У цій я казці розповім
про всі частини мови:
Є самостійні серед них,
А деякі - службові.
Одні - самі собі пани,
Щось називають, діють...
А інші - буцім кріпаки:
Лише служити вміють.

Ось є Іменник - він, як цар,
Мов превеликий государ.
У нього є свої питання:
Питання - що? - для неістот,
Питання - хто? - для всіх істот.

Порадником царя там був
Прикметник, знаний дворянин.
До речі, сам ніколи він
Не буде десь стоять один -
Завжди лише він біля друга.
Прикметник мав свої питання
(їх більше є, ніж у царя)
Про всіх він знає: чий? чия?
Який? яке? які? яка?
Ознаки всіх він назива.

Іменник-цар жив у палатах,
Хоч і не дуже був багатий,
Все ж мав він і срібло, і злато.
Скарбник у нього дивний є:
Рахує він ну майже все.
І кількість, і число назве!
(Ім'я Числівник мав за те)
У нього є питання: скільки?
Воно одне, але ж своє.

Ось Дієслово - пан простий,
Самостійний, запальний.
Має він свої питання:
Що робить? та що зробить?
Дію всім він пропонує,
Бігать, рухатись зове.
Хоч він пан, та працю любить,
І без праці він на світі
І хвилини не живе.

Прислівник - обережний пан,
Стеріг він межі замку.
Ніхто туди не міг ввійти
Ні ввечері, ні зранку.
- Де? як? куди? і звідки ви?
Прислівник всіх питає
Й на відповідь чекає...

А от Займенник -     -
хитрий генерал,
Своїх питань він і не мав,
Зате чужих собі набрав:
У всіх імен напозичав.

Щодо сполучника,
прийменника та частки -
Це вірні слуги всіх панів.
В єдине речення велике
Єднають тих господарні.

Вони хоч і питань не мають,
Проте усім допомагають.
І нам вони потрібні знову,
Щоб прикрашати рідну мову.

Євген ГРАДОВСЬКИЙ,
учень 10-го "б" класу школи-ліцею № 41 м. Сімферополя.