ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЩО МАЮТЬ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Шкільний вік у нашій країні починається з 6-7 років. Дитина в цей час виходить із періоду безпечного дитинства, коли всі бажання зі словами: “Я хочу”, поступаються словам: “Ти повинен”. Тобто, 7-річна дитина переживає непросту стресову ситуацію в своєму житті. Це батькам слід пам’ятати.

Розумову зрілість дітей 7-річного віку характеризує нормальний інтелект і застосування його в школі: дитина протягом уроку може сидіти спокійно, підкорятися правилам, що панують у дитячому колективі, успішно соціально адаптуватися в школі, подолавши та переживши нові форми людських стосунків.

У школі дитина усвідомлює різнобічність людського життя, особливості стосунків між однолітками. Завдання, доручені колективом, дитина старається виконувати ретельно. Цей процес психічного розвитку являє собою велике навантаження для неї, тому не дивно, що протягом цього періоду діти постійно перебувають у стані психічного напруження, що проявляється в несподівано різних реакціях (вибух плачу, гніву, блазнювання). Дитина шкільного віку здорова тоді, коли їй забезпечується правильна гігієна, урівноважене харчування, заняття, що відповідають її розумовим та фізичним здібностям, прогулянки на свіжому повітрі, пристойні житлові умови, можливість займатися фізичною культурою. Відсутність якогось одного із цих факторів завдає шкоди її здоров’ю.

Потрібно розвивати в дитині любов до навчання, прагнення до відкриттів, до творення. Ця риса в них уже є – вони розвивали її протягом перших 6 років дитинства в іграх та розвагах. Тепер дитину треба “вчити вчитися”.

Дитина молодших класів повинна бути наполегливою. Батькам слід заохочувати її добиватись успіху, непомітно й ненав’язливо допомагаючи їй. В міру свого розвитку та зрілості діти привчаються логічно мислити, звикають глибоко розуміти тему, знаходити роз’яснення її, привчаються критично мислити про те, що прочитали, чи побачили навкруги. Протягом цього періоду батьки повинні втримуватись від авторитарного ставлення до дитини. Їхні стосунки повинні будуватись на діалогах, щоб розмовляли вони, як рівний із рівним. Такт взаємин позитивно позначається й на загальному мікрокліматі в сім’ї та в навчанні.

Дитині шкільного віку, починаючи з перших класів, необхідно забезпечити робоче місце чи кімнату, де вона б могла тримати книжки та вчити уроки. Аби школяр працював зосереджено, треба не відривати його від занять заради якоїсь хатньої справи, необхідно прибрати шум (радіо, телевізор, магнітофон). В кімнаті, де дитина вчить уроки – світло не повинно стомлювати зір. Не можна використовувати неонові лампи. Робоча лампа повинна мати 100 Ват і має стояти зліва.

Телевізор дуже стомлює зір, тому батьки повинні слідкувати, щоб школяр сидів перед телевізором на відстані 2-3 метрів, і в вихідні дні не проводив весь день перед екраном, а дивився тільки найцікавіші дитячі передачі.

У дитини 7 років, яка пішла в школу, батьки, а особливо мати, повинні закріпляти й удосконалювати елементарні гігієнічні навички, які дитина одержала за 6 років свого життя.

В умовах сучасного життя в квартирах із водогоном дітей 7-річного віку, необхідно привчати самостійно щовечора митись у ванні, або під душем теплою водою з милом. Голову слід мити щотижня трав’яним шампунем, полоскати розведеним оцтом (1 ст.л. на 1 л води), або лимонним соком. Дитині щодня бажано додавати в страви кукурудзяну олію, яка містить у собі вітамін “F”, брак якого призводить до випадіння волосся та виникнення дерматозів.

Далеко не кожна дитина, яка досягла шкільного віку, вміє правильно сидіти чи лежати. Неправильне сидіння та лежання може призвести до неправильного формування скелета.

