Наталка ПОКЛАД
На веселій вулиці
Веселі вірші для дітей

На веселій вулиці

На веселій вулиці
жив смішливий кіт,
він любив сміятися
й гладити живіт.

І веселу казочку
на ніч муркотів,
і такий несхожий був
на усіх котів.
 
На веселій вулиці
мишки несумні,
від кота вітаннячко
принесли мені.

Я коту смішливому
наварю борщу
і куплю морозива,
«Живчиком» вгощу.

Буде кіт обідати,
скаже: «Смакота!»
Дві смішинки всядуться
на його хвоста.

Трохи погойдаються, —
чи ж біда у тім?
На веселій вулиці
весело усім.

 

Що за день?
 
Кроленя і зайченя
грали у футбол півдня.
Із рахунком 100 на 100
врешті сіли за лото.
Потім — шахи і скакалка,
потім — гойдалка-хиталка
та ще хованка в  саду...
Глядь — і вечір на шляху.
Що за день? Одні мороки, —
не зосталось на уроки!..

Сонячний зайчик

Сонячний зайчик
стриб-стриб по кімнаті, —
весело Галі
і весело Наті,
зайчика того
ловили-ловили —
і лиш однесеньку
чашку розбили.

             

Пригода

— Їжаче, їжаче,
чому вовчик плаче?
— Як мене боров,
язика вколов.

 

Небилиця

Сталось диво у дворі —
зашипіли комарі,
голуби занявкали,
горобці загавкали.

З переляку пес вухатий
хрюкнув — і чкурнув до хати,
а рудезний кіт
шаснув до воріт.

Півень вискочив на дрова
і замукав, мов корова,
а бичок-третячок
заквоктав до качок.

Стали кури туркотіти,
вівці стали муркотіти,
задзижчали поросята,
зацвірінькали курчата.

Кінь вівса наївся всмак
й гелготав, немов гусак,
а гусак іржати взявся —
ой, старався!..

День веселий, день чудовий,
сонце в небі позіхає.
Переплуталися мови,
а чому — ніхто не знає.

 

Хвалько

Був далеко, а став близько.
Був горох, а став горошисько.
По тину все вгору повився
і вершком за горіх зачепився.
Позирає на всіх спогорда:
—  Я  горох!  Я побив рекорди! —
І кивав йому знизу буряк:
—  Ой так-так, ой так-так. —
І сміявся здаля огірок:
— Та якби не тинок...
Та якби не тинок...

 

Літо

Сонечко пече,
річечка тече,
зайчик скік та скок —
швидше в холодок!

Жабка із води:
 — Таж  ходи сюди! —
Зайчик вушком — трусь:
— Я води боюсь!..

 

Сміливці

Чим горобчики гордяться?
Тим, що кішки не бояться.
Кішка: — Няв! —
Горобчик — пурх!!
От і весь козацький дух.

 

Родичі

Жабка зелена
зустріла коня:
— Доброго дня!
Ми, здається, рідня?

Кінь засміявся
й спитав басовито:
— Де ж це ви, сестро,
згубили копита?

 

Гарбузи

Гарбузи-гарбузики,
жовті карапузики,
полягали на боки —
пишуть соняхам казки;
а як стануть більші,
то напишуть вірші.

         
Рюкзак

Знов бунтує рюкзак —
не вміщає ніяк
всіх підручників шкільних,
та кросівок до них,
та м’яча, та бутербродів…
Крекче і гукає: «Годі!..»
Я кажу: «Цить, небораче,
бо нести тебе ще важче». 

 

Киця

Хвостик вгору підняла
і муркоче з-під стола:
—  Молочка мені даєш,
бо воно смачненьке теж, —
та ще мишки дай мені:
киця я чи ні?

ВерЕда-вередА

Прийшла до нас у гості
Вереда-вереда
І носика задерла:
«Чи є у вас вода?»

Ми їй дали водички.
Вона сказала: «Ні!
Кефіру чи узвару
Схотілося мені!»

Ми їй дали узвару…
Скривилась вереда:
«Узвару я не хочу!
Чи є у вас вода?»

Сказали ми вереді:
«У нас нема води.
А ти, якщо нечемна, —
У гості не ходи!»

 

Чому?

Чому це крик на пів села?
І що за буча?
Не знав Андрійко, що бджола
Така кусюча!..

 

Сміливиця!

Каже таткові Маруся:
— Я нічого не боюся, —
Тільки хай цей павучок
Не лякає діточок.

 

Сонячні курчатка

Курочка-мама й півничок-тато
Водять подвір’ям жовтих курчаток.
Бігають, граються жовті курчатка,
Схожі на сонечко, а не на татка.

 

Сходить сніг

Мама каже: «Сходить сніг, —                   
Скоро повесніє…»                                   
Я сміюся: «Сніг — без ніг,                        
Він іти не вміє!»                                     

 

Не цьомав!

Супиться Варварка,
Як у небі — хмарка:
Татко весь день дома
Й ще її не цьомав!                            

 

Сорока

—  Сороко, сороко, із самого ранку
Чому ти скрекочеш при нашому ганку?
—  Бо ти, Ярославчику, любиш поспати,
А я викликаю тебе погуляти.

 

А зібрати як?

Дослідив наш Мирослав                           
Свій новий літак:                                    
Розібрати — розібрав.
А зібрати як?

 

Зламався краник

Що, дитиночко, за диво?
Плачуть очка вередливо.

Плачуть очка усі дні —
І робочі, й вихідні.

Плачуть очка кожен ранок…
Може, в них зламався краник?

 

Бабуся і киця

Жила собі бабуся.
Була у неї киця.
Казала їй бабуся:
«Чогось мені не спиться.
Так спатоньки хотілось,
А ось — морока знову…»
І киця муркотіла
Бабусі колискову.

Тиждень

Понеділок — день дзвінкий — тиждень розпочав;
Понеділок із вівторком узялись до справ.
Середа — середній день. Середа — бідова,
Понеділку та вівторку помогти готова.
А четвертий день — четвер-Гулівер,
Він найважче поробив — й лоба втер.
П'ятниця — день п'ятий, в ній усе — по-божому,
«Скоро, скоро відпочинеш», — каже вона кожному.
А як настає субота-чепурунка,
Робиться уся робота — гарно й прудко.
Бо наступний — сьомий день — неділя!
Для молитви, і спочинку, і весілля,
Для розваг та для чудес...
Ось і тиждень весь!