УКРАЇНСЬКА КОЗАЦЬКА ПЕДАГОГІКА

Розбудова самостійної Української Держави вимагає відновлення й розвитку національного виховання й освіти. Настав час усім українцям повернутися в лоно українства й дітей та молодь пройняти його благородним духом. Маємо відродити й умножити українську культуру, традиції, звичаї, як і любов до свого народу, своєї держави, шляхетність, жертовність, національну гордість і гідність. І тут без козацької педагогіки не обійтись.

Козацькою називаємо педагогіку, створену українськими козаками. Це вироблена й застосовувана в їхньому середовищі система знань, засобів і досвід навчання та виховання дітей і підлітків. Вона виступає провідним компонентом української народної педагогіки у її вершинному вияві. Навчально-виховні традиції свого найповнішого вираження й викристалізованої стабілізації набрали в умовах козацької ери, сягаючи своїм корінням у глиб давнини, в українську праісторію та добу Київської Русі й Галицько-Волинської держави.

Виховний ідеал козацької педагогіки – український лицар, розумний і дужий, доблесний захисник рідної землі, палкий патріот України, носій української суверенності й волелюбності, національної гідності, народних чеснот і норм християнської моралі. “Бог і Україна" – провідне кредо життя. Гордість натури козака промовисто виразив козацький полковник Іван Богун словами: “Скидаю шапку лише перед Богом, та й то за власною охотою!”

Ретроспективний аналіз історії козацької педагогіки показує її продуктивне функціонування й інтенсивний розвиток в умовах самостійної Української Держави й помітне обмеження їх при бездержавності й колоніальному підневіллі. Однак жодним супостатам не вдалося зламати української козацької педагогіки. Постійна присутність її завжди незмінно наявна по всій Україні і навіть поза її межами, зокрема в українській діаспорі. Цим неухильно забезпечується те, про що кажуть: “Козацькому роду нема переводу”. Спалахи визвольних змагань теж не обходяться без козацької педагогіки, яка виплекала її активних учасників, національних героїв України.

Борці за відновлення української державності, за самостійну соборну Україну, національно свідомі українці виростають і міцніють у вирішальній мірі завдяки виховному впливові козацької педагогіки.
Життя невпинно йде вперед. Козацька педагогіка теж не стоїть на місці. Вона зазнає певних змін. Але при цьому всьому постійною залишається її тверда традиція – формувати національно свідомих українців, стійких оборонців волі й незалежності України.

Нині, на мій погляд, маємо право говорити й про педагогіку українського січового стрілецтва, а також про українську повстанську педагогіку, які виникли на грунті козацької педагогіки. Виховані на її засадах патріотично натхненні дочки й сини нашого народу героїчно боролися за честь і незалежність України під час першої й другої світових воєн та в післявоєнний період. Яскравим представником українського лицарства, вихованого козацькою педагогікою, виступає, зокрема, національний герой України Роман Шухевич /псевдонім Тарас Чупринка, 1907-1950/ – генерал-хорунжий і головний командир УПА, провідник ОУН на рідних землях, голова Секретаріату Української Головної Визвольної Ради /УГЕР/, беззастережний речник українського самостійництва та соборництва. Гідний лицарської честі також його син Юрій Шухевич /1933 р.н./, який відбував 35 років покарання у радянському ув’язненні й на засланні за відмову відректися від свого батька, генерала УПА, й засудити український визвольний рух. Воістину приклад вартий наслідування!

Українська козацька педагогіка завжди авторитетна й високорезультативна, нескорима й вічна. А тому цілком доречним і справедливим є звернення сучасних науковців О.Губка, М.Дмитренка, П.Ігнатенка, В.Каюкова, П.Кононенка, Ю.Руденка, Д.Федоренка та інших до її наукового висвітлення. Заслуговує схвалення використання козацької педагогіки у вихованні дітей та молоді вчителями, вихователями, батьками, викладачами.

Тенденції розвитку сучасної козацької педагогіки проявляються в: а/ актуалізації наявних у ній традиційних засад утвердження життєвого оптимізму, українського лицарського духу й патріотизму; б/ наданні її наукового обгрунтування; в/ наповненні змісту запитами сьогодення; г/ спрямуванні в русло розбудови самостійної Української Держави; д/ поверненні історичної пам’яті поколінь; е/ появі нових виховних форм і засобів /дитячих гуртів “перевеслят” /”козачат”/ й молодіжних об’єднань “Джура”/ тощо.

Все вищесказане ілюструє могутність феномена козацької педагогіки як видатного фактора українського національного виховання.

Мирослав СТЕЛЬМАХОВИЧ,
академік АПН України,
професор, декан педагогічного факультету Прикарпатського університету,
м.Івано-Франківськ.

"НАРОДОЗНАВСТВО" – всеукраїнський фольклорно-етнографічний часопис.