На ліжко треба класти твердий матрац без м’яких та важких подушок.

Дитину треба вчити правильно сидіти за столом чи партою. Книги та зошити школярі молодших класів повинні носити в ранці за спиною, щоб запобігти розвитку сколіозу.

Успішність у школі 7-річної дитини не завжди відповідає ступеню її обдарованості. Одні діти мислять повільніше й “гальмуються”, якщо вчитель дуже наполегливий, а деякі не завжди вміють висловлювати думку, навіть якщо вона правильна. Бувають діти в цьому віці непосидючі, бувають мрійливі, а бувають ледачі.

Діти з фізичними вадами чи хронічними захворюваннями часто стають предметом кепкувань з боку товаришів. Їх як би виключають з колективу, вони стають самоізольовані, несміливі, нещасні. Це діти з розладами слуху, зору, мовлення, або мають неврологічні рухомі дефекти, недоумство, психомоторну нестійкість – усе це дуже несприятливо впливає на їхне навчання.

Важливо, щоб батьки, особливо на першому році навчання дитини, підтримували постійний зв’язок зі школою, аби знати, як проявляє себе дитина, які в неї проблеми.

Виконання домашніх завдань батьки повинні організовувати так, щоб останні у дітей займали як найменше часу. Неправі ті батьки, які заставляють дітей після занять в школі часами займатись музикою, шахами, або іншими заняттями в чотирьох стінах без свіжого повітря. Діти – відмінники з блідими обличчями та тендітним здоров’ям, навряд чи будуть щасливі в житті. Лікарі, батьки, учителі відмічають, що діти виростають або влітку, або після канікул, проведених у горах навіть взимку. Сонце, повітря, вода, ультрафіолетове опромінення відіграють неабияку роль у фізичному розвитку дитини.

Недопустимим у сім’ї, де є дитина молодшого шкільного віку, щоб батьки палили цигарки у квартирі, так як пасивне “куріння“ дитиною, приносить їй таку ж шкоду, як і при активному палінні.

Дослідження вчених показали, що в сім’ях, де палить батько чи мати, або ж разом у 75 % дітей на 1 році життя має місце рахіт, анемія, ексудативно-катаральні діатези, гіпотрофія. Шкідливий вплив пасивного куріння позначається й на здоров’ї дітей у подальші роки. Так ряд авторів стверджують, що 68,9 % дітей з рецидивуючим обструктивним бронхітом в анамнезі – “пасивні курці”. Дим тютюну, подразнюючи слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, підвищує її проникність, формує неспецифічну гіперактивність респіраторної астми, що свідчить про початок респіраторних алергозів.

Недопустимим є й той факт, щоб батьки під час застілля в сім’ї садили дітей за стіл разом із дорослими і наливали, навіть символічно, спиртні напої.

Слід зауважити, що серед фахівців іде полеміка відносно доцільності прийому в школу дітей з 6 років.

Ранній початок шкільного навчання, стверджують вчені, як у дитячому садку, так і в школі, знижує розумову працездатність, викликає стомлюваність, погіршення стану серцево-судинної та дихальної систем у дітей, особливо в І чверті навчання.

Ранній початок шкільного навчання в деякій мірі негативно впливає і на фізичний розвиток дітей в наступні роки їх життя. Так, у дітей, які почали навчання в 6 років, в 11-12 років здорова група складає 68,5 %, а у дітей, що почали навчання з 7 років – 73 %.

Таким чином, не викликає сумніву, що здоров’я дитини залежить від впливу цілого комплексу різнобічних факторів, які в значній мірі зумовлюють та визначають адаптацію дитини до навколишнього середовища, фізичний та інтелектуальний її розвиток у такий відповідальний період життя – як початок навчання в школі.

Синчук Леонтина Марківна
Кандидат медичних наук,
старший науковий співробітник відділення проблем здоров’я сім’ї ДУ „Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України”, доцент кафедри акушерства, гінекології та перинатології НМАПО.