Народ скаже — як зав'яже
Прислів'я та приказки про мову, мовлення, слово

Або розумне казати, або зовсім мовчати.
Аз — били мене раз, буки — набили руки.
Ані слова не писне.

Багато говорити, а мало слухати.
Багато казати, а нема що слухати.
Багато сказано, та послухати нічого.
Багато слів — поклажу для ослів, а коротке слово — окраса світу.
Багатослів’я не без пустослів’я.
Байка байкою, а борщ стигне.
Балакай, пане Свириде, побачим, що з того вийде.
Балакай, слухачам вуха не болять.
Балакала покійниця до самої смерті та все казна-що.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Без буков та граматики не вчать і математики.
Без прислів’я не проживеш, від прислів’я не втечеш.
Беру вас за слово. (Ваше слово є запорукою).
Бесіда дорогу коротає.
Бесіди багато, а розуму мало.
Більше діла — менше слів.
Більше слухай, а менше говори.
Будь господарем своєму слову.
Бути по сказаному, як по писаному.

Вдома як хочеш, а між людьми як скажуть.
Великої треба хусти, щоб зав’язати людям усти.
Верзи, верзище, поки верзеться.
Видно птаха по пір’ю, а людина — з промов.
Від красних слів язик не відсохне.
Від ласкавих слів утихає гнів.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від одного слова — " так " на століття сварка.
Від слова до діла далека дорога.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від теплого слова і лід розмерзає.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Відказ — не обух, гулі не буде.
Він за словом у кишеню не полізе.
Він йому зуби заговорить.
Вітер руйнує гори, слово народи піднімає.
Вкусися перше за язик, поки що скажеш.
Вмієш казати, вмій і мовчати.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Вола в’яжуть мотуззям, а людину словом.
Воркотіла — не хотіла, потім сіла та й поїла.
Востер мову, та дурний голові дістався.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Вразливе слово від дітей гірше за болячку, бо не гоїться.
Встарчився у слові. (Додержав cвoгo слова).
Всяку їжу можна їсти, а не всяке слово можна сказати.
Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.

Гадина в його словах дихає. (Про дуже лихого чоловіка).
Гарна пісня дух бадьорить.
Гарна приказка не в брову, а в око.
Гарне слово язикові не вадить.
Гарний птах пір’ям, а чоловік – розумом.
Гірше болить від язика, як від ножа.
Гладкі бесіди — сухі долоні.
Гляди, щоб своїм язиком сам себе не зарізав.
Говори до гори, а гора горою.
Говори до гори, попробуй до низу.
Говори до неї, а в неї маковеї.
Говори до нього, як до стовпа.
Говори з другими поменше, а з собою побільше.
Говори й на хату лізь.
Говори лише про те, що знаєш.
Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
Говори менше — думай більше.
Говори, говори, до чогось договоришся.
Говори, дідьку, за попом.
Говори, доню, виговоришся.
Говори, Климе, нехай твоє не згине.
Говори, та назад оглядайся.
Говори, та не проговорюйся.
Говорив би, та слів нема, плакав би, та сліз нема.
Говорив газда псові, а пес хвостові.
Говорила баба до самої смерті та все чорт знає що.
Говорила баба, як літала жаба.
Говорила покійниця, поки й пуп розв’язався.
Говорила сама в хаті, бо ні з ким було.
Говорила смілянська баба, а чорт вдарив у губу і перебив рахубу.
Говорила три дні, а все про злидні.
Говорили на вовка, скажім і за вовка.
Говорити — не горох молотити.
Говорити було мало, та розуму не стало.
Говорити і не думати — те саме, що стріляти і не цілити.
Говорити легко, робити важко.
Говорити, не думаючи — все одно, що стріляти, не цілячись.
Говорити про Химині кури.
Говорить п’яте через десяте.
Говорить прямо, а робить криво.
Говорить таке, що купи не тримається.
Говорить, а немає про що й слухати.
Говорить, що слина до губи принесе.
Говориш, як чоловік, а робиш, як дурень.
Говорім за вовка і поза вовка, не болить його головка.
Говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо.
Говорять, що курей доять, тільки молока не видко.
Гол, як сокіл, а гострий, як бритва.
Голова без розуму, що ліхтар без світла
Гостре словечко коле сердечко.
Гострий язик — дарування, довгий язик — покарання.
Грамоті вчиться — завжди пригодиться.

