Андрій М'ЯСТКІВСЬКИЙ

Сама в хаті

Кошенятко чеше вуса
Лапками двома.

На базар пішла матуся,
В хаті я сама.

Вмиюсь чисто, вмиюсь біло.
І тоді візьмусь за діло.

Підмету гарненько в хаті.
Молока дам кошеняті.

Своє ліжко застелю,
Квіти в горщику поллю,

Заплету я кіски русі
І чекатиму матусі.

Веселий пилосос

Пилюці, грязюці на горе
Живе собі в хаті просторій
Пилосос сміливий.
Чисто в хаті — він щасливий.
Понад все він любить чистоту.
В чистоти він завжди на посту.
Тільки десь павук зів'є тенета,
Пилюга поселиться в кутку,
Пилосос засвище, як ракета, —
І кінець пилюці й павуку!
Кішка стрибнула з-за грубки,
Лапками швидко умилась.
Лапками вмилась, а шубка
В неї таки запилилась.
Пилосос підходить:
— Кішко-стрибалочко,
Бачу, лазила ти на горище.
Дай тебе я почищу,
Будеш гарна, як лялечка.
Крокодильчик і Чебурашка
Зітхають важко, Витріщили очі —
Теж почиститись хочуть.
У саду шкідливі жуки,
Ненажерна гусінь
Об'їдають зелені листки…
Пилосос не стерпить таких —
Знищити їх мусить.
Буде садові добре цвісти,
Будуть яблука й сливи рости!
Щоб підлога була, наче глянець,
Пилосос піде у танець.
Стала спека у саду,
Дощика немає —
Пилосос травицю молоду
Щедро поливає.
Хто водиці хоче там?
Пилосос наллє вам —
Всім дівчаткам, хлопчикам,
Всім квіткам, деревам!
Любить він, щоб стіни білі,
Щоб світліла хата,
Отже й стіни сам побілить
Завжди перед святом.

Яблука для мами

У ЗАЙЧИКА ЛАПКИ

У зайчика лапки,
А у мене ніжки.
Зайчик ними — стриб-стриб,
А я ними — туп-туп!

Зайчик ходить босий,
А я в черевичках.
Зайчик собі — стриб-стриб,
А я собі — туп-туп!

Зайчик біг до лісу,
Я ішла додому.
Зайчик собі — стриб-стриб,
А я собі — туп-туп!

ЩО ТРАВИЦІ СНИТЬСЯ

Як спить мала травиця,
Травиці дощик сниться.
І сниться їй синиця,
Що цівкає вгорі,
І ще їй в лузі сниться
Зелена косовиця,
І сняться тій травиці
Веселі косарі.

ГРЕЧКА

Біла хмарка, біла,
Як зимою сніг,
Бігла небом, бігла,
Впала на моріг.

Стало хмарці жарко,
На траву лягла…
А воно не хмарка —
Гречка зацвіла.

МІСЯЦЮ-КРАСЕНЮ

Місяць здіймається вгору та вгору.
Місяцю-красеню — колобок,
Ти відчини нам чарівну комору,
Повну зірок.
Місяцю-красеню,
Повну зірок.

Він прихилився при тихім горісі,
Ясне проміння зронив.
Ключ задзвенів, заскрипіли завіси, —
Він відчинив.
Місяцю-красеню,
Відчинив.

Сон чи не сон — заіскрилися зорі,
Грають веселками скрізь.
То не комора, а ліс неозорий,
Ліс…
Місяцю-красеню,
Ліс.

В БОРУ

В бору зелені сутінки,
Стрибають білки з віт,
Кульбаби-парашутики,
Де був недавно цвіт.

Грибки зійшлися зграйками,
Під соснами мовчать.
За сонячними зайками
Сіренькі зайки мчать.

Гілок ламать не велено,
Нехай ростуть міцні.
В бору так тихо й зелено,
Так радісно мені.

ДЖМІЛЬ

— Дж-ж-ж-ж…
— Хто ти? Звідкіль?
— Я з лісу, я джміль…
— А який мохнатий, чорний, як рілля!
— Хіба ти не бачила досі джмеля? —
Дж-ж-ж — біля яблуньки,
Дж-ж-ж-ж — понад хміль…
От тобі й джміль!

А ПО ЛІСІ ХОДИТЬ СТРАХ

А по лісі ходить страх…
Ах!
Тарарах!
А по лісі ходить страх…

Може, то сердитий вовк
Об поліно ногу втовк?..
Може, то ведмідь старий
Ходить в хащах сміло?..
Спробуй в лісі розбери,
Що там торохтіло.

Тупав вітер по ярах.
Ах!
Тарарах!
Чи то вітер, чи то страх?

Білка жолудь лусь та лусь:
— Я нічого не боюсь.
Он осичка невеличка,
Ген кленок і ясенок.
Он біжить кудись лисичка,
Перестрибує пеньок…

Тут вовків немає в нас,
Злий ведмідь не суне. —
Гілка тріснула — і враз
Оддалися луни.

За деревами в кущах…
Ах!..
То не страх —
Гілка тріснула в кущах.

ХОЧЕ СПАТИ

Хоче спати гілка,
Хоче спати бджілка.
Хоче спати…
Хоче спати…
Спить…

Хоче спати пташка
І мала мурашка.
Хоче спати…
Хоче спати…
Спить…

Хоче спати кізка,
Хоче вже й берізка.
Хоче спати…
Хоче спати…
Спить…

БОРСУК

У яру, яру
Вирию нору,
Жовтим листям притрушу,
Кукурудзи наношу.
Як завиють заметілі,
Буду їсти зерна білі.
В мене постіль є м'яка.
Не чіпайте борсука!

