 |
 |
|||||||
|
||||||||
МОЇЙ МАТУСІ
Двісті віршів про маму для дітей
Упорядкування та передмова Галини Кирпи
Надія Ричок. Материнство
Леонід ПОЛТАВА
ТРИ МАТУСІ
Матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає.
Є у кожної дитини,
Навіть сиротини,
Наша Мати солов’їна —
Рідна Україна.
І у кожному серденьку
Є і буде жити
Божа Мати — наша Ненька,
Мати всього світу.
ЛЕСЯ ХРАПЛИВА
У СВЯТО МАТЕРІ
Травень розкинув
Квіти в діброві,
Килими стелить,
Трави шовкові.
То не пташата
Щебечуть в гаї,
Хлопці й дівчата
Пісню співають.
Хлопці й дівчата
Прийшли з квітками
Пошанувати
Три наші Мами:
Що першу — нашу
Матінку рідну,
Добру, мов сонце,
Любу, погідну.
Другу — Вкраїну:
Тугу-надію.
Третю — на небі
Матір Марію.
Надія ГУМЕНЮК
УКРАЇНА
Є у кожної стеблинки,
І в пташинки, і в дитинки
На весь світ одна-єдина,
Як матуся, — Батьківщина.
Є у нас своя родина,
Є верба і є калина,
Пісня, мова солов’їна —
Все це наша Україна.
Ти люби її, дитино,
І вишневу, й тополину.
А без нені, без Вкраїни
Будеш в світі сиротина.
Світлана КУЗЬМЕНКО
МАМИН ДЕНЬ
Трави й квіти весняні.
Навкруги — куди не глянеш:
Все всміхається мені.
І в таку чудову днину,
Між пташок дзвінких пісень,
В серце кожної людини
Йшов любов’ю Мамин День.
В день такий приносять діти
До мамів любов свою —
В подаруночках і квітах
Кажуть: я тебе люблю.
Дмитро ПАВЛИЧКО
МАТИ
Перше слово — Мати,
Друге — Україна.
Так учився розмовляти
Я, мала дитина.
Кожне слово пахне,
Мов листочок м’яти.
Та, мов квітка короваю,
Пахне слово Мати.
Кожне слово світить
Гранями рубіна,
Але сяє, наче сонце,
Слово Україна.
Володимир ЛУЧУК
ПОСАДЖУ Я КВІТИ
Мамо, мамо, дай лопатку,
Я піду копати грядку..
Рожі, мальви і дзвіночки
Посаджу я в три рядочки.
Буде їх роса поїти,
Буде щедро сонце гріти..
Як до школи вперше йтиму —
Ось такий букет нестиму!
Марійка ПІДГІРЯНКА
МАТИ
Хто тебе так щиро любить,
І вбирає, і голубить,
І кладе у ліжко спати?
Мати.
Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Мати.
Хто тебе узяв за руку
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
Мати.
Олена ПЧІЛКА
ВЕСНЯНІ КВІТИ
Весна чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, і травка,
Й зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна —
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять,
Голівки підводять
Од сну зимового
До сонця ясного!
Ті квіти дрібненькі,
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю.
Я їх позбираю
В пучечок докупки —
Для мами-голубки!
Надія КИР’ЯН
РАЙДУГА РАНКУ
Голубі
Голуби
Злетіли
Із стріхи білої.
Зачепили
Сонне дерево крилами —
І збудили.
А дерево
Розтуляти очі
Не хоче,
Бо йому мама мила
Снилась.
Оксана ЛУЩЕВСЬКА
У МАТУСЕНЬКИ
Руки золоті”, —
Мов підспівує з каструлі
Супчик на плиті.
Щось розказує і з пари
Пісеньку плете:
“У матусеньки, матусі
Серце золоте!
Олександр ДЕРМАНСЬКИЙ
СЕКРЕТ
Я заявляю відверто і прямо:
В мене секретів немає від мами!
Втім, раз на рік — до жіночого свята —
Маєм від мами секрет ми із татом.
В чім той секретний секрет полягає,
Знаєм удвох ми, а мама не знає.
Тільки всміхаємося загадково,
Та про секрет наш — нікому ні слова!
Мама лиш зиркає скоса, хитрунка,
Й вперто, терпляче чека подарунка.
Й ось заявляємо з татом їй прямо:
— Ми над усе тебе любимо, мамо!
Леся МОВЧУН
МАТУСЕНЬКА
Матусенько, матусенько,
Рукою проведи —
Поллється тиха музика,
Мов крапелька води.
Бо від легкого дотику
Світліше всім стає:
І донечці, і котику,
Й сніжку, що розтає.
Ольга ЛУБСЬКА
НАМАЛЮЮ ЗАЙЧИКА
У садочку зайчик зрана
Миє довгі вушка,
А у мене, ой же й гарна
Вишита подушка!
Її мама вишивала
І мені подарувала.
Мамі зайця намалюю
В сірому кожушку,
А як трошки підросту я,
Вишию подушку!
Лідія МЕЛАНИЧ
МАМИНА МОЛИТВА
Мамо! Матусю! Рідна!
Скільки в цім слові світла!
Скільки у нім тривоги
І молитов до Бога.
Мамо! Матусю мила!
Ти піднімаєш крила
Сонячному світанку
Й дивишся в очі ранку.
Слухайте, люди й країни, —
Мама стоїть на колінах:
Скільки у ній тривоги
І молитов до Бога!
Клавдія ФОЛЬЦ
ЛЮБЛЮ
Люблю маму, люблю тата,
Сестричку і брата,
Люблю рибки, люблю птахи
І всякі звірята.
Люблю ріки, степи й гори,
Ліси й полонини,
Бо то рідна Батьківщина —
Люба Укораїна.
Одарка БРОДҐЕД-КРИШТАНОВИЧ
ДЛЯ МАТУСІ
Нині свято — Мамин день!
Заспіваю пісень
Для матусі.
Ще й рясних, запашних
Нарву квітів польових
Для матусі.
Затанцюю гопака —
У присядку ще й млинка
Для матусі.
І гукну на цілий світ,
Що бажаю многих літ
Я матусі!
Степан АНДРІЙОВИЧ
МАМУ ПОТРІБНО НЕ ТІЛЬКИ ЛЮБИТИ...
Ми мам своїх любим найдужче у світі!
Зі мною, звичайно, погодишся ти.
Та маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти.
Ми мам своїх любим!.. А посуд не митий...
Та й в хаті згодилося б теж підмести...
А маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти...
Щоб ласкою мами, як сонцем, зігріті,
Могли ми веселі й щасливі рости,
Нам маму потрібно не тільки любити, —
Маму потрібно іще й берегти!
Григорій УСАЧ
КОЛИСКОВА ДЛЯ МАМИ
Руки натомила
Мама у пекарні.
Спи, матусю, мила, —
Сни покличу гарні.
Хай тобі насниться
Сон духмяний, добрий —
Сходить паляниця
Сонечком над обрій.
І коли ти вранці
Кличеш на сніданок,
Від твоєї праці
Хлібом пахне ранок.
Мар’яна САВКА
ОСЛИКИ В ТУМАНІ
Мама-ослиця для татка-осла
шалик з червоної вовни сплела,
а для ослятка — червоний беретик,
ну а для себе — червоний жакетик,
щоби ослятко в туманах коштатих
не загубило ні мами, ні тата.
Галина ЧОРНОБИЦЬКА
ЛЯЛИНА НАУКА (це вірш І ЛЯЛЯ ЧИТАТИМЕ)
Я новий букварик маю,
тут ось букви — я їх знаю.
І тобі, моя маленька,
цю сторінку прочитаю.
Треба тихо так сидіти,
як у школі чемні діти.
А навчишся слова МАМА,
будеш, лялечко, радіти.
Валерій ШУЛЬЖИК
ТЕЛЯТКО
І фартушків не визнає.
Заледве з’явилось на світі,
Відразу й на ноги стає.
І рівно уміє стояти,
І моню із сосочки п’є.
А мати оближе телятко
І дума: “Слабеньке моє”.
Галина ЧОРНОБИЦЬКА
І ЛЯЛЯ ЧИТАТИМЕ
Я новий букварик маю,
Тут ось букви — я їх знаю.
І тобі, моя маленька,
Цю сторінку прочитаю.
Треба тихо так сидіти,
Як у школі чемні діти.
А навчишся слова МАМА,
Будеш, лялечко, радіти.
Оксана КРУШЕЛЬНИЦЬКА
ДЛЯ МАТУСІ
До зозулі я нині у гості іду,
До зеленого гаю.
Попрошу накувати матусі моїй
Довгих років — без краю...
І у травах дзвінких назбираю квіток
В кришталевих краплинках.
Повіншую такого здоров’я я їй,
Як ранкова росинка.
Неба й сонця промінчик я їй принесу
У веселих зіницях,
Стануть в мами моєї — найкращої з мам —
Очі — ясні зірниці.
Катерина ПЕРЕЛІСНА
УКЛОНЮСЯ!
Гарна ти, матусю,
Люба дуже, мила!
Ти мене ще змалку
Звичаю навчила.
І щодня навчаєш,
Як любить родину,
Мову нашу гарну,
Рідну Україну.
Буду українка,
Як і ти, матусю,
І за ту науку
Я тобі вклонюся!
Іванна БЛАЖКЕВИЧ
ЧИ Є В СВІТІ ЩО СВІТЛІШЕ?
Чи є в світі що світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за дітками,
Як вдень, так і вночі?
Чи є в світі що щиріше,
Як серденько мами,
Яке б’ється для дитини
Днями і ночами?
Чи є в світі що дорожче,
Як мама кохана,
Що трудиться для дитини
До ночі відрана?
Анатолій КОСТЕЦЬКИЙ
СОНЕЧКОВА МАМА
Кошенят.
Вмиває кізка
Козенят.
Мене
Водою з милом
Щоранку
Мама миє.
І чистим
Сонечко встає
Щодня
З-за небокраю...
І в нього,
Мабуть,
Мама є,
Бо хто ж його
Вмиває?
Надія ГУМЕНЮК
ПИСАНКА
Дивонько казкове —
Писанка чудова
Різнокольорова.
Писанку цю вперше
Леся розписала,
Мама тільки трішки
Їй допомагала.
Три пучки калини,
Три птахи крилаті —
Мов маленьке сонце
Світиться у хаті.
Тамара ГЕРАСИМЕНКО
РІДНА МАМО
Дорогенька, рідна мамо,
Я люблю тебе так само!
