УКЛІН ВАМ, ЛЮБІ НАШІ НЕНЬКИ!

(Над сценою плакат «Всесвітній день матері».Діти і педагоги стоять на порозі зали. Під звуки пісні І. Білозіра «Мамина світлиця» поступово заходять до кожної світлиці мами-господині в українському одязі й готуються до зустрічі гостей. Після закінчення музики ведуча звертається до дітей).

Ведуча. Сьогодні ми підемо в гості до маминої світлиці. Але перш ніж увійти, за давнім українським звичаєм, потрібно поклонитися порогам і промовити такі слова:

Пороги-пороги!
З вас починаються дороги.
Дозвольте увійти до хати,
Рідну неньку привітати.

Давайте всі разом скажемо ці слова. Тепер заходимо й привітаймося.
(Діти заходять до першої світлиці «Вишиванка» і вітаються. їх зустрічає мати-господиня).

Ведуча. Погляньте, як гарно прибрана світлиця. Тут вишиті рушники, сорочки, скатертини.
— Як ви гадаєте, який народ пишається такими вишиванками?

Діти. Український народ.

Ведуча. А хто ми з вами і де ми живемо?

Діти. Ми — українці й живемо в Україні. Господиня цієї світлиці також українка і вишиває дуже гарні вишиванки. Зараз вона нам розповість про те, як вона їх вишиває і покаже нам свої роботи.

Господиня. Коли я була маленькою, моя мама і бабуся вишивали, а мені також хотілося навчитися так вишивати. І я просила їх навчити мене. Вони дали мені голку, червоні й чорні нитки, спеціальну тканину, і я почала вчитися. От і навчилася! Зараз я вам покажу, як це робиться. Нитку я протягую у голку, беру тканину і починаю вишивати.
— Що я вишила?
Правильно, хрестик. Отак, хрестик за хрестиком — і виходять вишивки. Подивіться, всі ці речі вишиті хрестиком.

Діти. А ми знаємо вірші про вишивку.
(Розказують вірші).

Господиня. Молодці, діти! А коли жінки вишивали, вони завжди ще й співали. Я теж навчилася співати. А ви знаєте якісь пісні про вишиванки?
(Діти співають пісню «Вишиванка» ).

Господиня. Коли діти довго вишивали і втомлювалися, вони грали в рухливі ігри. Зараз ми з вами пограємо у рухливу гру «Рушничок» (хто швидше забере рушник).

(Діти сіпають навколо столика, покритого рушником і під музику бігають навколо стола. На музичну паузу треба вхопити рушник. Після закінчення гри діти дякують господині і прощаються з нею.
А з другої світлиці «Колисанка» долинає колискова пісня, яку співає її господиня, колихаючи колиску з дитиною (лялькою).

Ведуча. Чуєте, діти, колискова лунає? Ідіть, любі діти, та під ноги дивіться, маминій пісні низько вклоніться.

Господиня. Добридень вам, діти-малята. Прошу ласкаво, заходьте до хати. На лаву, будь ласка, сідайте, гарнії пісні співайте.
(Діти сідають і співають пісню «Ой у лузі калина» ).

Господиня. Усе, діти, в житті починається з маминої пісні. Коли дитина народжується, то маленькою чує ніжний мамин голос і задушевну пісню. Тож і я свою доню у колисці гойдала і таку її пісеньку співала.
(Господиня співає пісню, а потім питає дітей).

Господиня. А ви, дітки, знаєте якусь колискову пісеньку?
(Діти співають пісню «Котику сіренький»).

Господиня. Діти, у мене для вас є сюрприз. Але перш ніж його показати, хочу загадати вам загадку.
Квіточка до квіточки.
Листочок до листочка.
Сплетемо із квітів
Барвисті (віночки).
(Господиня показує дітям український вінок).

Господиня. Цей віночок сплетений із квіточок різного кольору. Ось ця квітка жовтого кольору, як сонечко. А ось ця червона, як калина, а ця —блакитна, як небо. З давніх-давен люди милувалися красою квітів, малювали їх, вишивали, робили квіти з клаптиків тканини, потім сплітали їх у віночки, якими прикрашали голівку дівчат, коли йшли на свято.
А зараз, дівчатка, одягніть ці віночки і подивіться, чи вони вам до лиця.
Ой, які ж гарні наші дівчата у віночках, як квіти у лузі навесні.

Дівчинка.
Щиро дякуємо вам за віночки!
Будемо водити із ними таночки.
Веснянки, гаївки співати,
В хороводі веселім кружляти.
(Діти виконують хоровод-пісню «А вже весна...» М. Лисенка. Прощаються з господинею та йдуть до третьої світлиці «Криниченька». Перед світлицею стоїть лава і колодязь-журавель).

Ведуча.
Ось іще одна світлиця,
Немов сонце сяє.
І нас усіх до себе
Вона закликає.