РОЗМОВА З ОДУДОМ

— Ду-ду-ду,
Чі-чі-чі…
Де ночуєш
Ти вночі?

— Чі-чі-чі,
Ду-ду-ду…
Я ночую
У саду.

— Ду-ду-ду,
Чі-чі-чі…
Од садка
Віддай ключі.

— Чі-чі-чі,
Ду-ду-ду…
Загубив
І не зайду.

ЯБЛУКА ДЛЯ МАМИ

Ходить осінь за дубами,
Ходить осінь за стогами,
Ходить осінь по покосах,
В пелені шовковій носить
Яблука для мами.

Мама яблуко в долоню:
— Покуштуй-но, доню. —
Що ж, коли в нас повний кошик
Що ж, як мама так припрошує
Мушу їсти.

Сіножатями, садами
Ходить тепла тиха осінь.
В пелені шовковій носить
Яблука для мами.

ОСІНЬ

Ось я, за сосною…
Ось і листя в'яне…
Осінь я… За мною
Йдуть густі тумани.

Осінь я. Осоння
Листям засипаю. Осінь…
Трави сонні
Долу нагинаю.

Ще листки лапаті
Дощиком не крогілю,
Бо в поля копати
Люди йдуть картоплю.

Ранками імлиста,
Вдень — як позолота.
Обриваю листя,
То моя робота.

НА ЛЬОДУ

По тонкім льоду —
Гу-ду-ду-ду-ду-ду…
Під льодом десь дударики,
Дударики гудуть.

На ковзанку іду —
Гу-ду-ду-ду-ду-ду…
Черевички від незвички
Ковзають по льоду.

А я та й не впаду —
Гу-ду-ду-ду-ду-ду…
Під льодом десь дударики,
Дударики гудуть.

ІДЕ ДІД ЧЕРЕЗ ЛІД

Іде дід через лід,
Дідусеві слизько.
Іде дід через лід,
А іти не близько.

Підійдем до діда ми,
Візьмемо за руки,
Бо слизькі серед зими
В діда закаблуки.

Тьохка лід, дзвонить лід,
Вітер з лісу вибіг.
Іде дід через лід,
Каже нам:
— Спасибі.

МЕТЕЛИЦЯ

Завиває метелиця,
Завиває хурделиця,
Крутиться, вертиться,
Одбіжить та й вернеться

Завиває метелиця,
Завиває хурделиця,
Гримає, сердиться,
Попід ноги стелиться.

Завиває метелиця,
Завиває хурделиця,
Бігає, грається,
В хату добирається.

МОРОЗИКУ МОРОЗИКУ

Морозику, морозику,
Червоний в тебе ніс,
Морозику, морозику,
Тікав би ти у ліс.

Морозику, морозику,
Спішить весна до нас,
Морозику, морозику,
Прощатися нам час.

Морозику, морозику,
Курли тобі, курли…
З'явилися журавлики —
І квіти зацвіли.

Живе дзеркальце

ЧУК-ЧУК-ЧУКЕЧКИ

Чук-чук-чукечки, —
Ніженьки чукали,
Чукали на припічку,
На печі.

Лясь-лясь-лясоньки —
Рученьки ляскали,
Виліпили з тістечка
Калачі.

Зай-зай-зайчики,
Зайки-побігайчики,
Йдіть до нас обідати,
Ми ждемо!

ХОЧЕ СПАТИ

Хоче спати гілка,
Хоче спати бджілка.
Хоче спати…
Хоче спати…
Спить.
Хоче спати пташка
І мала мурашка.
Хоче спати…
Хоче спати…
Спить.
Хоче спати кізка,
Хоче вже й берізка.
Хоче спати…
Хоче спати…
Спить.

ЗЕЛЕНОМУ КОЛОСКОВІ

Зеленому колоскові
Співа жайвір колискову:
— Тебе вітер колихає,
Дрібен дощик поливає,
Рости в землю корінцями,
Виповняйся зеренцями!..

То не жайворон співає,
То Наталя вимовляє,
Жайвір з ранку і до вечора
Щось по-своєму щебече нам.

РОГАЧІ

У бабусі є рогач,
І на яблуні — рогач.
Той, бабусин, — у піч,
Мов погрітись захотів,
Другий сонечку навстріч
Полетів, полетів.
Той рогач і той рогач,
Не побачиш, то, хоч плач,
Не збагнеш, чому рогач.

КОТИКИ-ВОРКОТИКИ

Котиків-воркотиків
Рясно на вербі.
Котиків-воркотиків
Я нарву собі.
Котики-воркотики
В мене на вікні.
Котики-воркотики —
Гості весняні.
Не глядить на котиків
Лиш вусатий кіт,
Бо вони не котики,
А вербовий цвіт.

ПИРІЖКИ

Пиріжечки, пиріжки,
Має кожен два ріжки.
Надкушу один ріжок…
Ой смачненький пиріжок!

РОЗМОВА З ОДУДОМ

— Ду-ду-ду,
Чі-чі-чі…
Де ночуєш
Ти вночі?
— Чі-чі-чі,
Ду-ду-ду…
Я ночую
У саду.
— Ду-ду-ду,?Чі-чі-чі…
Од садка
Віддай ключі.
— Чі-чі-чі,
Ду-ду-ду…
Загубив
І не знайду.

БДЖІЛЧИНА КАЗОЧКА

Є листя у гілки,
А казочка — в бджілки:
— Понад липи й ожеред
Я несу пахучий мед,
Він із гарної квітки,
Його їстимуть дітки… —
Для кожної бджілки
На пасіці
Вигадують гілки
По казочці.