Довго я росту, одначе
За любов твою віддячу:
Буду літери вивчати,
Щоб тобі казки читати;
Замішу солодке тісто —
Торт спечу, завбільшки з місто;
А як пройде двадцять літ —
Заберу тебе в політ!
Ну, а зараз, що зроблю я?
Пригорну і поцілую,
Твою квіточку поллю,
Ще і ліжко застелю!
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ
КОЛИСКОВА ВІД МАТУСІ
Колихала мати:
— Спи, моя дитинонько,
Діткам треба спати.
За селом у гайчику
З соненятком-втіхою
Вже заснули зайчики
З мамою зайчихою.
Засинай же, донечко,
Не сварись мізинчиком,
Завтра збудить сонечко
Золотим промінчиком.
Анатолій ЖИТКЕВИЧ
СОНЕЧКО
Я у мами сонечко, сонечко,
Я у тата сонечко, сонечко.
Кличуть мене сонечком, сонечком.
Завжди мені сонячно, сонячно.
Я в бабусі сонечко, сонечко,
Я в дідуся сонечко, сонечко.
Кличуть мене сонечком, сонечком.
Завжди мені сонячно, сонячно.
Я до рідних сонечком усміхнусь,
Я до рідних сонечком пригорнусь.
Кличуть мене сонечком, сонечком.
Завжди мені сонячно, сонячно.
Марія ПОЗНАНСЬКА
МОЇЙ МАМІ
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить...
Ляжу спати — ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.
Захворію хоч злегенька —
Цілу ніч не будеш спать.
Тож дозволь тебе, рідненька,
За усе поцілувать!
Тамара КОЛОМІЄЦЬ
НАЙКРАЩИЙ ДАРУНОК
На мамине свято,
На мамине свято
Хороших дарунків
Для мами багато.
Найперший од тата —
Шовкова кофтина.
Од старшого брата —
Барвиста хустина.
Од діда — картина,
Велика, у рамі,
Та мій, мій найбільше
Сподобався мамі.
Погляньте, який:
На вікні, на осонні, —
Альпійські фіалки
Цвітуть у вазоні.
На мамине свято,
На мамине свято
Я в гості весну
Запросив у кімнату!
Марійка ПІДГІРЯНКА
ПРОБУДЖЕННЯ
Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, —
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.
Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся, —
А то мені моя мама
Гладила волосся.
Снилась мені ягідочка,
Як мед солоденька, —
А то мене цілувала
Мама дорогенька.
Снились мені ангелики,
Що в рай мене несли, —
А то мене мами ручки
До серце притисли.
Ярема ГОЯН
МАМИНА ПІСНЯ
Маю я малу сестричку,
Звати її Ксеня,
В квітах платтячко й спідничку
Їй пошила неня.
В золоту її косичку,
Яку видно всюди,
Заплела червону стрічку —
Не зурочать люди!
А як вона кулачками
Тре уперто очі,
То, я знаю це від мами,
Ксеня спати хоче.
А до сну, мов пташці вліті,
Просить заспівати
Ті пісні, найкращі в світі,
Що навчила мати.
Грицько БОЙКО
НЕ ЗАГУБЛЮСЯ!
Вийшов синочок
Сам в дитсадочок.
Вчить його мама:
— Йди собі прямо!
Йди, та дивися —
Не загубися!..
— Добре, матусю,
Не загублюся!
Я ж вам не голка,
Я ж вам Миколка!
Борис МОЗОЛЕВСЬКИЙ
ЛОША
А в степу лоша, а в степу лоша
Заблукалося, збило ніженьки!
До колгоспних стаєнь, до свого коша
Ні путі не знайде, ні доріженьки.
А в степу вовки, блима лев з трави,
Може, ще й крокодил на озері...
Коли б знали ви, коли б чули ви,
Як щось страшно реве поміж лозами!
Та й ірже лоша, і копитцем б’є
Ще й стриже полохливо вухами.
От коли б знайти стійбище своє, —
Як же мамцю тоді б я слухало!
Марія ПОЗНАНСЬКА
СОЛОВЕЙКО
У саду в нас, на калині,
Як степліє, навесні,
Мов дзвіночки, солов’їні
Розливаються пісні.
Я проснуся рано-рано,
У садочок вийду я:
Під калинонькою стану,
Вивчу пісню солов’я.
Буду так і я співати,
Бо і в мене голос є...
Мама скаже: — В нас у хаті
Солов’ятко є своє!
Олесь ЛУПІЙ
МАМА І ТАТО
Добра матусю —
Зоре моя,
Щиро молюся
За тебе я.
Тату, з тобою
Легко мені,
Як за стіною
В тихому сні.
Мамо-голубко,
Тата люби,
Усе для нього
Краще роби.
Тату-соколе,
Маму кохай,
Як свою долю,
Оберігай.
Тату і мамо —
Любі світи,
Хочу із вами
Бути завжди.
Мамо і тату,
Як добре нам.
Ви — моє свято,
Дякую вам!
Роман ЗАВАДОВИЧ
ПЕТРУСЕВА МАТУСЯ
Притулився до мами Петрусь:
— Є на світі багато матусь,
Є в Оленки, в Уляни, в Юрка,
Але жодна із них не така.
Не така, як ви, мамо хороша,
Між усіх най-най-най-найдорожча!
А чому? Знаю добре це я,
Бо найкраща матуся — своя!
Галина ЧОРНОБИЦЬКА
НА КЛАДЦІ
Ця кладка як доріжечка, —
По кладочці іду
І не боюсь ні трішечки,
У воду не впаду.
Бо там он, скраю кладочки,
Матусенька моя;
А з нею не лякаюся
Нічого в світі я.
Богдан ЧЕПУРКО
СПІВУЧА МАМА
Де би я не їхав,
Де би я не йшов —
Пам’ятаю хату
В золоті дібров,
А у тій хатині —
Матінку мою,
Пісеньку веселу
В рідному краю!
Богдан ДАНИЛОВИЧ
ДВА СОНЕЧКА
Ще сонце не встало,
Ще тільки сіріє —
Мене від світанку
Два сонечка гріють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі —
Це дивляться тепло
Матусині очі.
Вже сонце схилилось.
Пташки сплять у гаї,
Засну — наді мною ж
Два сонечка сяють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі:
Два сонечка красні —
Матусині очі.
Роман ЗАВАДОВИЧ
НАША МАМА
Гей, чи то раненько
Зірка засвітила?
То до нас матуся
Усміхнулась мила.
Чи защебетала
У гаю пташина?
То до нас озвалась
Матінка єдина.
Чи роса вечірня
На троянди впала?
Ні, то наша мама
Нас поцілувала.
Уляна КРАВЧЕНКО
НА СВЯТО МАТУСІ
Ой яка ж бо Ти, Матусю,
Дорога та мила,
Того словечком сказати
Не моя ще сила...
Мов те сонечко на небі,
В лузі квітка красна,
Так Матуся в нашій хаті
Добра все та ясна...
Ясне сонце світить з неба,
Веселить та гріє —
В рідній хаті при Матусі
Кожне з нас радіє.
Під опікою Матусі
Весело гуляю —
Що то холод, що то голод,
Що біда — не знаю...
Над усіх, над все на світі
Матінку кохаю,
А в оце велике свято
Гараздом вітаю:
Без журби та й у здоров’ї
Жити дай Вам, Боже!
А віддячитись Матусі
Бог мені поможе...
Катерина ПЕРЕЛІСНА
Я — МАМИНА
Мене вчора біля двору
Мама не пізнала.
— А чиє оце маленьке? —
Тата запитала.
Я їй зразу відказала:
— Я уже велика, —
Бачиш, в мене яка хустка
І ось — черевики!
— А чия ти? — мама каже. —
Я тебе не знаю! —
А сама отак ізбоку
Татові моргає.
Я до неї засміялась:
— Подивись гарненько!
Та я ж — мамина! Пізнала?
Я ж твоє серденько!
Олена ПЛАВЕНЧУК
ДЛЯ МАМИ
Коли б з’явився в мене
Чарівний килимок,
На тому килимкові
Злетів би до зірок,
Щоб зірку найяснішу
За хмарами дістати
І дорогій матусі
Її подарувати.
Оксана ЛУЩЕВСЬКА
РОМАШКИ
Ромашки, ромашки, ромашки —
матусі букет подарую,
нехай приворожать радість
і погляд нехай зачарують!
Ромашки, ромашки, ромашки —
прокинулась я дуже рано
букет для матусі збирати,
щоб в неї був настрій духмяний!
Іван СКЛАДАНИЙ
НАМАЛЮЮ МАМУ
Намалюю маму,
Намалюю тата.
Тут ось — наш садочок,
Біля нього — хата.
Біля хати — квіти:
Мальви та жоржини.
Ніби сонце сходить —
Соняшник над ними.
Оксана СЕНАТОВИЧ
НАЩО ТРАВАМ СУМУВАТИ
Нащо травам сумувати,
Як у трав є рідна мати,
Що годує, і голубить,
І травинку кожну любить.
Нащо рікам сумувати,
Як у рік є рідна мати,
Обнімає берегами,
Материнськими руками.
Лиш у вітра-вітрогона
Од сльози щока солона.
Буде в полі завивати
І ридати у біді, —
Бо моя земля не мати
Вітрюгану-галайді.
Микола СИНГАЇВСЬКИЙ
МАТУСИНЕ ЩАСТЯ
Є турбота в сонця —
Людям помагати,
Яблука і вишні
Соком наливати.
А моя турбота —
Мамі помагати,
Братика малого
В колисці гойдати.
І на щастя неньці
Швидше виростати,
Щоб завжди пишалась
Батьківщина-мати.
Юрій РЯСТ
ЛАСТІВКА
Повернулась ластонька
Навесні до хати,
До віконця ластиться,
Питає, де мати.
Не хвилюйся, ластонько,
Оновляй гніздечко —
Ходить наша матінка
Десь тут недалечко.
Степан ЖУПАНИН
МАЛИЙ МАЙСТЕР
Павлик робить
Вази гарні.
Як? На крузі,
На гончарнім.
Ось танцює
Глина в крузі.
Пальці хлопчика
В напрузі,
Бо таку
Формують вазу,
Що здивує
Всіх одразу.
І помчать
На вазі коні,
Гриви звихрені
Червоні.
З-під руки
Малого майстра
Зацвіте
На вазі айстра.
Павлик вазу
Відшліфує,
Любій мамі
Подарує.
Йосип СТРУЦЮК
ЯКЩО ЗАБУВ ТИ...
