ЗАГАДКОВИЙ БОГАТИР

Православна церква вшановує пам'ять преподобного Іллі Муромця Печерського — того самого "билинного" богатиря. То ким же він був насправді: породженням народної фантазії чи реальною людиною?..

Ілля Муромець — один із найвідоміших і найзагадковіших героїв східнослов'янського епосу. Йому присвячена найбільша кількість билин у слов'янському фольклорі, зокрема "Ілля Муромець і Соловей Розбійник", "Ілля Муромець та Калін-цар", "Ілля Муромець та дочка його" та інші. Є також цей персонаж у легендах та в білоруських казках, навіть у германських епічних поемах XIII ст. — тут він виведений під іменем мужнього і сильного витязя Іллі Руського. Але взаємопроникнення сюжетів і трансформація запозичених мотивів досить звична річ для народної творчості. Цікаво інше: в жодному літописі ім'я Іллі Муромця не згадується.

Отже, здавалось би, можна зробити беззаперечний висновок: Ілля Муромець — це від початку й до кінця вигаданий персонаж, така собі ідеальна постать захисника вітчизни, породжена народною фантазією. Таку точку зору можна було б визнати справедливою... якби не низка фактів, які підтверджують існування реального Іллі Муромця.

Наприклад, посланець німецького імператора Еріх Ляссота, який відвідав Київ у 1574 р., залишив замальовку гробниці, що була розміщена на території Софійського собору. До речі, там міг бути похованим аж ніяк не перший-ліпший селюк, навіть уславлений подвигами в ім'я вітчизни, а лише прямий нащадок князів або у крайньому разі — особа дуже знатного роду. Могила Іллі Муромця якраз і була облаштована так, ніби за життя він насправді був великим князем. На той час богатирська гробниця вже спорожніла: мощі "богатиря" були перенесені до Антонієвої печери Києво-Печерського монастиря. 1638 р. ці мощі описав монах Афанасій Кальнофойський, на думку якого, Ілля Муромець жив приблизно 1188 р. Офіційно Іллю Муромця було канонізовано Російською православною церквою 1643 р., коли його разом з іще шістдесятьма дев'ятьма угодниками приєднали до сонму святих.

Мощі Іллі Муромця й досі нікуди не зникли, вони у Лаврських печерах, що є, мабуть, найяскравішим доказом реального існування цієї людини: це тільки войовничо налаштовані атеїсти приписували щиро віруючим монахам здатність сфальсифікувати подібну святиню. Мумія добре збереглася. Заввишки приблизно 180 см (на той час — справді богатирський зріст, причому під час муміфікації тіло всихає), відсутні лише обидві ступні, крім цього, звертає на себе увагу округла рана на лівій руці, таке ж пошкодження є і в лівій ділянці грудної клітки: складається враження, нібито він намагався затулити груди рукою, і ударом списа вона була "пришпилена" до серця. Над кам'яною нішею поміщено образ святого Іллі Муромця.

Перше наукове дослідження решток богатиря проводили 1963 р., тоді ж комісія зробила висновок, що мумія належить чоловікові монголоїдної раси, віком приблизно 40 — 50 років. Виявлені також дефекти хребта, які свідчать, що в юні роки цей чоловік переніс параліч кінцівок. І тут саме час здивовано вигукнути: так ось чому Ілля Муромець цілих тридцять років пролежав на печі!..

Приблизний вік мумії експертиза теж підтвердила. Отже, виходить, що билинний герой справді жив у XII ст., як і стверджує Православна церква. А це в свою чергу означає, що Ілля Муромець жив в епоху Володимира Мономаха, а не за "Володимира— Красного Сонечка", себто Володимира Великого, як розповідають билини.

КИМ ЖЕ ВІН БУВ?

Отже, преподобний Ілля Муромець, на прізвисько Чобіток, жив в епоху розквіту Київської Русі й помер монахом Києво-Печерської лаври приблизно у 1188 році. За епічними переказами, походив він з простої селянської родини. В дитинстві та юності у нього був параліч кінцівок, але Ілля якимось дивом видужав. Далі Муромець служив у княжій дружині, де уславився воїнськими подвигами та небаченою силою... хоча (важлива деталь!) протягом "ратних" років все одно частіше їздив верхи, аніж ходив пішки. По завершенні "кар'єри воїна" внаслідок тяжкого поранення Ілля вирішує закінчити дні ченцем, тож приймає постриг і йде у Феодосіїв монастир (нині — Києво-Печерська лавра). Варто відзначити, що зміна залізного меча на меч духовний на той час була традиційним кроком і преподобний Ілля був не першим воїном, який вчинив так.