КИЦЯ ПРОКИДАЄТЬСЯ

Киця прокидається —
Лапками вмивається.
Квітка прокидається —
Росами вмивається.
Сонце прокидається —
Хмаркою вмивається.
Ну а ми з сестричкою
Вмиємось водичкою.

ЇДЕ ДІД ЧЕРЕЗ ЛІД

Іде дід через лід,
Дідусеві слизько.
Іде дід через лід,
А іти неблизько.
Підійдем до діда ми,
Візьмемо за руки,
Бо слизькі серед зими
В діда закаблуки.
Тьохка лід, дзвонить лід,
Вітер з лісу вибіг…
Іде дід через лід,
Каже нам:
— Спасибі.

НА ЛЬОДУ

Я по чистому льоду
Пролітаю, а не йду.
Під льодом десь дударики,
Дударики гудуть.
В мене гарні ковзани,
Ніби крилечка зони,
Я на них люблю помчатись
Від місточка до сосни,
Я із ними розлучатись
Не захочу до весни.
На гладенькому льоду
Я ніколи не впаду…
Під льодом десь дударики,
Дударики гудуть.

МОРОЗИКУ, МОРОЗИКУ

Морозику, морозику,
Червоний в тебе ніс,
Морозику, морозику,
Тікав би ти у ліс!
Морозику, морозику,
Спішить весна до нас,
Морозику, морозику,
Прощатися нам час.
Морозику, морозику,
Курли тобі, курли…
З'явилися журавлики,
І квіти зацвіли.

ОГІРОК

Біг струмок
У ярок,
А од нього за крок
Ріс маленький огірок,
І водиця у струмку
До смаку,
Огірку,
Він корінчиками пив
І прекрасно в полі жив.
Жовтим цвітом у струмок
Задивлявся огірок.
Грівсь на сонці, слухав грім —
Тридцять пуп'янків на нім.
Листя того огірка
Розрослось аж до струмка.
Вже не пуп'янки, гляди,
Розрослися край зоди,
А вилежують боки
Величезні огірки.

У ЗАЙЧИКА ЛАПКИ

У зайчика лапки,
А у мене ніжки.
Зайчик ними — стриб-отриб,
А я ними — туп-туп!
Зайчик ходить босий,
А я в черевичках.
Зайчик собі — стриб-стриб,
А я собі — туп-туп!
Зайчик біг до лісу,
Я ішла додому.
Зайчик собі — стриб-стриб,
А я собі — туп-туп!

ХТОСЬ

— Ко-ко, ко-ко, — хтось на стежці.
— Ку-ку, ку-ку, — хтось на гілці.
— Ках-ках, ках-ках, — хтось на річці.
— Жив-жив, жив-жив, — хтось на ґанку.
— Га-га, га-га, — хтось у лузі.
— Ме-ме, ме-ме, — хтось в кошарі.
А хтось вибіг — тупу-тупу,
А хтось уже в степу, в степу:
— І-го-го-го-го!

ВЕСНА

Мама каже:
— Йде весна.
—? Подивлюся: де ж вона?
?Попід хмарами в імлі?…
Пролітають журавлі,
Мчать струмочки ?вздовж доріг,
На городах тане сніг,
Он синичка голосна…
Тільки де ж це та весна?
Розпускаються бруньки,
Тихо стукають в шибки…
Далечінь така ясна!
Тільки де ж це та весна?
Мама каже:
— І струмки,? і калюжки, і бруньки,
І синичка голосна —
Все це, донечко, весна.

ПРОЛІСОК

— Проліску, проліску, де ти узявся?
— З-під снігу.
— Нащо так рано на світ показався?
— Дітям на втіху.
— Проліску, проліску, холод надворі.
— Не горе.
— Вітер холодний гілля нагина.
— Я не боюся, бо завтра весна.

ДЖМІЛЬ

— Дж-ж-ж-ж…
— Хто ти? Звідкіль?
— Яз лісу, я джміль.
— Ну ж і мохнатий, чорний, як рілля!
— Хіба ви не бачили досі джмеля?
Дж-ж-ж, — біля яблуні,
Дж-ж-ж, — понад хміль…
От тобі й джміль!

ЩО ТРАВИЦІ СНИТЬСЯ

Як спить мала травиця,
Травиці дощик сниться
І сниться їй синиця,
Що цівкає вгорі,
А ще їй в лузі сниться
Зелена косовиця
І сняться тій травиці
Веселі косарі.

КАЗОЧЧИН ПОДАРУНОК

До нашої теплої хати
Приходила казочка спати,
Та чи спала, чи не спала —
Колисанку колихала.
А як рано діти встали,
То гостинці гарні мали:
Тому — зайчик-стрибайчик,
Тому — котик-воркотик,
А найменшому — Іванку —
Дала казка вишиванку.

ЛІТАК

Понад моркву, понад мак
Пролітає мій літак.
Він — літак, а я — пілот,
Пробіжу через город,
Перескочу через рів,
Де літак, спочити сів…
Вдвох ми граємось отак:
Я — пілот, а він — літак.

ЗАЙЧЕНЯТКО В ЯМУ ВПАЛО

Зайченятко в яму впало,
Задню лапку поламало.
Бідне, бігати не може.
Хто маленькому поможе?

Сунуть хмари волохаті,
Горе тому зайченяті…
Я візьму його додому,
Постелю йому солому.

Буду лапку лікувати,
Буду зайку годувати:
Дам капусточки пелюстку,
Потім — моркву на закуску.

Як стрибатиме у хаті,
Пущу в поле пострибати.
Чи повернеться, чи ні —
Буде радісно мені.

ВЕСЕЛІ МУЗИКИ

Він сів собі на гілці,
Так гарно, до ладу
На дзьобику-сопілці
Заграв:
Ду-ду, ду-ду!