Взяв берзень сопілку срібну —
І хтось уже не може спати.
Якщо забув ти мову рідну,
То ти забув і рідну матір.
Щедрівка ходить коло хати,
Як завжди, з карими очима.
Якщо забув ти рідну матір —
Нема у тебе батьківщини.
Галина МОГИЛЬНИЦЬКА
СОНЯШНА ПІСЕНЬКА
Ой, високе небо і чисте,
А у небі — човник золотистий,
А у човенці Сонечко сяє,
Пісеньку веселу співає.
Пісенька у Сонечка гарна, —
Про високе небо безхмарне
Та про землю щедру й багату —
Добру, як мамуся і тато.
Ллється, ллється пісня в блакиті,
Що найкраща в цілому світі
Зветься ця земля тополина
Соняшним ім’ям — Україна!
Марія ОВДІЄНКО
ПОМОЖУ
Поможу кораблику пливти,
Чорнобривцю поможу цвісти,
Вітру — дути,
Сонечку — світити,
Журавляті — до гнізда летіти,
Капустині — у качан в’язатись,
Яблуні — малинівки родити,
Татові і мамі — усміхатись
І частіш радіти.
Геннадій ГОРОВИЙ
МАЙСТЕР НА ВСІ ЛАПИ
Кошеня — веселий Мурзик —
Любить всім допомагати:
То пришиє бабці ґудзик,
То взуття почистить брату:
Для найменшої сестрички
Виплів з вовни рукавички.
— Все ти вмієш! Де навчався? —
Запитала кицька Тася.
Муркнув Мурзик: — Де я вчуся?
Вміє все моя матуся!
Ніна МУДРИК-МРИЦ
МАМИН ДЕНЬ
Як стрибнуло сонечко
Вранці у віконечко,
Стрепенулось: “Ах!”
Задивилось в Галочку,
Прибрану мов кралечку
З квітами в руках.
Ой куди ж це Галочка,
Дівчинка мов лялечка,
Рано так спішить?
Оченята світяться,
Пахне квітів китиця,
Кіска мерехтить!
Глянула в віконечко,
Привітала сонечко —
Пальцем у шибку: брень!
— Йду вітати ненечку:
Квітів несу жменечку,
Нині ж Мамин День!
Мар’яна САВКА
КОЛИСКОВА ДЛЯ МИШЕНЯТКА
Колисала мама-мишка
маленятко-мишеня:
“Любі очка, милі ніжки
натрудилися за дня.
Цвіркунець виймає скрипку
й “на добраніч” тобі шле,
нічка — темна і велика,
ти ж, як зернятко, мале.
Сяє в небі срібна зірка,
сяє серпик молодця.
Хай тобі насниться шкірка
від пахучого сальця.
Десь далеко-предалеко,
у незвіданих світах,
в теплих гніздах сплять лелеки,
чаплі сплять в очеретах.
а ведмеді вайлуваті
ще колишуть ведмежат,
зайченята сплять вухаті
і посапує їжак”.
Простелилась казка гладко
і скінчилася, але
не дізналось мишенятко,
чом воно таке мале.
Вадим КРИЩЕНКО
ПОДАРУНОК ДЛЯ МАМИ
Підстружу я олівці, щоб виднілось чітко,
І на чистому листку намалюю квітку.
Не залишу на столі — завтра встану нишком
І малюнок покладу в мами біля ліжка.
Квітка синя, мов жива, — мамочці на свято.
Буде в маминих очах радості багато.
Любов ГОЛОТА
НАЙРІДНІША
— Хто розкаже мені казку,
хто щедріший всіх на ласку?
Ти, мамусю, наймиліша,
В цілім світі — найрідніша!
— Хто нас ніжить і голубить,
Пестить, гладить ніжно й любо
Пригортає до серденька?
Ти, моя найкраща ненько!
Микола СУЛИМА
ЗМАЛЮВАТИ МАМУ
Для всього, що зелене,
Є олівець у мене,
Для неба, річки, ставу
Я синього дістану.
Для жовтого гусяти
Оцей ось можна взяти.
Але ж який дістати,
Щоб маму змалювати?
Складу я краще вірша
Про маму найдобрішу
І намалюю квіти
Найкращій мамі в світі.
Євген ГУЦАЛО
ЗОЗУЛЯ
Сьогодні зозуля у лузі широкім
Мені накувала аж тисячу років.
Я хочу зозулю оту попрохати —
Нехай накує іще мамі і тату.
Галина КИРПА
ХМАРКИ
Ця хмарка — ніби палац золотий:
А та — немовби хата з ластівками.
— Котру ти собі вибереш?
— А ти?
— Мені б оту,
щоб так було, як в мами.
Іван ГНАТЮК
МАТИ
Я прокидаюся рано —
Й зразу, хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну —
Бачу матусю свою.
Мати — досвітня пташинка,
Лиш засіріє — уже
Ходить по хаті навшпиньки,
Наче мій сон стереже.
Мати — то сонечко рідне,
Сонечко, хоч і земне, —
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.
Ганна ЧЕРІНЬ
МОЇЙ МАМІ
Я люблю садити квіти
Всіх сортів, всіх сортів.
Це — мої пахучі діти,
Бо я сам їх посадив.
Я скопав м’якеньку грядку,
Щоб щасливчики росли,
І трималися порядку,
І щоб вчасно зацвіли.
Щоб могли ми на День Мами
Вийти з повними руками,
Стрінути родину всеньку
Й привітати нашу неньку.
Світлана КУЗЬМЕНКО
МОЯ МАТУСЯ
Я пісень багато знаю.
Я матусі їх співаю:
І колядки, і щедрівки,
І веснянки, і гаївки.
І про пташку, і про квітку,
І про те, як гарно влітку.
Це мене матуся мила
Всіх пісень співать навчила.
Ліна КОСТЕНКО
СУНИЧКИ
Під маленькими яличками
У смарагдовій траві
Літо виросло суничками —
То по одній, то по дві.
Ой, сестриченько-яличко,
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамі і собі!
Євген ГУЦАЛО
ГОРЩИК
В мами є великий горщик,
Мама в ньому варить борщик.
І такий смачний той борщик,
Що ми ладні з’їсти горщик.
Богдан ЧЕПУРКО
МАМИНА ПІСЕНЬКА
Синочку мій, синочку,
світи мені, світи —
як сонце у віночку,
як промінь золотий.
Та я ж тебе кохаю,
мов квітоньку в гаю —
до серця пригортаю
дитиноньку мою!
Ігор СІЧОВИК
НАЙРІДНІШЕ СЛОВО
Коло, риску, закарлючку
На папері пише ручка.
Все з’єдналось загадково
І з’явилось перше слово.
Здогадались, яке саме?
Найрідніше слово “мама”!
Галина КИРПА
МАМИНЕ СЛОВО
Од зіроньок — ясно,
Од місяця — ясно,
Од сонечка — ще ясніше.
Грушка — добра,
І динька — добра,
А мамине слово — добріше!
Віра БАГІРОВА
СОНЦЕ І МАМИНЕ СЕРЦЕ
Мамине серце
І сонце-світило
Мають проміння
Великої сили.
Сонце голубить
Місто і річку,
Мама голубить
Мене і сестричку.
Сонце лиш гріє
В літню годину.
Мамине серце
Гріє щоднини.
Галина МАЛИК
ХУСТКА
Я на свято мамине,
Хоч іще мала,
Мамі вишивати
Хустку почала.
На зеленім полі
Вишию квітки.
Заясніють ніжні
З шовку пелюстки.
Усміхнуться рідні
Мамині вуста:
— Справжньою майстринею
Доня вироста!
Валентина КАМЕНЧУК
ВЕДМЕДИК
Усміхається ведмедик:
— Я наївсь
Смачного меду.
Мама ведмедичка
Вмила мені
Личко, —
Бо хитрющі оси
Ще відкусять носик.
Володимир ЛУЧУК
ДАРУНКИ ДЛЯ МАМИ
Я мамі
Хмаринку дістану
Із неба,
Щоб дощ — під рукою,
Коли його треба.
І вітра, —
Що в кованій схованій
Скриньці
З ключем чарівним
На шовковій шворинці.
А найголовніше —
І я не жартую!
Я їй цукерковий
Завод
Подарую!
Зрадіє матуся, —
Й мені
Аж дві жмені
Найкращих цукерок
Насипле в кишені!
Андрій М’ЯСТКІВСЬКИЙ
САМА В ХАТІ
Кошенятко чеше вуса
Лапками двома.
В магазин пішла матуся,
В хаті я сама.
Вмиюсь чисто, вмиюсь біло,
І тоді візьмусь за діло.
Підмету гарненько в хаті,
Молока дам кошеняті,
Своє ліжко застелю,
Квіти в горщику поллю,
Заплету я кіски русі
І чекатиму матусі.
Катерина ПЕРЕЛІСНА
ГАЛЮСЯ
У Галюсі є мамуся,
У мамусі є матуся,
А матусина матуся —
То Галюсина бабуся.
А у тата є татусь,
Для Галюсі він — дідусь!
І ще знайте, що Галюся
Внучка діда і бабусі!
Анатолій КАМІНЧУК
ПІСЕНЬКА
Є у хмарки
Хмареня.
Є у сонця
Сонях.
Є у квітки
Квітеня.
А у мами
Доня.
Олена САВЧУК
ЛЮБЛЮ!
Їде мій велосипед
За моря і гори.
І, напевно, всенький світ
Я об’їду скоро.
Телеграму вам пришлю
Через океани:
Напишу: “Я вас люблю,
Мої тату й мамо!”
Вадим КРИЩЕНКО
ВИШИВАНКА
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
— На, вдягай, синочку.
В нитці — сонце золоте,
Пелюстки багряні.
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся.
Підійду і обійму
Я свою матусю.
Андрій М’ЯСТКІВСЬКИЙ
ІЗ ЛЯЛЬКАМИ
Біля хатки
Квітне сонях.
В хатці — лялька,
В ляльки — доня.
Мама-лялька
Бавить лялю...
— А ти хто для них,
Наталю? —
І Наталя
Меншу взяла...
— Я — бабуся їй, —
Сказала.
Володимир ЛУЧУК
ТІЛЬКИ МАМА
— Я на ковзанку піду!
— А коли ж до хати? —
Тільки мама вміє так
Лагідно спитати.
— На ходу сніданок з’їм!
— Так не слід робити! —
Тільки мама може так
Лагідно сварити.
В снах літаю до зірок...
— Час вставати, сину... —
Тільки мама збудить так
Лагідно дитину.
