Вже Великдень йде по світу".

Г
"Ге" гаївочки вела
Біля церкви край села.
А на гілках горобці —
Голосисті співунці —
Гагілочки теж співали,
Гані й Галі помагали.

Ґ
Ґава всілася на ґанку,
Спів цей слуха спозаранку,
По обіді не дрімала —
Ґавенят малих зібрала.
Диригує справно, влад,
Вчить співати всіх підряд.
"Ге" світлину їм зробила,
І в газеті помістила.

Д
Із дощем "Де" подружила
Та з ним землю щедро мила.
І вже краплі дощові
Линуть з неба до землі.
Обмивають все підряд:
І дахи, й дерева, й сад...
Дмитрик від дощу тікає,
Дощ Дмитруня доганяє...
Дуже добре робить діло
Обливаний понеділок!

Е
В електричці буква "Е"
Сіла в першому купе.
Електричка мчить до Львова,
Що ж, екскурсія чудова!
У вікні, мов на екрані,
Краєвиди всі незнані:
Синє небо, берег річки
І берізки, мов сестрички.
"Е" етюдник дістає.
Пензлик тут, а фарби де?
Так хотіла малювати...
Ет, — забула фарби взяти!

Є
"Є" хвалилась друзям всім:
— Ось про що вам розповім:
Я була в Єрусалимі
І привезла звідтам нині
Книжку, що весь світ єднає.
Євангеліє — всяк знає!

Ж
Опинилась буква "Же"
В жовтій казці, й там живе.
Жовті колоски зриває,
Жайворонка виглядає.
Всілась, наче на коні,
В журавлика на спині —
Летить з ним в небесну просинь...
Жук гукає, щиро просить:
— "Же!" Вернися! Ще ж не осінь!

З
"Зе" із Зеником завзято
Здвору замаїли хату.
Зела запашні зібрали
І долівку всю заслали.
Запишалась наша хата:
"Знай! Прийшли Зелені свята"

И
"И" журилась: що робити?
Як без слів на світі жити?
Поки букви мандрували,
Я собі спокійно спала...
— Ми без тебе, букво "И",
Ні туди, і ні сюди.
Нашим другом ти завжди
Будеш, славна букво "И"!

І
Похвалилась буква "І":
— Найважніша я за всіх!
Звавсь Ісусом Божий син
Він на цілий світ один!
А хрестив його Іван,—
Пам'ятати треба вам!
Ілля ж — літечко кінчає,
Темні ночі посилає,
І по небу грізно мчиться
На вогненній колісниці.

Ї
— Що ж, — сказала буква "Ї",
— І дорослі і малі
Люблять їхать на коні.
Їжу теж шанують люди, —
Тож без "Ї" життя не буде!

Й
"Й" задумливо сказала:
— Я край світу побувала
Де тече Йордан-ріка,
Ось де, друзі, я була!
В ній Іван хрестив Ісуса,
Про це знати кожен мусить!

К
Пломеніє кущ калини —
Символ рідної Вкраїни.
"Ка" аж сплеснула в долоні:
— Які кетяги червоні!
І взялася їх лічити,
Але збилась... Що робити?..
Поможіть, кохані діти,
Кетяги їй полічити!

Л
В липні "еЛ" — вінки сплітала
І на липи одягала,
Щоби липовий медок
Мали бджоли для діток.
В Листопаді не дрімала,
Листя все з дерев зірвала.

М
Місяць засурмив в ріжок:
— Миколай йде до діток!
У мішку несе багато
Подаруночків малятам.
Для Максимка є машинка,
Для Мар'янки мандаринка,
Миколайчик для Мартусі,
Сіра мишка для кицусі.
"еМ" стоїть в кутку й міркує:
"Що ж мені він подарує?"

Н
"еН" всім радо сповіщає:
— Незалежність край наш має!
Настя й Надя зранку йдуть
Квіти у руках несуть.
Небо їм всміхається —
Немовби вітається,
Наче хоче так сказати:
"Найдорожче нині свято!"

О
"О" стоїть, Осінь чекає,
Оберемок квітів має.
А Оксаночка мала
Їй оладків напекла.
Осінь взялася під боки,
Оглянулась на всі боки
Одяга і ліс, й діброву
В золотистую обнову.