Господиня.
Заходьте в гості, любі хлопчики й дівчатка.
Прошу всіх навколо мене ставати,
Буду вас криничною водою напувати!
Ця водичка, що на сонці іскриться.
Зі старовинної журавлиної криниці.
(Діти підходять до криниці й сідають на лаву. Поруч сідають господиня і ведуча).

Господиня. Послухайте, діти, легенду про цю криницю.
Летів журавель до рідного дому.
Стомилися крильця, почули вже втому.
В далекій дорозі журавлик втомився,
І крильцями змахнувши, на землю спустився,
Побачив журавлик у полі криницю
І підійшов напитись водиці.
А водиця в криниці була дуже смачна,
Бо не проста, а цілюща й чарівна,
І так щодня журавлик прилітав,
У дзьобик водички набирав.
Відтоді назвали криницю журавлиною.

Набирають люди воду з журавлиної криниці у відерця і несуть її додому.
(Дитина розповідає вірш про криницю. Господиня дарує дітям квітку з лози).

Господиня. Гарно ви співали, за це дарую вам ось цю квітку.
Щоб ви мудрими росли!
На славу школі виростали.
І нашу зустріч пам’ятали.
(Діти прощаються з господинею і виходять до четвертої світлиці — «Хлібосольна»).

Ведуча.
Чуєте, які пахощі?! То пиріжки у печі печуться! Смачно пахне пирогами! Чия ж це мама перед нами?

Господиня.
За старим і гарним звичаєм Хлібом святим зустрічаю! Запрошую всіх вас до хати. Прошу всіх до столу сідати.

Ведуча.
Виріс у полі на добрій землі. Місце найкраще знайшов на столі. Про що це! Так, про хліб!
Ось він перед нами на столі, на вишитім рушнику — гарний, запашний!

Господиня. А ще у народі кажуть: «Не кидайся хлібом — він святий!» «Кинути хліб — то великий гріх». «Хліб завжди треба цінувати, як святиню шанувати».
Якщо ненароком хліб впаде додолу, треба негайно його підняти і поцілувати. А за обідом потрібно все до крихти з’їдати і не залишати окрайців. А ви знаєте, з чого випікається хліб? (Діти відповідають).

Господиня.
Ось я замісила тісто з білої муки, Виліпила діткам булки й пиріжки, Печиво та бублики, гарні калачі, Запашні пампушки я печу в печі. От вам і готові з білої муки Запашні, рум’яні булки й пиріжки! Всіх я почастую ними залюбки! (Діти виконують пісню-хоровод про хліб. Дитина розповідає вірш).

Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм.
Хай в світі буде більше в нас братів!
Хай в кожній хаті буде коровай,
Щоб люд ніколи хліба не просив!
(Діти прощаються з господинею).

Ведуча. Отже, ми сьогодні побували у маминих світлицях. А чому саме сьогодні ми вас запросили до маминих світлиць? А тому що сьогодні весь світ святкує і відзначає День Матері.
Мати — символ всього найкращого, найціннішого, найсвятішого. Мати — це слово, яке найчастіше повторює людина у хвилини страждання і горя, й у хвилини радості. Мати любить свою дитину, завжди розділяє з нею і радість, і смуток. В образі матері осягаємо розумом: рідну Україну — край смутку і краси, радості й печалі, з її милозвучною мовою, задушевною піснею, чарівною вишивкою. У народі кажуть: «Не та мати, що народила, а та, що виховала». А нас виховує вихователь, а вчитель — навчає.

Вони — наші мами.
Люблять нас, як рідних.
Дбають, захищають,
Від хвороб охороняють.
Розуму навчають.
Є немало мам у світі!
Мами добрі, мами світлі.
Та одна є наймиліша —
Хто така?
Скажу вам я —
Рідна вчителька моя!
Вчитель — то сонечко рідне.
Сонечко ясне, земне.
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.

Ведуча. Вам, любі матері, доброго здоров’я, земного щастя! Хай біда і горе ваші родини обминає!
(Дитина з квітами в руках звертається до вчителя і вихователя).

Уклін вам, любі наші неньки,
У цей весняний світлий день!
За ті важкі часи навчання,
За золоті ваші серденька,
Що все віддали на освітній ниві,
Щоб ми усі були щасливі.
Дарунків золотих не миєм.
Щоб вам до ніг зложити,
Однак тут спільно присягаєм:
Що доки тільки будем жити,
Любов сердець своїх маленьких
Вам віддамо, кохані неньки,
Щоб діти всі цілого світу
Вам заспівали «Многая літа».

(Діти дарують квіти вчителю і вихователю й співають пісню «Многая літа». Потім дарують квіти всім жінкам у залі).

За матеріалами Троянівського СБК,
Одеська обл.