Давши слово – держись, не давши слово – кріпись.
Дай прийти до слова. (Дозволь і мені говорити).
Дарма сказано, на неспроста слушано.
Два запору — губи та зуби, а мови упину немає.
Де багато бесіди, там мало користі.
Де багато слів, там мало діла.
Де багато слів, там мало мудрості.
Де двоє працюють, там і пісня чути.
Де мало слів, там більше діл.
Де мало слів, там більше правди.
Де пісні, там і молодість.
Де пісня співається, там щасливо живеться.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Де слова масні, там пироги пісні.
Де слово, там і душа.                           
Держи хліб на обід, а слово — на одвіт.
Діла говорять голосніше, як слова.
Для кожного його мова — найкраща й найсолодша.
Для красного слівця не жалує ні матері, ні вітця.
Для мови немає ні замку, ні заборони.
Для правди багато слів не треба.
До нього говори, а йому все одно, що прутом по воді.
До пива їсться, а до слова мовиться.
До тебе говорити так, як до того пня.
Добра голова не каже пусті слова.
Добра слава варта спадщини.
Добре говорить, та зле робить.
Добре слово варт завдатку.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добре слово не коштує нічого, а варте дорого.
Добре слово солодше від вина.
Добре слово стоїть за завдаток.
Добре тому жити, хто вміє говорити.
Добре, що зуби стережуть язика.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Добрі вісті не лежать на місці.
Доброї справи — хороша пісня.
Довгий язик у того, у кого короткі руки.
Довгим язиком тільки полумиски лизать.
Договорились до синього пороху.
Доходять до нас вісті, що хотять нам дати їсти.
Дурна мова — не прислів’я.
Дурний язик — голові не приятель.
Дурний язик і мову спаплюжить.
Дурний язик немов віняччя.
Дурний язик попереду розуму біжить.
Душа мудреця в його мові.

Живе слово дорожче мертвої букви.
Жити в сусідів бути в бесідах.

З базіками тримай язик за зубами.
З ним говорити, тільки гороху наївшися.
З ним говорити, що решетом воду носити.
З піснею і праця йде на лад.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
З пісні слова не викинеш.
З порожньої кліті — сич та сова, з порожньої голови — порожні слова.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
За попит грошей не беруть.
За слова більше людей кається, ніж за мовчанку.
За слово і честь, хоч голову з плеч.
За словом в кишеню не полізе.
За словом до кишені не лізе.
За спрос грошей не беруть.
Заговорив, так треба договорювати.
Зайве говорити — тільки собі шкодити.
Зайве слово прикрості завдає і до сорому доводить.
Замотати, зав’язати та й нікому не казати.
Затягнув пісню — допевай, хоч трісни.
Згадаєш моє слово.
Зловив за слово. (Зловив на брехні).
Знай більше, а менше говори.

І від солодких слів буває гірко.
І про твою пиху прислів’я є.
І сорока розказує, та толку мало.

Їж борщ з грибами і держи язик за зубами.

Йому говорити, що горох об стінку кидати.
Йому на зуб не попадайся.

Каже рідко, та їдко.
Каже чортзна-що, аби даром пара з рота не йшла.
Кажи йому що хочеш, а він своє робить.
Кажи не кажи, а своє слово держи.
Казав пан псові, а пес хвостові.
Казав, та не зав’язав.
Казала біла, що не буде діла.
Казали люди: «Квач притикою не буде!»
Казало щось, що прийде хтось.
Казаному кінця нема.
Казка — солодка, а пісня — бувальщина.
Казка від початку починається, до кінця читається, в середині не перебивається.
Казка вся, більше говорити не можна.
Казка гарна приповідкою.
Казка гарна складом, пісня — добре.
Казка про білого бичка.
Кинув слово — як на вітер.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Кого слова не беруть, з того шкуру деруть.
Коли б твоє слово та богові в вухо.
Коли голова думає, язик відпочиває.
Коли сам говорить, то й собаці не дасть слова мовити.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Коротко та ясно, тому й прекрасно.
Коротку промову слухати, під довгу промову думати добре.
Красна мова з прислів’ям.
Красная мова находить добрії слова.
Красне слово — золотий ключ.
Красно говорить приятель, а правду каже неприятель.
Краще не обіцяти, як слова не здержати.
Краще оступитися, ніж обмовитися.
Краще переконувати словами, як кулаками.
Краще послизнутись ногою, ніж язиком.