П
На пеньочку примостилась
Буква "Пе" і задивилась,
Як Петрусик залюбки
Пише диво-писанки.
Писачок немов танцює —
Візеруночки малює
Посередині й скраєчку
На маленькому яєчку;
Сонце, зірочки, пташата, —
Полюбуйтеся, малята!

Р
Рано-вранці до схід сонця
Ромчик виглянув в віконце,
Взяв торбинку на плече,
Радо з хати надвір йде.
"еР" у Ромчика з кишені
Бере зернят повні жмені
Посипає, посіває,
З Новим роком всіх вітає!
Сніг порипує завзято:
"Скоро вже й Різдвяні свята!"

С
Ось і Січень! Чи то сниться?
Сніг на сонечку сріблиться!
Сніговик сів на санки —
Скільки сміху навкруги!
"еС" сніжиночок вітає,
З ними у танку кружляє,
Легко стука у вікно:
— Час збиратись за столом!
Землю білий сніг вкриває,
Бо Святвечір наступає.

Т
Як до Травня "Те" спішила
То, в тумані заблудилась.
Ще й на терні в темноті
Ніжку зранила собі.
Та Тарасик з татом йшли,
У траві її знайшли,
На руках принесли в хату
На матусі славне свято.
Та ще й тортом пригостили.
От така пригода, милі!

У
Усміхнулась "У" щасливо:
— Не мандрівка — справжнє диво!
На узліссі, де дубки
Пили воду з Уж-ріки,
А Улянка невеличка
Умивала в Ужі личко, —
В кептариках гуцулята
Танцювали так завзято,
Що і я пішла у танець,
Український увиванець!

Ф
В магазині "еФ" стояла
І цукерки вибирала.
— Вам "Фантазію" чи "Мак"?
Може, "Факел", може, "Смак"?
"еФ" несміло попросила:
— Дуже вафлі я б хотіла...
Ще й цукерочки "Фазан",
Що скраєчку лежать там...
Так, всі ласощі чудові
Фірми "Світоч", що у Львові!

Х
Бачить "Ха": ось біля хати
Вчиться Христя вишивати.
Хист до праці дівча має,
Голку вправно вже тримає!
Рівно хрестики лягають,
Візерунок вишивають.
Може, Христя й досі б шила,
Але ниточка скінчилась...

Ц
"Це" до церкви з дітьми йде,
Бо цікаво їй буде:
"Це ж які-то молитви
Шлють до Бога діточки?"
— Царю-Боже! — просять діти,
Нехай сонце правди світить
В цілім світі й в нашім краї,
Серцем щиро ми благаєм!

Ч
"Че" до Червня завітала:
— Чому спиш ще, — запитала
Швидше чобітки взувай
І до праці приступай!
Іде Червень по землі
У киреї чарівній.
Де рукою він торкне —
Червоніє довкруг все:
На черешенці черешні,
Соковиті, стиглі, пишні,
А в сунички й полунички
Зарум'янилося личко.

Ш
Буква "Ша" пишалась дуже:
— Я у школі була, друзі!
Про Шевченка вже я знаю,
Тепер усім оповідаю:
— Вчив Шевченко шанувати
Рідну мову, маму й тата,
Шелест трав і шум гаїв
Нам любити заповів!
...Швидше, любі, виростайте,
Цю науку пам'ятайте!

Щ
Щедрувала щедрівочка:
— Ой, хороша ваша дочка!
Ще й слухняний хлопчачок...
І на щастя п'ятачок
В щедрий вечір на вікні
Положила дітворі.

Ю
Юрза-мурза наш Юрко,
Бо не хоче нізащо
Митись чисто і кричить:
— Личко від води болить!
"Ю" сказала: — Юний друже!
Не люблю я брудних дуже!

Я
Ясно сонечко сія,
Букви всі від "А" до "Я"
Яриночка прочитала.
Олівець у руки взяла
І почала малювати
Ялиночку коло хати,
Яблучка на ній, горішки...
А ще що? Подумай трішки!
І Ярусі малювати
Поможіть, любі малята!

Ь
Хто там після "Я" стоїть,
Так тихесенько, скажіть?
Не говорить, не шумить,
Усміхається й мовчить?
Запишався знак м'який:
— Непомітний я такий,
Та всі букви позбирав...
Отже, Я АБЕТКУ СКЛАВ!