Павло ТИЧИНА
ЛАСТОВЕНЯТКО
Встали мати, встали й татко:
Де ластовенятко?
А я тут, на лавці,
Де квіти-ласкавці.
Олександр ДЕРМАНСЬКИЙ
ТЕПЛИЙ ВІРШИК ДЛЯ МАМИ
Мамо, добре, що ти є, —
Ніжне сонечко моє!
Від твоєї теплоти
Так і хочеться рости...
Найгарнішу, найдобрішу, —
Я люблю тебе найбільше!
І коли дорослим стану,
Теж любить не перестану!
Бо ріднішої, ніж ти,
В цілім світі не знайти!
Добре, мамо, що ти є, —
Тепле сонечко моє!
Марія ЛЮДКЕВИЧ
МАТЕРІ
— Ма-а! — Кличе малятко.
— Ме-е! — кличе телятко.
Мамами мами усі називаються,
миттю вони до дітей озиваються.
І мамонтиха — до мамонтеняти:
— Мій мамонтюсику! —
Сказано — мати.
Степан ПУШИК
НЕНЬКА
Як перша зірка зазирне до хати,
Як Місяць тулить личко до вікна,
Тоді тебе вкладає ненька спати —
Сама ж не спить, весела чи сумна.
Пізніше мати теж лягає спати.
Відпочиває мирно вся сім’я,
Тоді твій сон пильнує друга мати:
Вкраїна-ненька —
Ось її ім’я.
Василь СЛАПЧУК
ЛОШАТКО І КОБИЛА
В лошатка вуса білі,
Мов сметана, —
Воно в долині
Напилось туману.
Гніда кобила,
А під оком біла пляма —
Це так лоша
Поцілувало маму.
Микола ЩЕРБАК
ЩО ТРЕБА КИЦІ
— Що пошити, мамо, киці —
Чобітки чи рукавиці?
— Донечко моя маленька,
Киця бігає босенька.
— Їй хіба не зимно в лапки,
Як іде вона із хатки?
Зимно, кицю?.. Розумію!..
Я хоч капчики пошию...
Олена САВЧУК
НА КОГО Я СХОЖА?
Сперечалися батьки:
Схожа я на кого?
Мама хоче, щоб на неї,
А тато — на нього.
І от поки поміж них
Тривала розмова,
Я розвідала смачне
Варення сливове.
Їм собі помалу, їм,
Облизую пальці,
А варення є та є
В півлітровій банці.
Коли ж мама нагодилась,
Сплескує руками:
— Ти на кого, доню, схожа?!
— Так на тебе ж, мамо...
Віра БАГІРОВА
МАМИН РУШНИК
Мамин рушник — малюнок неначе,
Квадратик — то я між стежинками скачу.
Зелені стежки і барвисті нитки —
То я у букети збираю квітки.
Мамина вишивка — літо у хаті.
Вишиванку цю так люблю я читати!..
І я вже поводитись вмію з нитками,
Вишию скоро пісню для мами.
Василь МАРСЮК
ВЕСЕЛА ДІВЧИНКА
Чому я весела?
Бо мама хвалила:
я в хаті прибрала
і посуд помила.
Чому я весела?
Хвалив мене тато,
що вмію лічити,
що вмію читати.
Вадим ПЕПА
МАТУСЯ МОЯ
Росте помаленьку Оленка
Та й каже:
— Бабусю рідненька!
Мене ви не дуже хваліть,
Я знаю, мені вже п’ять літ:
Найкраща у світі не я,
Найкраща матуся моя!
Тетяна МАЙДАНОВИЧ
ОЙ ЛЮЛІ-ЛЮЛІ...
Ой люлі-люлі...
Голубоньки-гулі
Кинули пір’їнку
На малу дитинку.
Пір’їнка лоскочеться —
Спатоньки не хочеться.
Мама пір’ячко здмухне —
І дитиинка вмить засне.
Андрій НІМЕНКО
КОЛИСКОВА
Мати сина колихала,
Колисаночку співала:
— Спи, синочку, на ліжечку,
А ти, мишко, на діжечці,
А ти, білко, на вершечку —
На ялиновім сучечку.
А ти, коте воллохатий,
Йди до нас у теплу хату.
У нас ліжечка міцні,
Мальовані бильця...
Колихала мати сина,
Свого чорнобривця.
Олеся МАМЧИЧ
МАТУСИНІ ОЧІ
На мене звернені очі:
Великі, карі, жіночі.
В своїй любові бездонні.
Магічні, як у Мадонни.
Добром налиті до краю.
Я з них наснагу черпаю.
За них я Богу молюся —
Кохані очі матусі.
Ярина ЧЕРНЯК
ЄДИНЕ, ЧОГО Я У БОГА ПОПРОШУ
Коли дощ за вікном і реве завірюха,
Аж маленький ведмедик нашорошує вуха,
Коли блискавки грізні витанцьовують небом,
Коли в мене в кімнаті так тихо і темно,
Що від страху аж робиться зимно —
Я до мами біжу неодмінно!
Коли Сонце блищить і сміється з-за хмари,
Коли квіти весняні навіюють чари,
Коли яблунька юна почне зацвітати,
Коли хочеться тільки співати, співати,
Аж заходиться серце піснями —
Я одразу біжу до мами!
І коли я вже стану велика і сильна,
Коли вдягну обручку і сукню весільну,
То єдине, чого я у Бога попрошу —
Це не слави і цілої купи грошей,
А щоб діти мої прибігали так само,
І любили мене так, як я Тебе, мамо!
Петро КОРОЛЬ
ГУСКА-ЛЕБІДКА
Гуска довгошия
Білу сукню зшила
І на свято у неділю
До ставка її оділа.
Веселяться гуси-дітки:
— Мама в нас —
Немов лебідка!
Платон ВОРОНЬКО
В ЛІСІ Є ЗЕЛЕНА ХАТА
В лісі є зелена хата,
Там поснули ведмежата,
А найменший — вереда,
Сивій мамі набрида.
Каже: — Я не хочу спати,
Утечу вночі із хати,
Коли меду не даси,
Риби, сала, ковбаси.
— Люлі-люлі, треба спати, —
Над синком шепоче мати, —
Як заснеш — тобі усе
Сон в корзині принесе.
Андрій М’ЯСТКІВСЬКИЙ
ЛИСИЧКА
Не лисиця я — лисичка:
Бо я зовсім невеличка.
В мене мама лисиця,
Мамі курочка сниться.
Я — маленьке лисенятко,
Мені снилося курчатко.
Михайло ДУБОВ
УРОК
Чапля-мама, чапля-тато
Вчать малих чаплят читати.
А вони читці охочі
Ще й лічити вчитись хочуть.
Катерина ПЕРЕЛІСНА
ЩО ПОДАРУЮ?
Якби я бджілкою була
І крильця ніжні мала,
Я б кожний ранок всі квітки
В садочку облітала.
І в кожній квіточці медок
Збирала б солоденький,
І все б до крапельки несла
Матусі дорогенькій.
Та я не бджілка.. Що ж тоді
Я мамі подарую? —
Її за шийку обійму
І кріпко поцілую.
Галина СМЕРЕЧИНСЬКА
МАМА-ГРУША
Росла в саду груша —
Тонесенька ніжка.
Щодня чепурилась,
Вдягала панчішку.
Чесала щоранку
Коси зелені
І тихо шептала
До птаха на клені.
Дружила з горіхом
Собі на втіху,
З абрикосом, яблунею, сливою,
З вишнею і мальвою красивою.
Гойдав її вітер
На диво-качелях
Й розказував їй про моря
І про скелі.
І була тоді груша
Трішки сумною,
Та якось рано-вранці весною
З’явилось у неї на гілках
Сто квіток.
А згодом з них виросло
Сто гарних діток.
І стала щасливою мама-груша
Тепер піклуватися грушею мушу.
Володимир ЛАДИЖЕЦЬ
НЕ ВПІЗНАЛА НАВІТЬ МАМА
Я побігла вранці боса
У сріблясті роси.
Над криничкою у гаю
Розчесала коси.
Милась гарно в студениці,
Ранок привітала.
У траві біля криниці
Квітів назбирала.
А прибігла я під хату,
Глянула в віконце —
Не впізнала навіть мама:
Чи то я, чи сонце?
Микола СИНГАЇВСЬКИЙ
НАЙБІЛЬШЕ Я ХОЧУ...
Найбільше я хочу,
Щоб мир був на світі,
Як небо — у зорях,
А сад наш — у цвіті.
Найбільше я хочу,
Щоб сонце щоранку
Зі мною віталось,
Присівши на ґанку.
Найбільше я хочу,
Щоб рідна матуся
Всміхнулась мені,
Коли я усміхнуся.
Лідія ДЯЧЕНКО
МАМИНА СПІВАНОЧКА
Мамина співаночка голосна,
голосна,
І сама матусенька вся ясна,
як весна.
Усміхом, мов сонечко, виграє,
виграє,
Навіть хмарці супитись не дає,
не дає.
В погляді рідненької квітне цвіт —
первоцвіт.
В ньому зігрівається цілий світ,
білий світ.
Йосип СТРУЦЮК
ГОСТИНЕЦЬ ОД ЗАЙЦЯ
Татко з лісу приніс
грибів, росу на чоботях і ще —
гостинець од зайця.
Оксанка від радості
аж підскочила.
А потім:
— Татку,
а чому зайчик
такі самі пиріжки спік,
як мама вчора?
Татко відповів:
— Спитай у мами.
А мама теж не знала
і сказала:
— Спитай у зайчика.
А в зайчика не спитаєш,
бо він у лісі.
Певне, зараз
пече пиріжки
для чемних діток.
Олесь ЛУПІЙ
НАЙГАРНІША
Хто пробуджується в місті
Так раненько?
Найдобріша, наймиліша
Наша ненька.
Довгі коси її пахнуть
Ніжним зіллям,
А ласкаві теплі руки —
Хлібом-сіллю.
Тільки в неї такі очі —
Цвіт льоновий,
І тоненькі, і рівненькі
Чорні брови.
І ніхто пісень не знає
Так багато,
І ніхто так не шанує
Нас і татом.
Біля неї і в морози
Ми зігріті.
Рідна неька — найдорожча
В цілім світі.
Емілія САТАЛКІНА
ПЕРШЕ СЛОВО
Сяє так святково?
Син сказав уперше
Коротеньке слово.
Найлюбіше слово
І найкраще в світі.
За вікном сніжинки,
Мов зірчасті квіти.
