Ганна ОСАДКО
ЯК ДРАКОНЧИК ЮРАСИК ВРЯТУВАВ ЛІС ВІД БРАКОНЬЄРА
(Казка)

Люлі, люлі, треба спати,
Сон поволі йде до хати,
Гномики біжать стежками
В хатку до Гномулі-мами.

Вітерець-пустун зітхає,
Мавкам коси розплітає,
Засинає братик Лис,
Ніч спустилася у ліс…

В цьому світі, дітлахи,
Треба вірити в казки,
У чарівний, дивний сон…
Був собі один дракон…

Цей дракончик у печері
Їв салатик на вечерю,
Ягідки збирав у лісі,
Спав на килимку із листя.

Звали це драконенятко —
Юрчик. Вранці на зарядку
Він гантелі піднімав,
На скакалочці стрибав.

Умивав зелене личко,
Чистив зуби, їв травичку,
Одягав штанці картаті
І летів у ліс гуляти.

Юрчика любили в лісі:
Він дружив із паном Лисом,
А з Ведмедиком Мишком
Часто ласував медком.

З круглячками-Їжачками
Йшов дракончик за грибами,
З Вовком грався у м’яча,
Із Єнотом — у квача.

З ластівками Юрко шпарко
Бавився у доганялки,
Попід хмарами ширяв
І пташок наздоганяв…

Якось Юрчик лісом йшов,
На пеньку грибок знайшов, —
Леле! — Зайчик під кущем
Аж заходиться плачем,

Труситься, немов осика…
- Зайченя! У тебе лихо?
Хтось образив? Щось сказав?
Зайчик гірко заридав:

"Юрчику, біда у мене!
Вранці у ліску зеленім
Конюшинку я збирав, —
Плиг! — і вскочив у капкан!

Ой, поранив ноженята —
І не можу утікати.
Кров на шубці…Що ж тепер?
Винен — лютий браноньєр!

Він наставив скрізь капкани,
Упіймав мене і маму,
Покалічив наші лапки,
Зробить з нас зимову шапку!"

Спохмурнів дракон Юрась:
"Кажеш, шапки? Це вже зась!"
Зайчика звільнив з капкана,
Врятував зайчиху-маму

І пішов у ліс кошлатий
Браконьєра він шукати…
Чує — постріли лунають,
Звірі навсібіч тікають…

Наш Юрась у хащі мчить!
Але браконьєр не спить —
Вже сховався за горбок,
Вже з рушниці звів курок…

Та Юрась дракончик справжній:
Вірний, сильний і відважний.
Головне не обминем:
Вміє дихати вогнем!!!

Підлетів Юрась без звуку —
Обсмалив бандиту вуха.
Налякав його, прогнав,
Щоб довіку пам’ятав!

І відтоді у ліску
Люблять приказку таку:
"В лісі браконьєрам — зась,
Доки є дракон Юрась!"