Міля МИКИТИН

ВЕСНА

Гей, Весна до нас прибула!
В ґумачки всіх перезула
І гукнула: «Гайда з хати,
Ластівок моїх стрічати!»

А сама – у гай підскоком:
Проліски блакитноокі
Сіє з повної кишені,
Набираючи у жмені!

Сонце всміхнене ранкове
Пестить котиків вербових,
Сипле промені ясні
І підморгує Весні!

БОРЩИК

Парує в кухні горщик:
Матуся варить борщик.
І ми допомагаєм –
До горщика складаєм
(Бо ж нарізає мама)
Картоплю з бурячками,
Морквину величеньку,
Капусту молоденьку.
Хрумкий солодкий перчик
Скуштуєм трішки спершу.
Для кращого кольору
Кладемо помідори.
З петрушкою – смачніше,
Із кропом – запашніше.
І часничку – охоче!
Чудовий буде борщик!
Чомусь лише цибульку
Покласти у каструльку
Безслізно не виходить…
Невже її нам шкода?

ДРАКОН

Рано-вранці на балкон
Прилетів до нас дракон!
Увірвався до кімнати,
І давай бешкетувати:
Налякав мою сестричку,
Ущипнув мене за щічку,
Зачепив хвостом плафон,
Стяг зі столу телефон.
Мурчика загнав на шафу,
Сам сховався під канапу.
Проганяли ми дракона
І мітлою, й макогоном,
Черевиком, гребінцем,
Ще й лякали ремінцем!
На прощання наш дракон
З'їв каструлю макарон,
Причесався-прилизався
І з хатини геть подався:
Через той-таки балкон
Приземлився на газон
І гукнув: «Ще повернуся!»…
Чи повірить нам матуся?

НЕ ДОГЛЕДІЛИ…

Двоє Божих янголят
Стерегли своїх малят:
Від вітрів і від негод,
Від небажаних пригод;
Аби слухали хлоп'ята
Маму, нянечку і тата,
Щоб серденька берегли
І побожними були…

Якось сонячної днини
На біленькі – на хмарини
Ангелята прилягли –
І одразу почали
Суперечку їхню звичну:
Чий чемніший підопічний?
Свого хлопця кожен з них
Вихваляв, як тільки міг.

- От Івась сьогодні зранку
Умивався до сніданку,
Кашку всю слухняно з'їв,
Ще й тарілочку помив!
– «Кашку з'їв!» – велике діло!
Ось послухай: мій Данило
Сам всі іграшки прибрав,
Кошеня нагодував…

Сперечались-гомоніли…
А Івасик і Данило
Зовсім не ловили ґав –
Узялися до забав:

Присипляли Бровка в ліжку,
Стригли ножицями кішку,
Грали капцем у футбол –
У трюмо забили гол.
Схрумали, ще й дуже радо,
Вісім плиток шоколаду.
Додзвонились – просто клас! –
Тітці Квітці у Техас.
Клей розлили по підлозі…
Глянь – аж мама на порозі…

Що казала мама їм?
Іншим разом розповім…
Після довгої розмови
Мамин присуд вже готовий:
Ось куток. Іще куток.
Буде братикам урок!

Ввечері тієї ж днини,
Ніжки звісивши з хмарини,
Сумували ангелята:
– Підвели ми вас, малята…
Балачки свої вели –
Діточок не встерегли…

Тож ангеликів тих двійко,
Вниз похнюпивши голівки,
Сум ховаючи в очах,
Розлетілись по кутках –
Кожен до свого хлоп'яти:
Кару разом відбувати...

СЕРЕЖКИ

Маю модні черевички.
Маю в бантиках косички.
Маю платтячко в мережки…
Ох, мені б іще сережки!
Кажуть (і мені це звично!),
Я – дівчатко симпатичне.
А сережечки манюні –
Те, що треба, для красуні!
Аби вушка прикрасити,
Треба дірочки зробити.
Та дірчина – невеличка,
Не болить, а так, дрібничка,
Мов комарик укусив…
Що не зробиш для краси!
І не страшно. Чесне слово!
Де комарик? Я готова!
Оченята затуляю:
Я комарика чекаю…
Навіть чую, як дзижчить...
Ой, пече мене! Болить!
Ох, комарику, мій друже,
Певно, ти великий дуже!
Що, він знов сюди летить?!
Друге вушко? – Не просіть!
Замість отаке терпіти,
Краще кліпси почепити…
Дуже стильно. Гляньте – от:
І красиво, й без турбот!
А сережки підождуть –
І вони не пропадуть!
Хай комарик не сумує,
Дві зими перезимує:
Я відваги наберусь –
І до нього повернусь!