Як будете проходити
У лісі чи в саду,
Почуйте пісню одуда:
Ду-ду, ду-ду, ду-ду!

І коники-стрибунчики,
Хоча вони й малі,
Взяли зелені скрипочки:
Тілі-тілі-тілі!

Тілі-тілі про сонечко,
Про білі квіточки.
Співають лунко скрипочки,
Проміняться смички.

Павук до синіх дзвоників,
Що квітнуть на рові,
Вчепив шовкові ниточки,
Аж звисли по траві.

Потяг за нитку —
дзвоники,
Мов срібло на гіллі…
Ще й скрипочки підспівують:
Тілі-тілі-тілі…

Ой, коники-стрибунчики,
Веселий чорний жук!
Дзвенить зелена музика —
Весняний перегук.

Тілі-тілі про сонечко,
Дзелень-тілі-тілі
Про цвіт весни погожої,
Про радість на землі!

Ховрах взяв соломинку,
На лапках двох стоїть —
І соломинка-дудочка
Висвистує: тю-фіть!

Мишей скликає в гості,
Скликає всіх пташок,
І все це дуже просто,
Коли ти ховрашок.

А тихий равлик-павлик
Доріжкою повзе,
Трубу гучну, велику
На спині він везе.

Комусь шепоче равлик,
Звернувши на город:
— Візьміть трубу, заграйте,
Бо я не знаю нот.

І сонечко в зеніті,
І долом — рясноцвіть,
І весело на світі
Від музики: тю-фіть!

У БОРУ

В бору зелені сутінки,
Стрибають білки з віт
Кульбаби-парашутики,
Де був недавно цвіт.

Грибки зійшлися зграйками,
Під соснами мовчать.
За сонячними зайками
Сіренькі зайки мчать.

Гілок ламать не велено,
Нехай ростуть міцні.
В бору так тихо, зелено,
Так радісно мені!

ГРЕЧКА

Біла хмарка, біла,
Як узимку сніг,
Бігла небом, бігла,
Впала на моріг.

Стало хмарці жарко,
На траву лягла…
А воно не хмарка —
Гречка зацвіла.

БІЛОЧКА РАДЕНЬКА

З гілки на гілку
Носить вітер білку,
Не дає упасти
Хвостик пухнастий,
І тому раденька
Білочка руденька.

ЖИВЕ ДЗЕРКАЛЬЦЕ

Під вербою джерельце,
Наче дзеркальце.
Я до нього нахилюся,
В чисту воду подивлюся

І себе побачу в кім —
У люстерку водянім.
А торкнусь води рукою —
Стану дивною такою:

Заморгають швидко очі,
В кісках промінь затріпоче,
Ніс у хвильці попливе…
Справді, дзеркальце живе.

БОСОНІЖ

Біло вишня зацвітає
Онде на осонні.
Я роззуюсь і до гаю
Побіжу босоніж.

А від гаю аж до річки,
Так там любо, мило.
Хай спочинуть черевички,
Ніжки не стомились.

ОЙ СЕРДИТИЙ

Ой сердитий, ой сердитий —
Походжає, як борець,
Всіх на світі хоче бити…
То заходить за хлівець,
То по стежці крильми поре
Недалеко до біди.
Гей, тікайте — буде горе,
Всі тікайте хто куди!
Пір'я дибки, вип'яв груди,
Дзьоб, як гострий топірець…
Стережіться — бійка буде!
Ой сердитий… горобець.

КУЛЬБАБКИ

Долину оту квітчату
Попробуй за день сходи.
Кульбабки, немов курчата,
Розбіглися хто куди.

Я проса дам, щоб поїли,
Ще й крихіток принесу…
Не хочуть — берізка біла
Їм сипле смачну росу.

ЖУК

Он, дивіться: чорний жук
Виліз грітися на сук.
В нього довгі ноги,
Дуже гострі роги,
Може пощипати,
Як його чіпати.

ДВІ ПІСЕНЬКИ ДЛЯ ДОЩИКУ

Од зайчат:
Іди, іди, дощику, густо,
Щоб росла в городі капуста!

Іди, іди, дощику чистий,
Щоб росло на дереві листя!

Прилинь, прилинь, хмарко крапчата,
Щоб стрибали в травах зайчата!

Од грибків:
Ми дощику хочемо —
Парасольки змочимо.
Дощик хай хлюпочеться —
Нам водиці хочеться.
Хай приходять діти в ліс —
Буде нас багато скрізь!

ПЕЧУ, ПЕЧУ ПАПКУ

Печу, печу папку,
Саджу на лопатку.
Печу, печу калачі —
Рум'яніють у печі.
Скоро, скоро на обід
Прийде татко, прийде дід.
Я їм папку покажу,
Я їм весело скажу:
«Печу, печу папку,
Саджу на лопатку,
Печу, печу калачі —
Рум'яніють у печі!»

БРАТИК

Наче сіре зайченя,
У пухнатій шубці
Братик двері відчиня
Ніженьками тупці…

Я потупцяю сама,
Підбіжу до нього.
А на вулиці зима
Застеля дорогу.

Вирушає в путь щодня,
Ніженьками тупці.
Наше миле зайченя
У пухнатій шубці.

ВІНИК

Із кімнати до кімнати
Ходить віник бородатий.
Він свою роботу знає —
Бородою пил змітає.

ЯК ВРОДИЛО ПРОСО

Скопав кріт
Край воріт
Невеличку грядку.
А курчатко
Ту грядку
Засівало просом,
Скородило носом.
Як пололо грядку
Курчатко,
Були в нього лапки
За сапки.
Як вродило просо-волосо,
Курча його носить та й носить:
— Оце — тітці зозулястій,
Це — бабусі попелястій,
Це — матусі-квочечці,
Ще й самому хочеться!