Син зросте великий,
Вивчить різні мови,
Та завжди з ним буде
Найрідніше слово.
І сміється сонце,
І радіє з нами,
Бо сьогодні вперше
Син промовив: — Мамо!
Дмитро ЧЕРЕДНИЧЕНКО
МАМА КОТИКА НАВЧАЛА
Мама котика навчала:
— Ти ж не їж багато сала,
Бо від сала пухнуть лапки,
Що й не встанеш із канапки.
Інша річ — проворна мишка,
Ота мишка-прудконіжка,
З нею можна і погратись,
Можна біжки позмагатись
А награєшся в куточку,
То й поснідаєш, синочку.
Будеш ситий — не гладкий —
Завжди спритний і прудкий.
Віктор КОРДУН
ПІСЕНЬКА ПРО МАМУ-ЧАРІВНИЦЮ
сідаємо гурточком:
сестричка, я, щеня руде,
курчата й мудра квочка.
Співає мама про коня,
що заблукав у полі.
Ніхто його не перейняв —
ще й досі на роздоллі.
І розквітають враз слова
зелені й василькові.
Співає мама й вишива
всіх нас на рушникові.
Виводить голочка швидка
стібочок по стібочку —
на полотні мене й рудька,
курчат і мудру квочку.
І дерево таке рясне —
листочки всі шовкові! —
колише в зелені мене,
прийшовши із діброви.
То квочка барвами цвіте
чи хтось вогонь роздмухав?
Вдяглись курчатка в золоте,
лиш песик — одновухий.
Гуляв би песик бозна-де,
так нитка не пускає!
Бо друге вушко, теж руде,
ще мама вишиває.
Ніяк сестрички не знайду,
куди пішла сестричка? —
Вона у вишитім саду
червоні рве порічки.
Не знати вже, де справжні ми:
чи тут, чи там — шовкові?
Чи коник став під ворітьми,
чи він з ниток святкових?
Пташина вишита смутна,
бо їй співоча сниться...
Така в нас мама чарівна,
а може, й чарівниця!
І наче ми аж край села,
а вже година пізня.
Як нас далеко завела
матусі тиха пісня!
Анатолій БОРТНЯК
СВІТАНКОВИЙ СОН
Наснилось, що я — сонечко,
ясне вогонь-вогонечко.
Встаю з-за небокраю.
Над горами, над нивами
усіх роблю щасливими,
всіх грію-зігріваю.
Та чую голос лагідний,
такий солодко-ягідний —
у сутінках кімнати.
То каже мама:
— Донечко,
раз ти у мене сонечко,
то вже пора вставати.
Валентина БОНДАРЕНКО
МАМИНІ РАДОЩІ
Ледве подужав,
Ледве подужав!
Я переплигнув
Через калюжу!
Хутко додому біжу,
Мамі новинку скажу.
Мама спочатку
Мене не впізнала,
А як упізнала —
Трохи не впала!
“Мабуть від радощів”, —
Думаю я,
Бо все ж таки жінка
Мама моя.
Наталя ЛЮБИЧЕНКО
ВИШИВКА
Тоня вишива сорочку.
Вміло нитки підбирає,
Тихо пісеньку співає:
“Ой летіли дикі гуси...” —
Для рідненької матусі.
Гарно доня вишиває,
Сонця промені вплітає.
Андрій М’ЯСТКІВСЬКИЙ
ЯБЛУКА ДЛЯ МАМИ
Ходить осінь за дубами,
Ходить осінь за стогами,
Ходить осінь по покосах,
В пелені шовковій носить
Яблука для мами.
Мама яблуко в долоню:
— Покуштуй-но, доню! —
Що ж, коли в нас повний кошик є,
Що ж, як мама так припрошує —
Мушу їсти.
Сіножатями, садами
Ходить тепла тиха осінь.
В пелені шовковій носить
Яблука для мами.
Петро РЕБРО
КОЛИ ЗАСНУ
На сина мама грима:
— Все крутишся? Авжеж!
Вже ніч он за дверима,
А ти коли заснеш?
А хлопчик каже неньці:
— Я тихо вже лежу.
Коли ж засну міцненько,
В ту ж мить тобі скажу!
Ганна ЧУБАЧ
МАМА ЩУКА
Мама щука
Дуже мила,
Щученят
У річці мила:
Хвиць сюди,
Хвиць туди, —
Більше бруду,
Як води.
Якби щука
Щітку мала,
Може б,
Краще їх
Вмивала?
Василь МИСИК
ХЛОПЧИК І МАТІНКА
Стоїть верба над заводдю,
Викреслює сережками
У річці кола здвоєні.
І хлопчик зачарований
Сидить собі у човнику,
Попліскує веселечком
І на гачок виловлює
Сріблястого себелика,
Тугу, пручку краснопірку,
Карасика для матері.
І плутається ниткою
Дим запашний над хатою,
І матінка до берега
Спішить — несе у кошику
Їсти й пити,
Ще й хороше походити.
Василь ГОЛОБОРОДЬКО
ДВІ ЯБЛУНЬКИ
Любо яблуньці жити у нашій хаті,
тільки з того боку вікна:
я дивлюся на її рожеві щічки у вікно,
і яблунька дивиться
на мої рожеві щічки у вікно.
Мати наша нас не розрізняють,
мені кажуть: “Ганнусю, ти аж цвітеш,
ніби я яблунька,
а яблуньці вдягають білі панчішки,
ніби яблунька — то я.
Андрій МАЛИШКО
ВЕЧОРИ, ЯК СИВІ КОТИКИ
Вечори, як сиві котики,
В нас ночують у дворі,
З ними вітру теплі дотики,
Промінь синьої зорі.
Перший бавиться з дитиною:
— Люлі, спи, мале, пора, —
Другий ходить за долиною,
Ясні проліски збира.
Третій вечір в кузні дзенькає,
Лемеші кує, мов жар,
Доки шаблею тоненькою
Місяць виблисне, звіздар.
І тоді вони посходяться,
В хаті сядуть при мені,
Мати їм дає вечеряти
Борщ і кашу в казані.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ
ЗГОРІВ БОРЩИК
Гориленятку
Мама-горила
Вранці у горщику
Борщик варила.
Доки провідала
Сестер-горил,
Борщик у горщику
Зовсім згорів.
Плаче маленький:
— Мамо кохана,
Борщик згорів —
Дай одного банана.
Оксана СЕНАТОВИЧ
ПОМІНЯЙМОСЯ МІСЦЯМИ
О, якби ви, мами, з нами
помінялися місцями!
Уявіть собі, будь ласка,
не життя у вас, а казка!
Вас зі школи зустрічаєм.
— Чи веселі ви? — питаєм.
І коли в моєї мами
двійка трапиться, словами
не картатиму дарма,
знаю — виправить сама.
І не кину в злості мамі:
— Чом товчешся під ногами?!
Без наказу, без поради
за уроки мама сяде.
І коли в цей час неждано
однокласниця нагряне,
не скажу їй, річ відома,
що немає мами вдома,
а скажу: — Заходь до хати!
Буду тортом частувати,
й не обурюся нітрішки,
як засмітите доріжки...
Ну, то як, кохані мами,
поміняємось місцями?
Анатолій КОСТЕЦЬКИЙ
ГАРНО!
Хай лисичці
гарно в лісі
на м’якому листі спати,
а мені —
в моєму ліжку,
коло мами,
коло тата!
Олена ПЧІЛКА
МАМА Й ДОНЯ
Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!
Впадає матуся,
Дівчатко милує, —
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!
Марія ПОНОМАРЕНКО
ЯКЩО ГОВОРИТИ МІЖ НАМИ...
Якщо говорити
Між нами,
То все починається
З мами.
І казочка перша
У світі,
І сонячна подорож
В літо.
Найперші легенькі
Сніжинки
І сяюче диво —
Ялинка.
Від мами — і літери,
Й слово,
І зроблена разом
Обнова...
Якщо говорити
Між нами,
То все починається
З мами.
Михайло ТРОХИМ
ВПЕРШЕ
Я вперше побачив сонце —
Воно дивилось на мене.
Я вперше побачив море —
Безмежне, синьо-зелене.
Я вперше побачив гори,
Загублені у віках.
Я вперше побачив світ
На маминих милих руках...
Ярослава ШЕКЕРА
СОНЕЧКО
В маминій долоні
сонечко вовтузиться
сонечко з краплинками,
з чорними зернинками.
Видерлось на пальчик,
усміхнулось сонечку,
розгойдало крилечка —
й полетіло в полечко,
де квітчасті хвилечки.
А у полі зелено,
а у полі сонячно,
променями встелено
сонячні стежки.
Сонце плине в небі,
сонечко — між соняхів,
мамині долоні
згадує м’які.
Валентина БОНДАРЕНКО
ДЕНЬ МАТЕРІ
Люба матінко, ніжна, добра!
Ластівки ось-ось прилетять,
Так вертатиму я додому,
До гнізда свого, все життя.
А сьогодні — Мамине Свято
І радіє весь Божий люд.
Я прийшла тебе привітати,
Мамо, я тебе так люблю!
Галина МАНІВ
МАМИНА ЛЮБОВ
Вчитель мене хвалить,
бо учуся добре,
хлопці поважають,
тому що хоробрий.
Всі дівчата люблять,
бо не задираюсь,
бабусі на лавках —
бо чемно вітаюсь.
Тренер каже схвально:
“В спорті ти мастак”,
і лиш мама любить
мене просто так.
В щасливі години,
в години біди,
знаю, мене любить
матуся завжди.
Геннадій ГОРОВИЙ
ВЕСНЯНІ ГАМИ
Бринять рулади весняної гами —
Птахи співають для моєї мами.
Їй до схід сонця ластівка щебече,
Їй соловей витьохкує під вечір,
Дзвіночок жайвора зринає ввись...
А ген зозуля сива — подивись! —
Присіла на калину біля хати,
Матусі любій щастя накувати.
Бринять рулади весняної гами —
Птахи співають для моєї мами.
Станіслав ШЕВЧЕНКО
У МАМИНІМ САДУ
Я найбагатший хлопчик
З торбинкою на шиї!
Нарву скільки захочу,
Скільки захочу виїм
З тої торбинки вишень...
Намацавши гіллячку,
Деруся усе вище,
Хоч на вершечку лячно.
Як хлопчика помічу
Сусідського на гілці,
Із ягоди камінчик
Пущу у “перестрілці”.
І строго не спитає,
Чому нарвав так мало,
Вареники в сметані
Дасть на вечерю мама
І скаже мені: “Синку,
Засмаглий ти який!”
