ОДА НАРОДНІЙ ПІСНІ
ПОЗАКЛАСНИЙ ЗАХІД ДЛЯ УЧНІВ 5-ГО КЛАСУ

На сцені декорації (старенька хата, віконце, біля хати – береза).
Лунає “Пісня про пісню” Т. Петриненка.

Ведуча. Так пісня, як пір’ячко жар-птиці вабить зір, бентежить душу. Ми з гірким сумом сприймаємо страшні вісті, які несе ворон з чужих сторон, щиро і весело сміємось із недолугих гостей на пташиному весіллі чи з дотепних пісень-небилиць. Милуємось чарівними колисковими, першими нашими зустрічами з голосом душі народу, які ніжним леготом шелестять над колискою немовляти. Пісня народна нездоланна і безсмертна. Минають роки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші – і в кожного свої смаки та уподобання. А народна пісня залишається.

Клас виконує на два голоси пісню “О Боже, милий світе”.

О Боже, милий світе,
Який ти добрий дітям,
Даєш їм голосочок,
До красних співаночок.

Учні сідають і під спів колискової (звучить мурмурандо) виходять хлопчик і дівчинка, котрі грають роль Сну і Дрімоти, підходять до хати.

Ведуча говорить:
Блимає каганчик посеред кімнати,
Пильно припадає до колиски мати.
А з-над двору рвуться тихі реви бурі,
Стогнуть за віконцем деревця похмурі.

Далі звучить вся пісня, а Сон і Дрімота обігрують цю пісню. Лунає голос соловейка. Дівчинка підходить до декорацій, де на березі сидить мала пташка, вона співає “Соловейку маленький”.

Пісня-гра
“Соловеєчку, сватку, сватку”.

Виходять дівчатка, стають в коло, йдуть у колі, співають, а в середині кола хлопчик рухами показує все те, про що співають дівчатка.

Ведучий. З цими піснями ми підростали,
привчалися до рідної мови,
рідних звичаїв, навчалися
любити свій дім, своїх батьків.

Діти виконують пісню “Любіть свою хату”

1. Любіть свою хату, бідну, небагату:
Тут ви бігали до мами дрібними ногами.

2. Тут ви підростали, Божий світ пізнали,
Звідси вас вели за руку в школу на науку.

Ведучий. В ній лунає рідне слово,
В ній надія на обнову,
З неї виллється, мов море,
Струя світла у простори.
І огріє хлопські тини,
І проміння в хату кине,
І розжене тьму довкола –
Українська наша школа.

Лунає дзвіночок, хор (клас) виконує пісню “До школи час”. Спів обігрується сценкою. Маленьку дівчинку приводять до класу, вона сідає за парту, роздивляється. На дошці написано: “Мово наша”.
Після другого куплета дівчинка декламує:

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.

Звучить третій куплет пісні. Дзвінок сповіщає про закінчення уроку. Клас шикується на виконання пісні “Поставали школярики”. У руках у дітей голубі й жовті стрічки. У дівчаток на голові віночки. Виконують пісню і приспів, розмахують над головою стрічками:

Марширують школярики
Яром-долиною,
Зашуміли хоруговки
Їм над головою.

На закінчення хор виконує “Школярський гімн”.

Як мило згадаєм колись ми той час,
Коли ми до школи ходили,
Як вчилися разом, співали всі враз,
Як в радощах, щасті ми жили.

Примітка. Пісні взято із збірника Філарета Колесси “Шкільний співаник” (– К.: Муз. Україна, 1991).

Галина Красікова,
викладач музики гімназії “Троєщина”, м. Київ.

"НАРОДОЗНАВСТВО" – всеукраїнський фольклорно-етнографічний часопис.