ВІТРЯЧОК

Між дерев, між гілок —
Сонечко веселе.
Взяв я в руки вітрячок,
Як біжу — він меле.

А спинився під кущем
Чи побіля жита —
Вітрячок мій над плечем
Теж стає спочити.

Як поволеньки ходжу,
Теж молоть не хоче,
А як знову побіжу —
Меле, аж туркоче.

БДЖІЛКИ

Бджілок так багато —
Не порахувати…
Раз, два, три, чотири, п'ять…
Всі вони кудись летять.
Ті — назад, а ті — вперед,
В небі, наче вулиця.
Носять, носять бджілки мед
Од квіток до вулика.

ТУМАН

Ліг туман
На весь лан,
На курінь,
На ячмінь,
На баштан
Ліг туман.
А сонечко підкотилось,
Біля соняха спинилось
Та промінням туди-сюди:
— Ти, тумане, в норі сиди!
І утік туман у ліс,
Там у нірку заліз.

ЯК ДОЗРІЄ ЛЬОН У ПОЛІ

Як дозріє льон у полі,
Його смичуть, сушать, мнуть,
Полотно із нього тчуть,
З нього дітям шиють льолі.

Весь у квітах голубих,
Підростай, льоночку!
Льолі шиють для малих,
А мені — сорочку.

САМА В ХАТІ

Кошенятко чеше вуса
Лапками двома.
В магазин пішла матуся,
Я лишилася сама.
Вмиюсь чисто, вмиюсь біло,
Буду братися за діло:
Приберу гарненько в хаті,
Молока дам кошеняті,
Квіти в горщечку поллю,
Бо я дуже їх люблю,
Розчешу косичку русу
Та й чекатиму матусю.

ВИПАВ СНІГ

Вже осипався горіх,
На травицю іній ліг.
Я хотів спинити літо,
Та зчинився буйний вітер.
Я хотів спинити осінь —
Холод вигулькнув з-за сосок,
Я погрітися побіг,
А тим часом випав сніг.

В НАШІМ ЛІСІ ХОДИТЬ СТРАХ

В нашім лісі ходить страх..
Ах!
По горбах і по ярах
В нашім лісі ходить страх..

Може, то сердитий вовк
Вив у хащах та й замовк,
Може, то ведмідь старий
Йде в малину сміло?..
Спробуй в лісі розбери.
Що там шелестіло.

Між дубів та в яворах
Чи то вітер, чи то страх?

Білка жолудь лусь та лусь:
— Я нічого не боюсь. —
Он синичка невеличка,
Ген кленок і ясенок,
Он біжить кудись лисичка,
Перестрибує пеньок.

Тут вовків немає в нас,
Злий ведмідь не суне,
Гілка тріснула — і враз
Оддалися луни.

За деревами в кущах…
Ах!..
То не страх —
Гілка тріснула в кущах.

ЧАЙКА В ЧАЙКИ ЧАЮВАЛА

Чайка в чайки чаювала,
Чайка чаю наливала,
Чайка чашок не придбала —
Квітів-дзвоників нарвала.

Чайка в чайки чаювала,
Чайка чаю наливала…
Та не чаю, а росиці
З голубої медуниці.

ІЗ БАБУСИНОЇ КАЗКИ

На високе дерево місяць вилазить,
Під високим деревом — гуси мої…
Зайчики вистрибують прямо з казки,
З тихої казки бабусиної.

Казка в клубочку, з якого панчішки
В'яже бабуся мені і Грицеві…
Журавлики-веселики ходять пішки
Між деревами, між копицями.

З бабусиної казки виросли дві берізки,
Покотилося стежкою золоте яєчко…
От і панчішки Грицеві — од кізки,
От і рукавички мені — од овечки.

— Носіть здорові… — бабуся ласкаво.
І Гриць у панчішках, як ведмедик, тупоче.
Ластівка вилітає з бабусиної казки.
Сонце крилечком черкнути хоче.

КАЗОЧКА З ПОЛЯ

Стільки у полі овечок білих!..
Хтось наполохав — до лісу бігли…
А ліс неблизько,
В лісі — вовчисько.
Ой леле, люди,
Що тепер буде?
Засумували сині волошки,
Та вийшов з яру Котигорошко.
У нього щоки — червоні ружі,
І він сміливий, проворний дуже.
Дістав сопілку, узявся грати —
Вернулись з лісу всі овечата.

КОЛО

Де не глянеш — всюди кола,
Коло — сонечко над полем,
Коло — бублик і гарбуз,
Мостить коло чорногуз,
Коло школи колом — діти,
Вихор колом крутить вітер,
Коло — колесо, грибок…
Коло, коло — колобок!

ХОЧУ КОНИКА

Був би в мене коник,
Я гордився б ним,
Називав би коника
Вороним.
Я водив би коника
Пастися в лісок,
Я зробив би конику
Бричечку-візок.
Батіжок зробив би
З ремінця, з лози…
Вороний би хлопчиків
В дитсадок возив.
Дуже хочу коника
Не з крамниці, ні,
А того, що бігає
В полі в табуні.

МИ ЛІПИЛИ ГОРЩИК

Щоб зварити борщик,
Треба мати горщик.
А щоб горщика зліпити,
Треба глини намісити.

Ми ліпили — не зліпили,
Тільки руки забруднили.

Там не-кругло, там нерівно,
Знову все спочатку ми…
Вже не горщик — зліпим півня,
Квочечку з курчатками.

Глина ліпиться, як тісто,
М'яко, аж тювікає.
Мама кличе борщик їсти,
Півень кукурікає.