Засну... І у торбинку
Збиратиму — зірки...
Ярослав ЯРОШ
НА ГОЙДАЛЦІ
Гойда-да-да!
Небо синє,
Як вода.
А сади
в цвіту
на схилі,
Як морські
пінисті
хвилі.
Я здіймаюсь —
О-
го-
го! —
Аж до неба
Си-
ньо-
го!..
Я гойдаюся без мами.
Я лечу понад садами!
Оляна РУТА
СОН ПРО МАМУ
Я іду по волошковім полі,
Бачу маму із цілим кошиком
Волоханчиків-усміхайликів —
Синьооких диких волошок!..
Аж дивлюсь — мама разом з метеликами
Кожній квітоньці каже: «Привіт!»
Походжає мостом веселковим
Мамин лицар — сонячний кіт.
Мама п’яти лоскоче котикові,
Чепурить квіточки польові,
Із муравликами-дрібнотиками
Чеше коси бабуні-траві...
А тоді вдвох із велетом-джмеликом
Виграє на дзвіночках пісні —
Колискові деревам, лелекам,
Сонцю, небу, котам і ... мені.
Засинає усе зачароване,
І веселка ховається в кошик...
Отепер я вже знаю, хто вона —
Королева Синіх Волошок!
Леся МОВЧУН
ПОДАРУНОК
Я не кину слів на вітер —
Вивчу ціле море літер!
Підпишу тоді пакунок:
“Це — для мами подарунок!”
Зачудується матуся:
— Де ж він?
Щось не розберуся!
Підкрадусь, немов лисичка,
І матусю — цьом у щічку!
Олена ПОГРЕБНЯК
МАМА-ЗАГАДКА
У роси матуся — нічка.
В моря синього — це річка.
В клена мама насінинка.
У мачка — мала мачинка.
Гляньте лиш довкола, діти,
Все на світі: люди, квіти,
І дерева, і пташки,
І грибочки, й павучки —
Маму лагідну всі мають.
З нею сум свій забувають.
А хто зможе підказати:
Як у веселки маму звати?
Степан ПАВЛЕНКО
МАМА
Мати, матуся, матусенька,
Мамка, матусечка, матінка,
Мама, мамуся, мамусенька,
Мамчик, мамунчик, мамусь,
Мамця, мамусик, мамусечка,
Мамуня, мамунька, мамонька,
Мамуля, мамунька, мамулечка,
Мамуська, мамуленька, мамочка...
Петро СОРОКА
МАМА-КВОЧКА ТА ЇЇ ДІТИ
У матері-квочки двадцять дві дочки,
Двадцять дві дочки і два синочки.
Пташиної мови давно вже я вчуся,
Тож їх імена перекласти беруся:
Надійка, Софійка, Оленка, Марійка,
Вікторія, Ніна, Оксанка, Гафійка,
Катруся, Ганнуся, Маруся, Іруся,
Надюся, Олюся, Натуся, Петруся,
Мар’яна, Зоряна, Лікера і Люся,
Миколка і Петрик та Мама Матуся.
— Усіх двадцять троє. А де ще дві дочки?
— Дві дочки пристали до іншої квочки.
Мирослава МАСЛОВА
СЛОВО “МАМА”
Слово “мама” — казкове слово,
Воно пожаліє і заспокоїть.
Слово “мама” тебе приголубить,
Слово “мама” тебе так любить!
Катерина МІЩУК
МАЛЕНЬКЕ РАВЛЕНЯТКО
Маленьке равленятко,
Маленьке повзенятко
Вилізло на листенятко
Та й дивиться на хмаренятко.
А там, ген, мама-хмара
Дощик вишиває
Сонячними соломинками-промінцями,
Своє хмаренятко забавляє.
А там мама-яблунька
Свої листенятка колихає,
Колисанку співає.
Озирнулося равленятко,
А мама-равличка
Ромашкову парасольку
Простягає:
«Бери, синочку,
Твоя хатка така маленька,
А крапленятка
Такі великі!»
Оляна РУТА
КАРТИНА
Киця Доця малювала
Картину для мами:
Всіх сусідських собак
Догори ногами:
— А будете дражнитися?
Отак вам! Щоб знали
І ніколи мою маму
Вже не наздогнали!
Оксана ШАЛАК
МАМА-КУКУРУДЗА
Мама-кукурудза
Кукурудзі-доні
Чеше, заплітає
Косенята довгі.
Вітер пустотливий
Розплітає коси...
Так кукурудзівна
Чеше їх і досі.
Наталка ПОКЛАД
РАНОК
Починає ранок матуся.
Ось озветься — я усміхнуся,
Ось підійде, в лобика цьомне:
— Ти ж моє пташа невгамовне.
Обів’ю матусю руками,
Сон змахне крилом понад нами.
А мене матуся пригорне:
— Ти ж моє пташатко проворне.
Сонечко стоїть серед хати:
— Уставай, пора щебетати!
Ярослав ЯСІНСЬКИЙ
РАНОК
Прокинувся ранок
Між маками в просі
І гріє заблуду —
Зайчатко у росах.
А мати-зайчиха
Для ранку-хлопчини
Гаптує сорочку
З листка капустини.
Лілія ЦАЛИН
ЧЕПУРУНКА
В свято рідної матусі
Зранку я причепурюся.
Сукня в мами є шовкова,
Дуже гарна й зовсім нова.
Ну а як мені пасує!
От її, мабуть, вдягну я.
Знизу лиш попідтинаю,
Зайві клаптики сховаю,
Що відріжу від спідниці —
То для ляльки знадобиться.
Мамині вдягну панчохи...
Ось уже порвались трохи.
Як же мама в них ходила,
Що ніде не зачепила?
Взую туфлі з каблуками
Й ростом буду, наче мама.
Підведу ще й бровенята —
І свої і свого брата.
Дуже втішиться матуся,
Коли я причепурюся!
Мирослава БІНДАС
ГРУША
Мама-груша діток має,
Їх старанно доглядає:
І годує, й напуває,
Ще й дощиком умиває.
А маленькі грушенята
Дуже люлять засмагати,
Тому братики й сестрички
Мають всі рум’яні щічки.
Олекса КОБЕЦЬ
ЗАКУЙ МЕНІ, ЗОЗУЛЕНЬКО...
Закуй мені, зозуленько,
У зеленому гайку:
Скільки в мене літ щасливих
Буде на віку?
— Ку-ку! Ку-ку!..
Закувала Зозуленька
Раз, і два, і п’ять...
Я стараюсь у затінку
Пильно рахувать:
— Ку-ку!Ку-ку!..
Довго-довго так кувала,
Аж я збилась на лічбі...
Буду далі рахувати
Мамі, — не собі!
— Ку-ку! Ку-ку!...
Відпочила Зозуленька,
Потім знову за своє:
Це ж вона моїй матусі
Доленьку кує!
— Ку-ку! Ку-ку!..
Буду добре пильнувати
Точної лічби:
Скільки років мамі жити
В світі без журби!
— Ку-ку! Ку-ку!..
Похвалюся вдома мамі,
Що Зозуля у гайку
Віщувала їй багато
Щастя на віку!..
— Ку-ку! Ку-ку!..
Леонід ПОЛТАВА
ЄДНІСТЬ
Нероздільні земля і небо,
Нероздільна моя сім’я,
Нероздільна любов до тебе,
Дорога матусю моя;
Нероздільна людська родина,
Наша мова і наша кров,
І єдиній моїй Україні —
Нероздільна моя любов:
Ген від Сяну до річки Дону
Устає вона в сяйві дня,
Україна — моя ікона,
До якої молюсь щодня.
Валентина ЮРЧЕНКО
САРНЯТКО
Скаче злякане сарнятко —
Загубилося малятко.
— Ой, де ж ти, моя матусю?
Я людей отих боюся!.. —
Від лихих людей втікало,
А куди — й саме не знало,
Між густими деревами
Загубило рідну маму.
Поскакало геть ліском,
Зупинилось під дубком.
І тремтять зі страху ніжки,
І блищать на очках слізки:
За сарнятком мама-сарна
Бідна скрізь шукає марно,
Тужить мамине серденько —
Чи не згинуло маленьке?
Раптом гульк! — із-за дубочка
Визирають милі очка!
Скаче з радості сарнятко,
Любе мамине дитятко, —
Між густими деревами
Як же добре біля мами!
Петро КІЗКО
ТРИ СЛОВА
Маленька дитина
На ім’я Галина
Вже вміє читати
І трохи — писати.
Три слова лиш знає,
Щораз їх читає,
І вже в них неначе
Весь світ вона бачить.
Мама, тато, Україна —
Ці три слова зна Галина,
Бо слова ці найщиріші,
Її серцю — наймиліші.
Володимир ТАРАСЕНКО
СУНИЦІ
Там, де квіти майорять,
Де роса іскриться,
В листі зорями горять
Велетні-суниці.
Обійду увесь садок
З краю і до краю
І для мами в козубок
Ягід назбираю
Анатолій КОСТЕЦЬКИЙ
ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З МАМИ
Можна у світі чимало зробити:
перетворити зиму на літо,
можна моря й океани здолати,
гору найвищу штурмом узяти,
можна пройти крізь пустелі та хащі...
Тільки без мами не можна нізащо,
бо найдорожче стоїть за словами:
в світі усе починається з мами...
Дмитро БІЛОУС
ЧИ ВЧИЛА ВАС МАТИ
— Скажіть, люди добрі,
чи вчила вас мати,
виходячи з хати,
тихцем промовляти,
щоб ви не забули бува
сказать на дорогу слова:
— Святий ангеле,
ходім зі мною:
ти попереду,
а я (скажи ім’я своє)
за тобою...
І хрестить нас мати
на ріднім порозі,
щоб нам, її дітям,
щастило в дорозі.
Коли з вами ангел
попереду піде,
вас будуть минати
невдачі і біди.
Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ
СОН
Вночі під ранок у гнізді
У комишах при мамі
Проснулось каченя собі
І глянуло в тумані
На срібне мамине перо,
На срібне небо повне...
Перевернулось на крило
І знов заснуло сонне.
І снився каченяті сон,
Солодкий сон при мамі:
Цвіте куга, цвіте пасльон
При березі в тумані.
Цвіте при хмарі хмареня,
І зірка недалечко...
І чуло сонне каченя:
Цвіте його крилечко.
Цвіте на небо, на політ,
На голубі тумани,
На синій цвіт, на синій світ
В гніздечку біля мами...
Вадим КРИЩЕНКО
ЩО КОМУ СНИТЬСЯ?
