ВИВЧИ НАЗУБОК

Українська мова

Про кого? І що? Йде мова —
Підмет називає слово.
"Що зробити? Що робив?" —
Присудок це говорив.
Головними ми є в реченні,
І порядок забезпечений.

У кого? Чого? Болить.
По кому? Чому? Біжить.
І кого? І що? Я бачу,
З ким? І чим? Писав задачу,
На кому? Чому? Лежить,
Про усе оце багато
Розкаже нам додаток.

Завжди всі означення
Велике мають значення.
Хто який? яке? яка?

Чистий, біле чи рідка.
Всі — які? нові і смілі,
Добрі, радісні і вмілі.

А оці обставини
Розкажуть про вистави нам:
Де? коли? й куди? іти,
Звідки? як? чому? нести:
Вчора, вранці, завтра, мило,
Швидко, гарно, чисто й біло.

Частини мови

Іменник — це така частина,
Що називає нам усе:
Верба, калина, Україна
Нехай нам щастя принесе.
Хто? і що? нам все розкаже
І усім-усім покаже,
Що таке земля і зілля,
Хто нам добува вугілля?

Дієслово має дію,
Розповість вам, що я вмію.
Що робити? що зробити?
Будем справно ми служити:
Грати, бігати, співати,
Рідну землю захищати.

На прикмети я вкажу,
Хто який я розкажу:
Синій, чистий, новий, білий,
І яка у світі сила,
Що зробила нам добро,
Щоб яке воно було?
Всі які повинні бути,
Щоб родину не забути?
Жіночий рід — вона, моя:
Мати, сіль, земля твоя.
Чоловічий рід — він, мій:
Стіл, портфель, диван і бій.
Середній рід — моє, воно:
Поле, озеро й вікно.
Коли одна — це однина:

Парта, дошка й бузина.
В множині — вони, мої:
Книжки, пташки і краї.

Чоловічий і жіночий

Iз закінченням -а, -я:

Мама, Саша, Настя, школа —
Всі вони - моя сім'я.
Кузьма, Микита і Микола —
Всі вони ходили в школу.
Верба, калина, Україна —
Іменник першої відміни.

Чоловічий на (нуль), -о:

Дядько, стіл, Іван, Петро,
І середній: -о; -е; -я:
Поле, море і знання.

Не можуть жити друг без друга,
Бо всі вони — відміна друга.

Рід без закінчення жіночий —
Всім попадати мусить в очі:

Радість, гордість, осінь, піч,
Сіль і мідь, і тінь, і ніч.
Належать всі без зміни
До третьої відміни.

Середній рід на -а і -я,
Від нього клопіт маю я:
Як почну я відміняти,
То почую -єн-, -ат-, -яти:

Лоша, лошати, на лошаті,
Кошеня, у кошеняти,
І говорять всі мені:

Ще й ім'я, бо імені,
Скажу тоді відверто —
Відміна це четверта.

Учні читали,
Літо пройшло —
Це всеє минуло,
Це вже було.

Теперішній час — це зараз, тепер:
Читаю, малюю на свій я манер.
В майбутньому мрію
Відомим я стати,
Щоб всіх лікувати,
Любити, навчати.

Читають, пишуть і клюють —
Всі вони на -уть і -ють,
Скажу я вам уперше:
Дієвідміна перша.
Ліплять, дружать і стоять —
Ви пишіть в них -ать і -ять.
Запишемо ми їх без зміни
До другої відміни.

Я — займенник,
За іменник
В реченні буваю,
Вкажу вам на прикмети,
Але не називаю:
Ти і ми, і ви усі,
Любим митися в росі,
Той, собі, тобі і нам —
Все розставить по місцям.

Є тут особа і число,
Всім нам дуже повезло:
Я, воно, ти, він, вона —
І-III, однина.
Ми, ви і вони —
І-ІІІ множина.

Числівник вкаже на число:
Скільки? вас усіх було,
Котрий? з вас сьогодні вранці
Принесе п'ятірку в ранці:

Перший, третій, п'ятий
Чи двадцять дев'ятий.

Де? коли? куди? і звідки?
І чому? й навіщо? й як?

На запитання все моє
Прислівник відповідь дає:
Вчора, вранці, чисто, біло,
Марно, сумно, рідко й сміло.

Прийменник, сполучник, частка —
Це маленька пастка.
Не буде без них діла,
Бо це — велика сила:

На парті, в домі, в полі,
Й на серці, і у долі.

Розповість вам розповідне,
Все розкаже, все повіда.
Прийшла зима. Вже випав сніг.
Мама нам пече пиріг.
Песик подає всім лапку.
У кінці поставим крапку.

А питальне запитає:
Що буває? Де літає?
Знак питання ми поставим,
Думати ми всіх заставим.

Вас до дії спонукають,
Почуття в нас викликають.
Незвичайні речі, ні,
Спонукальні речення.

В реченні окличному
Ми когось полічимо,
З святом привітаємо,
Щастя побажаємо!

Тут знак оклику в кінці!
Ось які ми молодці!

Ми про щось розповідаєм,
Щось нове повідомляєм.
Вимовляєм звично —
Значить, неокличне.

Префікс в, -з, під-, об-, над-
(Вийшли наче на парад),
Приголосними всі кінчаються,
Й корінь хитро починається:
Пишем в ньому -я, -ю, -ї
(В пам'яті держи своїй),
Щоб у слові не зливалися,
Й поруч у словах писалися —
Напишемо апостроф,
Все ясно й дуже просто.

Апостроф — наче кома
(Та не живе він вдома),
Він пишеться вверху,
Неначе на даху.
Після б, п, в та м
(Букви ми усім знайдем),
Та ще після ф та р
(І раніше, і тепер),
Перед я, ю, є та ї
Пишем в зошити свої.

Давальний і місцевий:

Кому? чому? і де ви?
У кінці тут -и чи -і:
Мамі і сестрі своїй,
В полі, в лісі, в лузі —
Пам'ятайте, друзі?

Префікс — це частина слова,
Пишемо його в основу:
Між ним питання не поставим,
Ніяке слово тут не вставим:
Прилетів, доніс, прийшов,
Виніс, випив і зайшов.

Окремо пишемо прийменники
З займенниками і іменниками,
Поставимо між ним питання
І виконаємо завдання:

Побіг (по чому?) по дорозі,
Знайшов (на чому?) на порозі.

Префікси є роз- і без-
(Діти, пам'ятайте),
В них ми пишем тільки з,
Це не забувайте.

В українській нашій мові
Пишемо у кожнім слові
В суфіксах, де -цьк-, -зьк-, -ськ-
(Український і сільський)
Завжди пишем з м'яким знаком
І писати будем так ми.

Префікс пишем с- чи з-?
Ой, як, друже, не везе!
Треба всім нам пам'ятати
І у зошиті писати:

Перед к, н, т, ф, х —
пишем с-, й не буде лиха:
І спитати, і сказати,
Стиснути і ще сховати,
Друзів (всіх) сфотографувати,
Щоб усіх запам'ятати.

С. І. Мінчукова, вчитель
м. Макіївка, Донецька обл.