ЛУНА

При зеленому горісі,
При дубочку та сосні
Я гукаю, а у лісі
Хтось відгукує мені.
Каже братик:
— Це луна.
— А яка вона?
Каже братик:
Голосна.
— А іще яка?
— Не знаю,
Тільки є вона в бору… —
Я співаю, я гукаю,
Я з луною говорю.
Придивляюсь, та не бачу,
Де ховається луна.
Може, зайчиком проскаче
Між ромашками вона…
Може, тінню лісовою
Пробіжиться по гіллі
Чи окатою совою
Десь покажеться в дуплі…
Я іду, гриби збираю,
Ще й суничок наберу,
Я співаю, я гукаю,
Я з луною говорю.

ГОРОБЧИК

Я — горобчик, ців-ців-ців,
Я на маківку присів,
А довкола маківоньки
Золотаві голівоньки,
Всюди листячко зелене…
Вчіться цівкати у мене:
Ців-ців-ців!

СОМ ІЗ СОМЕНЯТАМИ

У сома, сома
Соменята дома.
Ну а тих соменят
Аж сто вісімдесят.
Каже старший синок:
— В нас підводний дитсадок!

ЛИСТУВАННЯ

Пише татко доні: «Служу на кордоні.
На кордоні я служу —
Батьківщину бережу».
Пише донька татові —
Воїну-солдатові:
«Я малюю квіти, сад,
Паровоз, вагони,
Бойовий твій автомат,
Прапорець червоний,
Трактор в полі і ріллю,
В синім небі гуси.
Батьківщину я люблю
І тебе, татусю!»

ЯБЛУКА ДЛЯ МАМИ

Ходить осінь за дубами,
Ходить осінь за стогами,
Ходить осінь по покосах,
В пелені шовковій носить
Яблука для мами.

Мама яблуко — в долоню:
— Покуштуй-но, доню. —
Що ж, коли в нас повний кошик є,
Коли мама так припрошує,
Мушу їсти.

Сіножатями, садами
Ходить тепла тиха осінь,
В пелені шовковій носить
Яблука для мами.

ВЕЧІР ДИХАЄ ВЕСНОЮ

Знов вершиною рясною
Розшумілася сосна.
Вечір дихає весною,
Та і насправді вже весна.

Сніг крихкий, неначе щебінь.
За селом чорніє путь,
І зірки у тихім небі,
Наче проліски, цвітуть.

ВИСОКА ГОРОБИНА

Висока горобина
Ряба, ряба…
Намиста нароби нам,
Ти не скупа.

Підстрибують дівчатка:
— Зірвеш, авжеж… —
Оленка, Люся, Натка,
Марійка теж.

До школи йшла Ірина:
— Ану, ану,
Вам треба горобини,
То я зігну.

А ягоди іскристі,
При них листки…
В дівчаток вже намиста
По два разки.

Висока горобина
Ряба, ряба,
Намиста наробила,
Бо не скупа.

ЗБУДУВАЛА ХАТКУ

Збудувала хатку,
Піч і поличку.
Запрошу, я в хатку
Хитру лисичку.
Пиріжечків напечу
І лисичку пригощу:
— По одному хапай,
А курчаток не чіпай!
Та лисичка глянула
Й зникла —
По курчаток бігати
Звикла.

ПЕРЕКОТИПОЛЕ

Біг клубок, по полю біг,
Через виярок, моріг.
Біг, допоки бігти міг,
Попід клени, попід стіг.

Я ступив до нього крок,
Взяв рукою — коле…
І то зовсім не клубок —
Пе-ре-ко-ти-по-ле!

СЛИВА

— Я щаслива, — каже слива, —
Ворухнусь — на стежку злива…

— Ти, — кажу, — постій, як досі,
?Ще зелена, ще не осінь.
?Полетять у вирій гуси —
Ми самі всі сливи струсим, —
Зашуміла листям скраю:
— Коли так, то почекаю.

ЯК ВЕСНУ Я ПАМ'ЯТАЮ

Наш дідусь малят питає,
Як весну хто пам'ятає.
Пам'ятаю квіти з гаю,
Пам'ятаю — в ліс ходив,
Та найкраще пам'ятаю:
Дві берізки посадив.
Посадив їх навесні
Біля стежки при вікні.
Рясно дощики пішли —
Дві берізки підросли.

ЯБЛУКО

Гойдалося гойденя
На гойдалочці щодня,
Гойдалося проти сонця
Біля нашого віконця.
Гойдалося, гойдалося,
Поки з гілки зірвалося.
На стежині не розбилося
До кошика покотилося!

ДЕ ХОДИЛА КІЗКА

Де ходила кізка,
Там зросла берізка.
Де ходив цапок,
Там росте дубок,
А де хлопчик походив,
Там високий льон вродив,
А де дівчинка ходила,
Там пшениченька вродила.

А МИ ПОЛЕ ПОПОЛОЛИ

А ми поле попололи,
Буде чисте наше поле.

А маленька Поля,
Що в біленькій льолі,
Вийшла на доріжку,
Стала на одну ніжку,
Каже:
— Жарко, ой жарко…
Припливи до нас, хмарко,
Дощику, дощику, припусти,
Дай пшениці, житечку дорости!

Злива поле поливала,
Зливі того поля мало…

Поливала липи й клени,
Поливала луг зелений,
Явора, тополю
І маленьку Полю.

ПЕРЕЛЯК

Розтривожилися кури:
«Куд-кудак! Куд-кудак!»
Почалася щура-буря —
На подвір'ї переляк.

Листя сиплеться із липи,
Стало жовто у дворі,
Дуб жолудики розсипав,
Тяжко стогне угорі.

