НА ВЕСЕЛКОВИХ СТРУНАХ ВІРИ ОБЕРЕМОК

„Ніч гріє рожеві долоні на щоках вуличних ліхтарів", „згорнувшись клубочком, дрімає рожева хмарка біля місяця", „вештається у небесній чорній вишиваній сорочці".
Чи була така ніч у вашому житті? Напевно. Але чи зуміли ми її розгледіти?
Віра Оберемок з Черкащини — уміє. Вона ніби розмовляє з світом його ж чарівною мовою, розуміє те, чого іншим не дано, всім своїм єством „вбирає нескінченно-мінливі кольори метеликів..., наслуховує мелодію неба і дощу..." В обдаруванні В. Оберемок переконуємося, читаючи її книжки — „Дві половинки серця" (СПД „Жадько В. О." Київ, 2006, 208 ст.) та „Дівчинка і білочка" (СПД „Жадько В. О." 2005, 120 ст.).
Читаєш — і не можеш зрозуміти, де в цій тендітній жінці береться таке невимовне уміння все те чути, бачити, розуміти?! І нести читачеві ті найчудовніші скарби зі свого лісу, гаю, лугу, річки, городу — зі свого серця? її етюди заколисують лагідним шумом берізок, осик, яворів; розтривожують плюскотом річки, шумом дощу, шелестом трави. Ми ніби вперше помічаємо, яке то диво — прихід осені, зими, весни, літа. І раптом виявляємо: усі ці чудеса — і в нас, і в наших душах, часом таких розчарованих та занедбаних.
Тож усім, хто, ніби за дотиком чарівної палички, хоче відчути найпотаємніші дива найзагадковішої плянети Земля, а себе на ній — найщирішою і найдобрішою людиною, пропонуємо завітати до „Двох половинок серця". Будьте певні: у ньому знайдеться місце кожному.
Друга частина книжки містить листи від людей, що здавна товаришували й зараз товаришують з Вірою. Із них віє щира приязнь і теплота, за яку авторка дуже дякує всім дописувачам. Вони — з усіх усюд, адже творчість Віри Оберемок знають далеко за межами України: це ім'я зустрічається не тільки в українських виданнях, але й у виданнях нашої діяспори. Її твори входять до шкільних методичних посібників, наприклад до збірника „Навчальні перекази" (Тернопіль, 2003).
Тонко і глибоко розуміючи душу дитини, авторка видала для малих читачів „їжакову сімейку" (1993) та книжечку „Дівчинка і білочка" (2005). Дітвора гарно сприймає доброту, лагідність і щирість замальовок В. Оберемок, тож думається: якби вони всьому нашому молодшому поколінню були доступні, то проблем із так званими „важкими дітьми" поменшало б..
З такими творами хотілося б частіше стрічатися — і в періодиці, і в книгарнях. Варто сказати, що творам В. Оберемок дав колись високу оцінку Василь Симоненко, який відчув у творах молодої дописувачки іскру таланту. Два рази вона зустрічалась з поетом, а з його мамою дружила до кінця її життя. В усьому чується щира любов до батьківщини, до рідної України, до її мови, людей, природи. В замальовці „На все життя", наприклад, йдеться про сімейну святиню — портрет Шевченка, що його вже кілька поколінь бережуть у родині. Прадід Віри — Андрій Оберемок — був для Кобзаря на засланні „незрадливим, благородним другом".
І звісно ж, багато сторінок книги „Дві половинки серця присвячено коханню: світлому, чистому, з чеканнями, мріями і стражданнями, але все ж чарівному. Щирі етюди Віри надовго западають в душу. Ніби вперше, відкриваємо для себе зиму, що „підійде до двору, примружиться й почне оглядати кожну стеблинку: чи все прийняло її ласку, чи все одяглося в біле мереживо? Приляжуть десь у полі вітри відпочити, сонечко вигляне, й міріядами діямантів засяє цей світ!”
Читаючи замальовки В. Оберемок, мимоволі відчуваєш, як тане лід байдужости, втоми, зневіри, як її слова торкають у твоєму серці найтонші струни. І стаєш кращим, розкриваєшся, окрилюєшся від того сяйва, що струменить із поетичних етюдів.

Наталія Павленко,
науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства,
м. Київ

Рецензія подається з скороченнями

Надсилаючи свої книжки до „Свободи", Віра Оберемок пише: „Може хтось з давніх моїх читачів захоче придбати мої книжки за невелику ціну, хоч би по 5 долярів?". Зрозуміло, до тої ціни варто додати дещицю на пересилання.
Подаємо адресу письменниці: Віра Оберемок, село Русалівка, Маньківського району, Черкаської обл., 20111 Ukraine.

Свобода, 16 березня 2007 р.

До книги Віра Оберемок Дівчинка і білочка