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова —завзятих ворогів.
Ласкаве слово — що весняний день.
Ласкаве слово веселить цілий день.
Ласкаве слово краще карбованця.
Ласкаве слово лучче карбованця.
Легше говорити, ніж зробити.
Лихо говіркому, та не добре й мовчазному.
Ліпше переконувати словами, як кулаками.
Людських промов не переслухаєш.

М’які слова і камінь крушать.
Мало говори, а правдою дорожи.
Масної бесіди чоловік.
Меле день до вечора, а послухати нічого.
Меле з ранку до вечора, а послухати нічого.
Менше говори — більше вчуєш.
Менше слів — більше діла.
Минуле не казка: з неї слова не викинеш.
Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде.
Много говорить — голова заболить.
Мова без прислів’я, що суп без солі.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Мовлене полетить, писане зостанеться.
Можна багато сказати і короткої промови.

На його слові можна мур мурувати.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
На одному віче, та не одні мови.
На словах — як на оргáнах, а як до діла — ані гу-гу.
На словах городá бере, а на ділі жаби боїться. (Про хвалькуватого боягуза).
На словах густо, а в голові пусто.
На словах милості просить, а за халявою ніж носить.
На чужий роток не накинеш платок.
На чужий роток не накинеш хустку.
Набалакав — і в торбу не вбереш.
Набалакав три міхи правди.
Набалакала много, та нема нічого з того.
Набалакала, наговорила, взяла мисницю, за медом пішла.
Набесідувала, наговорила: дайте жолобчистого Данила.
Наговорив сім бочок арештантів.
Наговорив сім верст до небес і все лісом.
Наговорив стільки, що і в шапку не збереш.
Наговорив сто міхів горіхів, гречаної вовни, та всі неповні.
Наговорив, що і на воловій шкурі все не списати.
Най говорить, коли його язик свербить.
Найменше діло – балакать.
Наймогутніша зброя — слово.
Наказала й наговорила: «Вибий об пліт, щоб було, як дріт».
Намолов сім міхів гречаної вовни, і всі неповні.
Народ скаже — як зав’яже.
Народ скаже, як зав’яже.
Нарозказував міх, торбу і три оберемки.
Не багато думано, а добре сказано.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму.
Не бий дубцем, а карай слівцем.
Не вартий і доброго слова.
Не вислухана мова не варта нічого.
Не вмивався ти, щоб так говорити.
Не все говорене — творене.
Не всяка пісня до кінця допевается.
Не всяка прислів’я до місця мовиться.
Не всяке слово ставлять в рядок.
Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло.
Не говори про страшне, а то присниться.
Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не давай волі язику в хмелю, в бесіді і в гніві.
Не давши слова — кріпись, а давши — держись.
Не давши слова хоронись, а давши — держись.
Не дивно, що переговорено, а те, що недоговорено.
Не до ладу сказати — краще мовчати.
Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.
Не заговорюй зуби.
Не знаєш, то мовчи, а знаєш – не кричи.
Не кажи: зроблю, а кажи: зробив!
Не кидай слова на вітер.
Не кидай словами, як пес хвостом.
Не мни слова, говори просто.
Не пиво — диво, а слово.
Не сквернит в уста, а сквернит з вуст.
Не скуєш душі живої і слова живого.
Не спіши язиком, квапся ділом.
Не стидно мовчать, коли нема чого сказать.
Не сяка, не така бридня та й стій до півдня.
Не так він добре діє, як говорить.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Не так хутко діється, як хутко говориться.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
Не ти б казав, не я б слухав.
Не тобі б говорить, не мені б слухать.
Не хочеш почути поганих і дурних слів, не кажи їх сам.
Не щодня бридня, деколи й правда.
Немає казки без правди.
Нехай так буде, як скажуть люде.
Нікому не скажу, тільки кумі та в млині.
Ніхто за язик не тягне.

Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість.
Обмова — полова: вітер її рознесе, але й очі засипле.
Один скаже, другий прикаже.
От тобі далі й нічого казати: цвірінь — та й у стріху!
Охочому сперечатись слів не бракує.

П’ять раз подумай, а один раз говори.
Пень — не околиця, пуста мова — не прислів’я.
Переливати з пустого в порожнє.
Перш ніж вживати прислів’я, треба знати, з чим її їдять.
Перше погадай, потім повідай.
Піснею душа радіє.
Піснею душа росте.
По промові дізнаються людини.
По шерсті собаці й назву (ймення) дають.
Погані вісті не сидять на місці.
Постережуть брехню хутко.
Приїхала баба з міста, привезла вістей триста.
Прислів’я — квіточка, а приказка — ягідка.
Прислів’я ведеться — як хата віником метется.
Прислів’я всіх справах помічниця.
Прислів’я до речі мовиться.
Прислів’я не дарма мовиться.
Прислів’я не докір, а почухається і злодій.
Прислів’я не на вітер мовиться.
Прислів’я не обійти, не об’їхати.
Прислів’я не повз мовиться.
Прислів’я під повік не сломится.
Прислів’ями на базарі не торгують, а всім вони потрібні.
Про вовка промовка.
Про свято держав, а у будень сказав.
Проси — дадуть; стукай — відчинять.
Пташку пізнають по пір’ю і пісні, а людину — по мові й мислі.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
Пуста мова не варта доброго слова.
Пусті слова, правди в них нема.

Рана загоїться, зле слово — ніколи.
Рана загоїться, лихе слово назавжди залишиться.
Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
Рідна мова — це музика й малювання душі людської.
Розбалакались, як свиня з гускою!
Розкажи другу — піде по кругу.
Розказав Мирон рябої кобили сон.
Розумні промови і в пітьмі чути.
Розумні промови приємно й слухати.
Розумну річ приємно й слухать.

Сім раз поверни язиком, перш ніж сказати.
Скажеш з нігтик, а переказували з ліктик.
Скажеш курці, а вона всій вулиці.
Скажеш слово, а додадуть десять.
Сказав би словечко, та вовк недалечко.
Сказав, як вузлом зав’язав.
Сказав, як сокирою одрубав.
Сказане слово — було і нема, а написане живе вічно.
Сказане слово — срібне, не сказане — золоте.
Сказане слово не може повернутися.
Сказане сто рублів коштує, невимовне і ціни немає.
Сказано — не доведено, що треба зробити.
Сказати легко, та зробити важко.
Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.
Слів багато, а складу немає.
Слова без діла в небі не треба.
Слова ласкаві, а думки лукаві.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слова треба важити, а не лічити.
Слова щирого вітання дорожчі від частування.
Слова, як мед — діла, як полин.
Словами і туди, і сюди, а ділами нікуди.
Слово — вітер, письмо — ґрунт.
Слово — до ради, а руки — до звади.
Слово — не горобець: вилетить — не спіймаєш.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слово — не стріла, а глибше ранить.
Слово — срібло, мовчання — золото.
Слово біжить, а письмо лежить.
Слово вилетить — не піймаєш.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово вилетить горобцем, а вернеться яструбом.
Слово вітер, письмо – грунт.
Слово вчинкові — як брат.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово людину підіймає.
Слово мов горобець, як вилетить — не піймаєш.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово на гору може підняти, а може у болото кинути.
Слово не стріла, а глибше ранить.
Слово не стріла, а тхне.
Слово скаже, як снопа зав’яже.
Слово слово родить, третє сама біжить.
Слово старше, ніж гроші.
Словом і місто можна здобути.
Словом можна й місто збудувати.
Словом, як шовком вишиває, а ділом — як шилом шпигає.
Слухай багато, а мало говори.
Слухай більше, а менше говори.
Слухай кожного, але не з кожним говори.
Слухай тисячу разів, а говори один раз.
Слухайте — послухайте! Розповім вам казку добру-прехорошую, довгу-предовгу.
Солов’я байками не годують.
Солодко говорить, але нудно слухати.
Сорока від свого язика гине.
Сорока на хвості принесла вістку.
Співаєш ти мотивно, та слухати гидко.
Співати добре разом, а говорити — порізно.
Спочатку аз та буки, а тоді вже й до науки.
Спочатку скаже, після думає, що сказав.
Стережися людини, що не говорить, і собаки, що не гавкає.
Стоїть на своєму слові.
Сьогодні подумай, а завтра скажи.

Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Та це ж різдвяний сон вороної кобили!
Так говорить, наче з писаного читає.
Так зав’яже вузла язиком, що не розв’яже й зубами.
Таке верзе, що й купи не тримається.
Такого говорить, що і собака з маслом не з’їсть.
Такого наговорив, що і в головах низько.
Там такого наговорив, що і класти нікуди.
Твої слова та Богові у вуха.
Твоїми б вустами мед пити.
Тепер день не весняний, щоб двічі говорити.
Ти-бо вже коли говориш, то говори одно, а то разом хочеш бути і за попа, і за дяка.
Тисячу раз пожалієш, що сказав, а раз, що змовчав.
То ж слово, не так би мовити.
Треба знати, де що сказати.

У всякого слівця чекай кінця.
У добрий час мовити, в найгіршому — промовчати.
У дурня що на умі, те й на язиці.
У дурня язик попереду ніг біжить.
У кого рідна мова, в того й душа здорова.
У кого що болить, той про те й говорить.
У нього мова, як бритва.
У нього язик добре підвішений.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Українська мова — рідна, співуча, калинóва.
Умій сказати, умій і змовчати.
Уста промовляють, та серця не торкають.
Учений шпак говорить всяк.

Хай воркоче, як хоче, лиш хай моєї голови не мороче.
Хліб-сіль їж, а розумні промови слухай.
Холодним словом серце не запалиш.
Холодним словом серця не зігрієш.
Хороша мова солодше меду.
Хоч варила, не варила, аби добре говорила.
Хоч слово не обух, а від нього люди гинуть.
Хоч чоловік і вбогий, та слово в нього чисте.
Хто багато говорить, той договориться до лихого кінця.
Хто багато говорить, той мало правди каже.
Хто багато говорить, той мало творить.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Хто говорить — сіє, хто слухає — жне.
Хто говорить, той сіє, хто слухає — пожинає.
Хто масно говорить, той пісно їсть.
Хто материнську мову зневажає, той і матері не шанує.
Хто менше говорить, той довше живе.
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Хто мовчить, той двох навчить.
Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає.
Хто нічого не говорить, той на все пристає.
Худого слова і солодким медом не зап’єш.

Це приказка, а казка попереду.
Цідить слова крізь зуби.

Часами і слово тяжко, як з каменя добути.
Чи його хто переслухає, що люди говорять.
Чиєсь одне слово губить діло.
Чиєсь слово губить діло.
Чиєсь слово губить діло.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Шкода того й говорити, що не варити.

Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.
Що йому не говори, а він усе догори.
Що кому треба, той про те й теребить.
Що люди говорять, те й виговорять.
Що на думці, те й на язиці.
Що написано пером, того не вирубаєш сокирою.
Що не складно, то не ладно.
Що там говорити, коли нічого і балакати.

Юда словом Господа зрадив.

Язик — мій найтяжчий ворог.
Язик без кісток, а кістки ламає.
Язик без кісток, що хоче, те й меле.
Язик говорить — голова розплачується.
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Язик мій — ворог мій.
Язик мій — ворог мій: перш розуму нишпорить, біди шукає.
Язик перед розумом біжить.
Язиком без ножа ріже.
Язиком вихати — не ціпом махати.
Як балакать, так його і в п’ять лантухів не вбереш, а як до діла, то й в торбинку зложити можна, ще й мотузкою перев’язати.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Як питали, так і відповідали.
Як привітаєшся, так і відкажуть.
Як ріпу гризе, так гладко говорить.
Як сорока хвостом, так і базіка мовою.
Як тут говорити, коли не дають і рота розкрити.
Як ягня — ані слова не вимовля.
Яка голова, така й мова.
Яка думка, така й пісня.
Якби стіни вміли говорити, то би не одно сказали.
Яке життя, такі й пісні.
Який "Добрий день", такий і "Доброго здоров’я".
Янгол і словом вбереже.
Янгольські слова, а душа чортова.