«Що це буде? Що це буде? —
Каже курка: — Ко-ко-ко!»
Заховався в халабуду
Навіть сміливий Рябко.

«Шу-шу-шу..!» — шепочуть віти,
Ронять листя в тихий рів,
А це ж вітер, просто вітер,
Вітер з поля налетів.

КОТУСЬ

Коте, коте, вуса з дроту,
Мружиш очі — спати хочеш.
Він потягся, нявкнув тричі: —
Всі мене котусем кличуть.
В мене очі бачать зірко
Хитру мишку, темну нірку,
І не з дроту, а з дротика
Гарні вуса у котика.

ЗАЙЧИК МІСЯЦЯ НАДГРИЗ

Чи тепер, чи колись
Із солодким хрустом
Зайчик місяця надгриз —
Думав, що капуста.
Місяць скік та й утік
В небо синє-синє
Не кружок-колобок —
Тільки половина.
Заховався, повис,
Де хмарки, мов хустя…
Зайчик місяця надгриз —
Думав, що капуста.

ОСІНЬ

Ось я за сосною,
Ось і листя в'яне…
Осінь я… За мною
Йдуть густі тумани.

Осінь я. Осоння
Листям засипаю.
Осінь… Трави сонні
Долу нагинаю.

Ранками імлиста,
Вдень — як позолота.
Обриваю листя —
Це моя робота.

СІЧНЕВА НІЧ

Білі лисички біжать через луг.
Біле, аж світиться, поле навкруг.

Білі лисички шукають курчат,
Півники білі на хатах мовчать.

Білі курчата сховались в курник,
Білий у небі стоїть молодик.

Вісім тополь та багато ялиць
Слухають шурхоти білих лисиць.

БОРСУК

У яру, яру
Вирию йору,
Жовтим листям притрушу,
Кукурудзи наношу.
Як завиють заметілі,
Буду їсти зерна білі.
В мене постіль є м'яка,
Не чіпайте борсука!

ТЕЛЯ

Як сонечко променем косим
Голубило листя здаля,
На грядку, збиваючи роси,
Зайшло біломорде теля.

Скубнуло буряк біля тину,
Солодку капусту збира.
«Ну що ти поробиш? Дитина…» —
Міркує корова стара.

А ми у ту саму хвилину
По стежці вузенькій — бігом
І хитру шкодливу дитину
Прогнали цьвохким батогом.

Прогнали ранковими росами
На луг, де травиця м'яка.
Корову стару перепросимо —
І дасть вона нам молока.

ВЕСЕЛОЧКА

Я барвиста веселочка,
Маю сім кольорів,
Засвітилась над селами,
Над лісами вгорі.

Житу жовтого кольору
Подарую в жнива,
Соковито-зеленого
Буде мати трава.

А ясного блакитного
Небу дам назавжди,
Світанкового синього
Залишу для води.

Непомітно погаснувши,
Упаду між дубів…
Так ніколи нічого я
Не лишаю собі.

ВЕРЕСЕНЬ

Пахне вересом, дише холодом.
Віє простором широти.
Йду між золотом, йду під золотом.
Йду по золоту золотий.

Кажуть, вересень, от і вересень.
Мені, вересню, повезло:
Груші, яблука, ще й при березі
Човен тесаний та весло.

Вирушаю я в довге плавання,
Вам — всі яблука і меди.
Пропливу, пройду тихі гавані,
Хуртовини всі й холоди.

Через рік вернусь, гляну молодо,
Діток вчитися позову.
Йду під золотом, йду по золоту,
Сиплю золото у траву.

ХОВАЙ У ШАФУ КОВЗАНИ

При ополонках крига рихла —
Ховай у шафу ковзани.
Взялась хурделити і стихла
Зима, лякаючись весни.

Нехай ще вдосвіта покреше
Мороз об камінь та грудки.
Та свіжим соком у черешень
Вже наливаються бруньки.

Вже де-не-де чорніє поле,
Зняв білу шапку ожеред,
У вуликах говорять бджоли
Про золотий липневий мед.

І даль привітніша, ніж вчора,
Квітують синьо небеса,
І з молодого осокора
Шовкова китичка звиса.

МІСЯЦЮ-КРАСЕНЮ

Місяць здіймається вгору та вгору…
Місяцю-красеню — колобок,
Ти відчини нам чарівну комору
Повну зірок,

Місяцю-красеню,
Повну зірок.

Він прихилився при тихім горісі,
Ясне проміння зронив.
Ключ задзвенів, заскрипіли завіси, —
І відчинив.

Місяцю-красеню,
Відчинив.

Сон чи не сон — заіскрилися зорі,
Грають веселками скрізь.
То не комора, а ліс неозорий,
Ліс…

Місяцю-красеню,
Ліс.

БЕРІЗКА

Їй сорочку сонце вибілить,
Коси змиє дощик їй.
З гущини
Зайчата вибігли
По отаві молодій.

А берізка все шепочеться,
Щось розказує дубку.
Видно, їй, веселій, хочеться
Теж, погратись на лужку.

Має листям —
не натомиться,
Вигне гілочку-брову,
Потім раптом засоромиться,
Схилить віти у траву.

Світлим променем прикраситься
При доріжці на лужку,
Як дівчатко-першокласниця
У біленькім фартушку.

ЗЕЛЕНИЙ ЧЕРВЕНЬ

Зелений червень і тихий дуже
Соснові рами край пасік струже.

Край пасік струже, щоб мали бджоли
Куди вмістити солодке поле.

Солодке поле — то соки цвіту.
Як вийдеш з хати, вклонися літу.

Вклонися літу, колоссю, птиці,
Згадай потоки зерна-пшениці.

Зерна-пшениці і того проса,
З якого осінь золотокоса.