Сниться полю дощик,
Картоплі — горщик,
А відерку сниться
Копанка-криниця.
Сонце сниться вітам,
Хатці сниться брама,
А маленьким дітям
Сниться їхня мама.
Ірина РЕЙТ
МАМА
Хто ночі не доспить,
як в доні щось болить,
готовий кожен біль на себе взяти?
Мама. Мати.
Щоб виростав малюк,
хто не жаліє рук
зварити, випрати, прибрати?
Мама. Мати.
Хто доню змалку вчить,
що треба гарно жить,
людей і Бога, квіти і пташок кохати?
Мама. Мати.
Хто гірко сльози ллє,
як доня чинить зле,
готовий серденько своє віддати?
Мама. Мати.
Тетяна ПЕТРОВСЬКА
СУНИЧКИ
Я зустріла дві сунички,
А вони немов сестрички.
Запитала з них одну:
— Хто з вас старша, не збагну?
Розсміялися сунички:
— Ми ще зовсім невеличкі.
Тільки мама наша знає,
Хто з нас швидше підростає.
Олеся МАМЧИЧ
БУДИТЬ МАМА ВЕДМЕЖАТКО
Будить мама ведмежатко
Рано навесні:
— Прокидайсь, моє малятко,
Вже розтанув сніг!
Вже птахи давно щебечуть,
Уставай, сонько! —
Мама штурхає за плечі,
Та мовчить Мишко...
— Що ж, — зітхнула сумно ненька, —
Ох, біда, біда!
Буду я тепер, бідненька,
Їсти мед сама.
— Зачекай! — Мишко підскочив, —
Вже біжу, біжу!
Лиш візьму велику ложку —
І допоможу!!!
Маргарита ЖМУРІЙ
СІМ’Я
Це — високий і вусатий —
Мій найкращий в світі тато.
І найкраща в світі мама —
Ясне сонечко між нами.
Це ось — киця,
А це — я!
Разом — вся моя сім’я.
Лариса ЦІЛИК
СЛОНЕНЯ
Слониха слоненя
Все смикає за вуха.
Воно ж її щодня
Нітрішечки не слуха.
У джунглях важко жить,
Бо всюди небезпека.
А це мале біжить
Від мами так далеко!
Зітхає слоненя:
— Мабуть, малою, нене,
Поводилась, як я,
Бо вуха як у мене…
Сергій ЦУШКО
ХТО ЖИВЕ ЗА ШАФОЮ
— Матінко-матусю,
я темряви боюся,
прислухайся — за шафою
щось шарудить живе!
— Синочку мій! Не бійся,
над страхами посмійся —
там лагідний і добрий
домовичок живе.
— З домовичком, матусю,
я радо подружуся.
Чому він не виходить,
як світло увімкнеш?
— Бо він, хоч і грайливий,
але сором’язливий
і, як мені здається,
тебе боїться теж.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ
БІЛОЧКИ ГРИБИ СУШИЛИ
Разом з донею собі
Сушить білочка гриби:
І опеньки, і лисички,
Всі маленькі й невеличкі.
До неділі насушили,
У торбиночку зашили.
У дупельці до зими
Хай лежать собі самі.
Потім мама й донечка
Дякували сонечку.
Оксана КРОТЮК
НАЙКРАЩА МАМА
У котика Мурчика мама кицюня,
В цапочка рогатого мама козуня,
В лошати маленького мама конячка,
А в цуцика, всім це відомо, собачка.
У кожного з них мама тільки одна,
І в цілому світі найкраща вона.
Борис МОЗОЛЕВСЬКИЙ
НЕ СКАЧИ ТИ, КОТИКУ
Промінь першим дотиком
Визолотив раму.
Не скачи ти, котику,
Бо розбудиш маму.
Мама наша мила
Пізно так лягла, —
Сукню мені шила,
Пироги пекла.
Краще йди, зухвальцю,
Помурчи мені.
Бачиш — усміхається
Мама уві сні.
Оксана ЛУЩЕВСЬКА
МАМІ
Соняшничок, мамо, глянь —
глянь, для тебе:
сонце соняхом зійшло
в яснім небі.
І пелюсточки летять
жовтим світлом
і кружляють, мамо, глянь,
понад світом!
Віталій КОНОПЕЛЕЦЬ
СОРОКА-МОРОКА
Мама сорока
білу сорочку
доні єдиній
пошила.
Доня сорока,
доня-морока
зразу її побруднила.
Скаче, скрегоче,
мовити хоче,
щоб не сварилася
ненька:
— Гарна, матусю,
ваша сорочка!
Та іще краща...
рябенька!
Марія МОРОЗЕНКО
ДОДОМУ
Крутнулось козеня: — Куди спішиш, біленьке?
Тріпоче ластів’я: — Куди летиш, чорненьке?
Ген, скаче зайченя: — Егей, куди сіреньке?
Стрибає жабеня: — Куди ти, зелененьке?
Куди ви, їжачки, комарики, телятка,
Малесенькі жучки, собачки, кошенятка?
Я знаю ваш секрет — не розкажу нікому.
Звірятка, пташечки, спішать мерщій додому.
Стрибну, як жабеня. Промчусь, як зайченя.
Крутнусь, як козеня. Із сірим кошеням
Додому повернуся, до рідної матусі.
Оксана ОДОРОШЕНКО
Я ЛЮБЛЮ СВОЮ МАТУСЮ
Я люблю свою матусю,
Я обожнюю її.
Усміхаюся, горнуся
І цілую день при дні.
Хоч би що вона робила,
Я від неї ні на крок!
— Мамо люба, мамо мила, —
Я завчила, як урок.
Чистить мама черевички
Чи складає одяг мій,
Шиє лялечкам спіднички, —
Завжди дякую я їй.
Чи портфель мені збирає,
Чи застелить ліжко, —
Добрих слів багато знаю,
Їх не жаль нітрішки.
Прибере мою кімнату
І поллє у ній квітки, —
Я влаштую ціле свято
Для матусі залюбки:
Заспіваю їй, вклонюся.
Я люблю свою матусю?
Варвара ГРИНЬКО
МАМА
Ще в колисці немовля
Слово “мама” вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати,
Матінка,
Матуся,
Мама,
Мамочка,
Мамуся! —
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя.
Микола СУЛИМА
НАУКА
У вишневому садочку,
у траві квітчастій,
в холодочку біля квочки
світяться курчатка.
Заклопотані курчата,
треба все їм знати —
у матусі-квочки вчаться
черв’яків шукати.
Вадим ПЕПА
СТЕЖЕЧКА
Стежка через поле
Усі ноги коле.
А мені байдуже.
Бо люблю я дуже
Стежку між ланами,
Мовби очі мами,
Дві волошки в житі,
Росами умиті.
Полечко зелене
Дивиться на мене.
Ніна МУДРИК-МРИЦ
ПІСЕНЬКА
У садочку пташечка
Гомонить пісень,
Тьохкає, цвірінькає
Увесь Божий день.
Заспіваю пісеньку
Весело і я.
Скаже мені мамочка:
— Пташечко моя!
Неоніла СТЕФУРАК
МАМИНА ПІСНЯ
Калина плаче у гаю —
У неї гілка зламана.
І я чомусть не впізнаю
Веселу пісню мамину.
У неї зламане крило —
Мабуть, в сильце піймалася.
Мене на світі не було,
А пісня та співалася.
Іще бабуся і дідусь
Її у гості кликали.
Я пісні їхньої навчусь,
Як виросту великою.
Її співатиму відтак
Колись своєму синові.
І пісня мамина, як птах,
Злетить над Україною.
Леонід ПОЛТАВА
ХТО ЯК ГОВОРИТЬ?
Все, що живе на світі,
Уміє розмовляти:
Уміють говорити
Зайці і Зайченята.
По-своєму говорять
І риби серед моря,
І у садочку пташка,
І у траві комашка...
Говорять навіть квіти
З блискучими зірками...
А як говорять діти?
Так, як навчає мама!
Прийми ж, матусю, слово
Подяки від дитини,
За нашу рідну мову —
За мову України!
Петро КОРОЛЬ
ЧОМУ ЛІТО БАБИНЕ?
Чому літо — бабине?
А чому не мамине?
А чому не татове?
А чому не дідове?
Не збагну, не відаю.
Борис ГРІНЧЕНКО
ЗОРІ
Мамо люба, глянь, як сяють
ясно зорі золоті.
Кажуть люди — то не зорі,
душі сяють то святі.
Кажуть: хто у нас на світі
вік свій праведно прожив,
хто умів людей любити,
зла нікому не робив.
того Бог послав на небо
ясно зіркою сіять...
Правда, мамо, то все душі,
а не зорі там горять?
Так навчи ж мене, голубко,
щоб і я так прожила,
щоб добро робити вміла,
а робить не вміла зла.
Марія ЛЮДКЕВИЧ
БІЛЯ КОГО НАЙТЕПЛІШЕ
— Біля сонця, — шепче поле
І стернею небо коле.
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.
— Біля ватри, — мовить тато, —
Коли хочеться співати,
Пізнавати сни землі
На пташиному крилі.
— Біля пічки, — каже дід, —
Ні печалі, ані бід,
Хоч мороз, як лютий звір,
Що прибіг з Карпатських гір.
— У перині, — дума киця, —
І вуркочеться, і спиться, —
І калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.
— Біля мами, — кажуть діти, —
Завше радісно, як літом,
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.
Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ
***
Сама собою річка ця тече,
Маленька річечка, вузенька, як долоня.
Ця річечка — Дніпра тихенька синя доня,
Маленька донечка без імені іще.
Вона тече в городі в нас під кленом,
І наша хата пахне їй борщем.
Цвіте над нею небо здоровенне,
Солодкими хмаринами з дощем.
Ця річечка тече для клена і для мене,
Її й тоді я бачу, коли сплю.
Я річечку оцю в городі в нас під кленом
Як тата й маму і як мед люблю.
Василь ХОМИК
ЧОГО ПЛАКАВ ДОЩ МАЛЕНЬКИЙ
Шепотять в кущах хрущі:
Дощик плакав уночі,
А плющам шепочуть лози:
— На кущах — дрібненькі сльози.
Чого плакав дощ маленький?
Загубив у горах неньку!
Анатолій ДИКИЙ
МАМА Й ТАТО
Коли мама із татом
Разом ідуть —
Стежка стелить їм ряст
Під ноги,
Ще сильінше пахнуть квіти!
Іван НЕМЧЕНКО
ЛІЧИЛКА
Вечір і полудень грали в квача —
Кидали сонечко замість м’яча.
