ВИСЛОВИ ПРО МОВУ Мов поганих не існує в світі, Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім'я людини. Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів. Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній. Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх. Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу. Кожен із нас має гордитися своєю чудовою мовою, адже вона того варта. Навіть така сувора наука, як кібернетика, і та знайшла в українській мові свою першодомівку, адже маємо факт унікальний — енциклопедія кібернетики вперше в світі вийшла українською мовою в Києві. Щоб мова тобі повністю відкрилася, маєш бути залюбленим в неї. Рідна мова на чужині Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя. Рідна мова дається народові Богом, чужа — людьми, її приносять на вістрі ворожих списів. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. Мова — це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною. Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Людина, яка втратила свою мову, — неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови. Руйнування мови — основи національної культури — це вже не просто вина, а злочин держави перед народом. Мова — це наша національна ознака, в мові — наша культура, сутність нашої свідомості. Мова — це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування. Мова — душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. Мова — це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова — це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного Я... … Поки живе мова — житиме й народ, яко національність ... От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань. Бринить-співає наша мова, В землі віки лежала мова Раби — це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе. Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови... Мова — духовне багатство народу. Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити. Нам… пропонують офіційну двомовність, тобто, по суті, рівні права вовка і зайця з'їсти одне одного. Як парость виноградної лози, Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує над собою самовбивство. А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди. І возвеличимо на диво Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх сполучення та видозміни, але безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови... Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відірвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків. Українська мова — божиста, богодана, богообрана. Українські прислів'я та приказки про мову та слово• Байка байкою, а борщ стигне.
|
|
|||||||||||||
|