Але в цій, здавалось би, ідеальній картині існують певні суперечності. З іншого боку, в літопису Новгородському згадується про сина Ярослава Мудрого на ім'я "Ілля". Але цей історичний персонаж ніде більше не зустрічається, його ім'я немовби хтось ластиком стер зі сторінок історії... У чому ж річ?

Загальновідомо, що Ярослав Мудрий роздавав землі своїм синам, і от по його смерті розпочалися запеклі війни за переділ володінь — адже кожен хотів заволодіти новими наділа-ми! Але, на думку Ярослава, уражений паралічем Ілля (про що свідчать результати сучасної експертизи) був не в змозі управляти вотчиною. І хоча є певні здогадки, що він був первістком, Іллю Ярославича просто "відлучили" від князювання, віддавши йому лише невеличке село Карачарове, де за ним наглядали селяни. Втім, з огляду на висновки експертизи, можна висунути інше припущення: зважаючи на "монголоїдні" ознаки, ймовірно, що Ілля був незаконнонародженим, а відтак його усунення виглядає недивним. Хоч би там як, але приблизно через 30 років (принаймні за билинами) параліч минувся. Перше, що зробив зцілений Ілля, — так це заклав Іллінську церкву, що збереглася в сучасному місті Карачарові й донині.

Варто особливо підкреслити, що Ілля Муромець був хрещеним. Незважаючи на те, що православна віра дала паростки на нашій землі ще з часів княгині Ольги, а Володимир Великий охрестив Русь у 988 р., в глибокій провінції язичництво процвітало ще досить довго. Тим паче, в далекій від Києва Муромській землі. Очевидно, багато років поспіль пасивно спостерігаючи поганські звичаї в дії, в душі Ілля весь кипів, от і взявся після одужання "хрестити" поганську (в масі своїй) Русь... Але спочатку він зустрічається зі Святогором, з яким міряється силами.

З цими силами Ілля Муромець вирушає на нові подвиги. Першим з них стала битва із Солов'єм Розбійником. А це хто такий?! Існують відомості, що Соловей Розбійник — теж історична особа. Просторами християнської Русі нібито "гуляв" такий собі Богоміл, ватажок цілого гурту злодюг-горлорізів, що називав себе Солов'єм. Він сповідував культ Перуна — верховною бога язичників-слов'ян, якого під час хрещення Русі "втопив" у Дніпрі Володимир. Побившись із поганами, Ілля перемагає: тих, хто підкорився, він похрестив, непокірних убив.

Далі билини розповідають про зіткнення Муромця з "Ідолищем Поганим". Билинне Ідолище наводить жах на князя Володимира, Ілля хоробро б'ється і перемагає. У билині "Ілля Муромець та Ідолище" герой визволяє з полону царя Костянтина та княгиню Опраксію. А якщо всі ці "ідолища" й "чудища" були лише племенами, що сповідували язичництво?! Тобто Ілля Муромець, найперше, уславився як воїн-християнин, оборонець проти непокірних язичників. Саме за це його шанували і похрещені русичі, й церква.

Окремий цикл билин присвячений темі боротьби з татарами. Пройшовши з ордою по Києву, Калін-цар посилає князю Володимиру татарина, який вимагає здати столицю без бою. І тут на допомогу знов приходить Ілля Муромець, який спочатку обдаровує татарського царя "тремя мисами — золота, серебра и жемчуга", а потім перемагає. В інших сюжетних варіантах замість Каліна-царя виступає Багатий Батиєвич, Кудреванко, Бадан, Ковшей, Скурла.

В одній з билин Ілля б'ється із власним сином Сокольником (Сокольничком), який прагне помститися за матір. Виявляється, в Карачарові Ілля залишив жінку з сином, яких забрали татари... а Ілля їх навіть не розшукував (от так герой!), а просто одружився вдруге. Але кровна спорідненість не зупиняє Муромця, і він убиває сина. В іншому ж варіанті богатир так само вбиває дочку.

* * *

Втім, подвійна рана від списа на тілі мумії змушує замислитися, а чи справді Ілля вбив нащадків? Можливо, син чи дочка таки помстилися за скривджену матір? Про це ми, мабуть, вже ніколи не дізнаємось, а Ілля Муромець й надалі лишатиметься в народній пам'яті славетним могутнім богатирем. Численні ж анекдоти про Муромця є зайвим свідченням його всенародної популярності.

(Ж-л "ПіК", січень 2003 р.).