Золотокоса та ще й привітна.
Зелений червень червоним квітне.

ХЛИПА ЛИПЕНЬ

Хлипа липень.
— Чом ти плачеш?
— Облітає з липи цвіт…
?На стежині онде, бачиш,
?На траві біля воріт.

Я кажу:
— На те ж і літо,
Губить квіти сад і ліс,
Насінинки замість квітів
На гілках повиснуть скрізь.

Хлипа липень:
— Цвіт розсипав…
Так старався, так я дбав… —
Хлипа липень, хлипа липень —
Дощик хлюпає між трав.

ДОЩОВА ВОДА

Дощ-дощило
Налив води барило
Для дівчаток вмиватися,
Для качаток купатися. Ще й сказав:
— Я не скупий.
Хочеш, кізонько, — попий. —
Пила кізка,
Пила гуска,
Пила яблуні галузка.
А вода
Молода,
А вода аж співа —
Дощова, дощова!

СТЕЖКА

Я — собі стежка,
Стежка-мережка.
Між трави, між стерні
Йдіть по мені.
В мене довга спинка,
При мені ялинка,
При мені копички…
Гайда, черевички!
Я веду, поведу,
Що захочете знайду:
І подружку Марусю,
І стареньку бабусю.
Я веду, поведу,
Що захочете знайду:
І грибки, і горішки,
А як виростете трішки,
Всіх до школи поведу!

НА ОСТРОВІ ЗЕЛЕНОГО СЕЛЕЗНЯ

На острові зеленого селезня
Зелені світанки, зелені дні,
Зелена вода при березі,
Зелені стоять курені.
А селезень ходить по зелені,
Зеленого ставить млина.
Зеленого млива намелейо —
Зелена уся далина.
Так тихо на тому острові
Між лип, черемшин і ялиць.
Ходімо до селезня в гості,
Він дасть нам суниць, полуниць.
З-за моря, з-за хмари, від березня,
Від теплої ниви-ріллі
На острів зеленого селезня
Зелені летять журавлі.

СВЯТО

Літають ластівки. Диви,
Так розлітались, що аж вітер
Заколихав довкола віти
Та гривки першої трави,
І синьо робиться над світом,
І синьо світяться стави.
Вточило небо синяви
На все велике тепле літо.
Пташок ми кличемо — летять,
У вікна стукають крилато,
Як вісники веселих свят,
Та в нас уже й сьогодні свято:
Зелене поле, квітне сад
І в небі ластівок багато.

ЗА СЕЛОМ

Трави в пояс, земля, як на святі…
Тихо й сонячно на лану.
Над левадою бусли крилаті
Виміряють небес вишину.

Так далеко, так широко й високо,
Так гіллясто колишеться сад,
А на липі, неначе в колисанці,
У гнізді бусленята сидять.

Я НАПАМ'ЯТЬ ЗНАЮ

Я напам'ять знаю всі дороги
Поміж кленів та поміж дубів.
Адже в лісі бігав босоногий
Кликати веселих голубів.

У гаю берізку знаю кожну,
Знаю поле, що не має меж..
А інакше полюбить не можна
Землю ту, на котрій ти ростеш!

У САДУ

У саду дитячий сміх,
Мов струмки-потоки.
Осипається горіх
На чотири боки.

Дітлахи біжать малі
Стільки їм потіхи!
Зародили у селі
Золоті горіхи!

БУСЛОВІ ІМЕНА

Там, де виріс в лузі клен,
Де ясніє райдуга,
Стільки тих собі імен
Бусел навигадував!..

Став і каже:
— Кле-кле-кле…
Я не бусел, я леле…
Що леле? Яке леле?
Що ти там наклекав?
— Буслом кликали, але
Я уже лелека. —
Знявся в небо той хитрун
Із нової хати
І кричить:
— Я вже боцюн,
Я боцюн крилатий!
— Як боцюн, чому боцюн? —
Я його питаю.
— А тому, що хмару цю
Крилами черкаю! —
Потім тихо за селом
Він сідає в лузі:
— Вже не хочу боцюном,
?Кличте чорногузом.
— Так, то й так…
А він:
— Кло-ко… —
По траві потлумився:
— Я вже гайстер, я бузько,
— Я вже… —
Та й задумався.
Отакий той дивний птах —
Всіх польотом радує,
Потім йде по болотах,
Імена вигадує.

КИЦЯ ПРОКИДАЄТЬСЯ

Киця прокидається —
Лапками вмивається.
Квітка прокидається —
Росами вмивається.
Сонце прокидається —
Хмаркою вмивається.
Ну а ми з сестричкою
Вмиємось водичкою.

ВІТРЯЧОК

Між дерев, між гілок — ?
Сонечко веселе.?
Взяв я в руку вітрячок,
Як біжу — він меле.

А спинився під кущем
Чи побіля жита —
Вітрячок мій над плечем
Теж став спочити.

Як поволеньки ходжу,
Теж молоть не хоче,
А як знову побіжу —
Меле, аж туркоче.

ЛІТАК

Понад моркву, понад мак
Пролітав мій літак.
Він — літак, а я — пілот,
Пробіжу через город,
Перескочу через рів,
Де літак спочити сів…
Вдвох ми граємось отак,
Я — пілот, а він — літак.

У ЗАЙЧИКА ЛАПКИ

У зайчика лапки,
А у мене ніжки.
Зайчик ними — стриб-стриб,
А я ними — туп-туп!

Зайчик ходить босий,
А я в черевичках.
Зайчик собі — стриб-стриб,
А я собі — туп-туп!

Зайчик біг до лісу,
Я ішла додому.
Зайчик собі — стриб-стриб,
А я собі — туп-туп.

Джерело