Слідом за полуднем м’яч полетів.
Вечір обох розгубив серед нив.
Сльози у нього на щічках:
— Що скаже матінка-нічка?..
Сергій ЦУШКО
КОМП’ЮТЕРЕНЯТА
В комп’ютера-мами,
в комп’ютера-тата
є діти —
маленькі комп’ютеренята.
Дорослі комп’ютери —
татко і мама —
розв’язують
дуже серйозні програми.
Маленьким не треба
рости-підростати.
Вони полюбляють
із дітками гратись.
І кажуть вони,
як Андрійко й Ганнуся:
— Цього ще не вмію,
та скоро навчуся!
Анна БАБКА
МАМА СІРИХ КРОЛЕНЯТ
Є матуся у малят,
В слоненят і пташенят.
Навіть сірі кроленята
Мають маму, мають тата.
Їм матуся спозаранку
Вишиває вишиванку,
На вечерю варить кашку,
А на сон розкаже казку,
Вушка й лапки одягає,
Оченята умиває:
— Ви ж, малята-кроленята,
Знайте, в світі мам багато,
Та у вас вона одна —
Добра, ніжна, неземна!!!
Оксана ШАЛАК
МОЛОДЕЦЬ
Їжачок між голочками
Цілий світ несе для мами:
Листя жовте і ламке,
Яблучко таке хрумке,
Грушу з грушки золотої,
Із ялини — трішки хвої.
Лугом, полем — навпростець...
Скаже мама: “Молодець!”
Лідія НОВИКОВА
СОЛОДКІ СНИ
Мати сину колисанку
На добраніч заспівала:
— Сни тобі, моя дитинко,
Нічка вже приготувала.
Дід Мороз везе ялинку
З лісу на нових санчатах,
Іграшки тобі й цукерки
Вже несуть зайчата.
А Юрась ногами — трусь,
Скинув ковдру і — кричати:
— Як цукерки вже несуть,
То навіщо, мамо, спати?
Володимир ВЕРХОВЕНЬ
КВІТИ ДЛЯ МАМИ
Скільки квітів у гайку!
Кожна — як з реклами.
Квітку вибрати яку
Для моєї мами?
Може, цю? А може, ту?
Як же буть, одначе?..
Краще з мамою прийду —
Хай усі побаче!
Іван АНДРУСЯК
ПРО КОРИСТЬ ЧИТАННЯ
За сьогодні сіра мишка
з’їла вже четверту книжку,
а така ж мала —
майже як була.
Докоряє миша-мама:
— Не читала ти їх, мабуть,
а без цього ти
не будеш рости.
Це, дитинко, знають всі
миші й навіть люди:
не читаєш, а їси —
користі не буде.
Віктор ВЕРБИЧ
ЗОРЯНЧИНІ МАЛЮНКИ
Намалюю жовте світле сонечко,
Голубе і без хмаринки небо.
Намалюю біля хати соняшник,
А у лісі — соловейка щебіт.
Як гудуть веселі бджоли з вуликів
І цвітуть ромашки на горбочку,
Як ми літа теплого на вулиці
Гралися з Іринкою в пісочку.
Намалюю нашу чисту річечку,
Де ромашка сяє промінцями.
Намалюю у траві доріжечку,
Що, мов пісенька, пливе до мами.
Наталя ТРОХИМ
ДИТЯЧА МОЛИТВА
Як ранкове сонечко сміється,
небо мружить очі голубі —
я встаю з надією у серці
і молюся, Господи, Тобі.
Як зоря вечірня сяє з неба,
день минає в радості й журбі —
я підношу оченьки до Тебе
і молюся, Господи, Тобі.
За усіх, потомлених і хворих,
за усіх, засліплених життям,
за усіх, хто з відчаю і горя,
Господи, забув Твоє ім’я.
За усіх, хто носить в серці рани,
за усіх далеких і близьких,
за дітей, в яких немає мами,
щоб молилась, Господи, за них.
Молиться зі мною кожна квітка
у сльозах небесної роси.
Боже мій, почуй мою молитву!
Господи, помилуй і спаси.
Тетяна НАРЧИНСЬКА
ЗАВЖДИ З МАМОЮ
Пахуча суничка з-під листочка
Тягнеться до сонця,
Волошка в полі — до хмарки над головою.
А я душею — до мами...
Тоненька стеблинка
Черпає наснагу з землі,
Веселка барви свої — з квіткових пелюсток,
А я мудрість — від мами...
Сірохвостого зайчика взимку
Гріє шубка,
Сонного метелика — згадка про літо,
А мене весь час — мамина любов...
Наталія Курій-Максимів. Материнство
ПЕРЕКЛАДИ
П’єр ГАМАРРА
НАМАЛЮВАВ Я НА ЛИСТОЧКУ
Два півники, а з ними — квочку,
Лебідку й троє лебедяток,
Кролиху й четверо кроляток.
Намалював я на перині
П’ять коників у конюшині,
Ягняток шість і неба смужку,
Ще й пастушка у капелюшку.
Намалював я на галявці
Будиночок, і мою мамцю,
І білі мальви, в мальвах — сонях,
І сонце в мами на долонях!
З французької переклав Іван МАЛКОВИЧ
Сергій ПАНІЗЬНІК
СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК
Зайчик сонячний в вагоні
Розпочав свою гульню:
Перестрибує долоні —
То мою, а то твою.
Не дається він нікому!
Я його і не ловлю.
Лиш промінчику ясному
Шепочу: “Люблю... люблю!”
Притулюсь, мов зайчик світлий,
Я матусі до щоки.
Стану добрий і привітний,
Ще й довірливий такий,
Як приручений стрибайчик
У матусі на руках.
...Скаче зайчик-невгавайчик —
Сонця перелітний птах.
З білоруської переклала Галина Кирпа
Кадир МУРЗАЛІЄВ
МАМА
Від тебе, мамо, беруть початки
Життя і слово, і перший спів.
Без тебе, рідна, міг вік мовчати,
У світ без тебе я б не злетів.
Твоя поява, як свіжий вітер,
І всі ми в ласці, в добрі, в теплі.
В тобі початок Вітчизни ніжний,
В тобі початок святий Землі.
Переклав з казахської Олесь Лупій
Васіле РОМАНЧУК
МАМА КВІТКУ ВИШИВАЄ
Біле поле — на канві
Квіти з’являться живі!
Мама квітку вишиває.
Квітка дихає, літає...
Біле поле — на канві
Квіти в росяній траві.
І дзижчить, немов стріла,
До квіток її бджола!
Переклав з молдавської Василь Герасим’юк
Шен Є
МАМИНЕ ВУШКО
Мамине вушко
дуже чутливе,
так, наче в ньому —
телефон.
Мама на поверсі п’ятому,
я ж — унизу,
тихо покличу —
і мама донизу збіжить,
двері відчинить мені.
Мама дрімає опівдні,
а я — унизу,
тихо покличу
і знову
мама почула мене уві сні,
очі хутенько протерла,
й мені відчинить поспіша.
Маму питаю,
а що,
як піду я далеко,
дійду аж до неба,
і маму покличу —
почує чи ні
голос доньки?
Мама всміхнулась,
тихенько сказала:
— Почую!
З китайської переклала Ярослава Шекера
Жамбин ДАШДОНДОГ
МАМА
В мами хустиночка
Шовком гаптована.
Мама в хустиночці,
Як намальована.
Я намалюю
Маму такою —
В хустці новій,
Молодою, стрункою.
Делі зелена —
Одяг у мами.
Я намалюю
І делі так само.
Носить водицю
Мама моя.
Їй намалюю
Відеречко я.
Чорні у мами
Коси і очі.
Їх намалюю
Чорніші від ночі.
Яка мама гарна —
Це кожен побачить.
А як змалювать
Її лагідну вдачу?
Переклала з монгольської Тамара Коломієць
Яніна ДЯГУТІТЕ
МАМИНІ ДОЛОНІ
Захистять від звіра,
В темряві зігріють
Мамині долоні,
Ніжно прилеліють
Мамині долоні.
Сонце — наче сонях
Ясно розцвітає.
Ластівка співає
В маминих долонях.
Вітер не застане,
Холодно не стане
В маминих долонях.
Переклала з литовської Ярина Черняк
Яніна ДЯГУТІТЕ
МОЯ МАМА
У мами на колінцях
Біленький лебідь сяє,
І вітерець дрімає
У мами на колінцях.
У мами на долонях
Зозулечка співає,
І квітка простягає
Долонечки спросоння.
А на устах у Неї
Чарівну чути казку
Про дівчину прекрасну
І гори кришталеві.
Переклала з литовської Ярина Черняк
Ґріґоре ВІЄРУ
МАМА
Нас голубить рідна ненька,
З хмари сонце вирина.
В небі сонечко одненьке,
І матуся в нас одна.
З молдавської переклав Петро Засенко
Беян САФАДІ
МОЯ МАМА
Хто вітчизну дав мені?
Моя мама... моя мама...
Миру небо голубине,
рук її тепло пташине.
Моя мама... моя мама...
В світі пісня наймиліша,
в серці ймення найрідніше.
Моя мама... моя мама...
І садочок, і пташина
так живуть, як ми. Єдина
моя мама... моя мама...
З арабської переклав Володимир Плачинда
Ян ТВАРДОВСЬКИЙ
РУКИ
Твої руки — матусю
добрі як гадюча цибулька після дощу
як приязні чайки
принесли мене на цей світ
колихали
ставили на підлогу
казали що метелик бринить
що молодих грибів не можна розпізнати
вчили тримати ложку щоб не поціляла у вухо
відрізняти клен від явора
вели під вікном у темряві
по землі що чорніє мов шпак
сухі й теплі
заслабкі
щоб вивести мене із цього світу
З польської переклала Дзвінка Матіяш
Мартінас ВАЙНІЛАЙТІС
ҐАВЕНЯТКО
Сіли ґава й ґавенятко.
Ґава спить,
А ґавенятко:
— Мамо, хочу я читати,
Попрошу буквар дістати, —
Ґава десь там полетіла,
Книжку зараз же купила.
— Кар-р! —
Маленьке промовляє,
Книжку поспіхом гортає,
На обкладинку зирнуло
І вже геть її шпурнуло:
— Ма-а... не хочу я читати,
Однеси буквар малятам.
З литовської переклав Дмитро Чередниченко
| |||||||||||
 |
 |
"Весела Абетка" - складова великого сайту "Українське життя в Севастополі". Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ. |
 |
