Наталка Позняк
Із дощиком у піжмурки

Моїм дорогим співавторам — Олесі та Яринці, —
які надихнули мене на цю збірочку,
з любов’ю, присвячується

Із дощиком у піжмурки

Дощик ллється на дорогу,
Соняхи, квасолю.
— Гей, ховайтеся від нього
Всі під парасолю!

Мить — і мокрі рученята
Маму обіймають.
— Ми від дощика сховались,
Хай тепер шукає.

Де живе тітонька?

— Ти куди ідеш, маленька,
Чи прямуєш звідки? —
Запитали раз в Олесі.
— В гості йду, до тітки.

— А живе де твоя тітка,
Це тобі відомо?
— Звісно, — відказала Леся, —
Тітка живе вдома.

Навіщо їсти?

— Це — за маму,
Це — за тата,
Це — за бабу Таню.
Коли їстимеш багато,
Виростеш, як мама.

— Добре, мамо, буду їсти,
Та скажи скоріш:
Ти вже ж он яка велика,
Нащо ж ти їсиш?

Cто уколів

Татко трішки прихворів,
Щось у боці коле.
Лікар в білому зробив
Таткові укола.

— І не боляче зусім, —
Усміхнувся тато. —
Ще ось кашки я поїм,
Й підемо гуляти.

— Ой, татусю, ти здоровий?
Я тебе люблю!
Як захочеш — сто уколів
Я тобі зроблю!

Дві мами

Маєш ти сестру, Лесюню,
Маєш маму й тата,
Дідусів двох, дві бабуні —
Бач, яка багата!

Леся очі закотила:
— Це, звичайно, гарно,
А от я б іще хотіла,
Щоб було дві мами.

— Як то так?
В очах зелених
Світиться хитринка:
— Ну, одна була б для мене,
Друга — для Яринки.

Брудні зуби

Мама довго чистить зуби
Ранками у ванні.
Леся скоса споглядає
Збоку із дивана.

— Мамцю, а ти що це робиш? —
Запитала в неньки.
— Я, маленька, чищу зуби,
Щоб були чистенькі.

Леся дивиться уперто:
— А скажи мені:
Нащо їх так довго терти,
Що, такі брудні?

Зайчик

Зайчик забруднився дуже —
Впав учора у калюжу
І тепер уже півдня
Сушиться після прання.

— Бачиш, доню, — каже мама, —
Так робить не гоже:
Зайчик твій після купання
На пацятко схожий.

А Олеся очі мружить:
— Не турбуйся, ненько.
Я шукатиму калюжі,
Щоб були чистенькі.

Розмальований звір

Скільки звірів у світі нашому,
І всі різні такі — дивовижно!
На канапі сидіти затишно
І гортати про звірів книжку.

Ось фламінго рожеворанкові,
Ось тукани із жовтим дзьобом.
Ось жираф у плямистім шарфику —
Але й шия ж у нього довга!

Наче квіти — барвисті колібрі малі,
Зебри в смужечках — як матроси.
А пінгвіни лискучі фраки вдягли,
Та чомусь досі ходять босі.

Ось папуга зирить здивований,
А ось тигр пащу шкірить сердито.
— Хто із звірів найбільш розмальований?
Леся радісно:
— Лис Микита!

Пастушки

Біля калюжі — двоє малят:
Леся й Яринка пасуть жабенят.

Довгі лозини і окрики:
— Стій!
Ти із калюжі вилазить не смій!

Тільки такі неслухняні жабиська!
Геть розповзлися, не видно і близько.

— Ну і тікайте собі, нам байдуже,
Підем босоніж бродить по калюжі.

Може, десь рибки майнуть біля ніг —
Ми завернемо і пастимем їх.

Смакота
(разом із Сашком Хоменком)

Стріла якось Смакота
Волохатого кота,
Стала вимагати,
Аби з’їв півхати.

Став кіт хату гризти —
Виїв аж півміста.
Потім за годину —
Майже півкраїни!

Кіт не може зупинитись —
Виріс більший вже за місяць.
А вина тут не кота —
Все зробила Смакота!

Горішки

Ми поїдемо у ліс,
Де між сосон і беріз
Біга білочка руда
І усім розповіда,
Що від кожного горішка
Підростає вона трішки.

Я горішків з’їм багато —
Може, виросту як тато!

Сандалики посварилися

От і маєш! Диво з див:
Хтось сандалі розсварив.
Вчора ще, як добрі друзі
Жваво бігали у лузі,
Повернулися веселі
По стежинці до оселі,
Цілу нічку тишком-нишком
Продрімали біля ліжка.
А тепер надули щоки
Й відвернулись в різні боки.
Що Яриночці робити?
Як сандалі помирити?
Може, дати їм цукерку?
Показати їм люстерко?
Може, варт поговорити
Чи лозою пригрозити?
Як малій ходити далі
У посварених сандалях?
Усміхається матуся:
— А ти спробуй перевзуйся!

Скоромовки

***
Чорне-чорне чортеня
Чистить чоботи щодня
І чорніш за чорні ночі
В нього щоки, плечі, очі.

***
— Жабенятко — Жовта Шапка,
Чом у тебе мокрі лапки?
— Бо люблю я, друже, дуже
Босе бігать по калюжах.

Огірочок

— Огірочку-огірочку,
В тебе чом така сорочка?
— В піжмурки люблю я гратись,
Під листочками ховатись.
Заховаюсь тишком-нишком,
Не помітить навіть мишка.
Бо як вийде мама з хати —
Опинюся я в салаті.

Кашель.

Я не можу їсти каші,
Бо напав страшенний кашель.
Щоби геть його прогнати,
Буду пити я багато.

Вип'ю з медом молочка я,
Вип'ю липового чаю,
Хай змокрію вся від поту —
Вип'ю повний дзбан компоту.

Буду пити, пити, пити —
Кашель хай летить на вітер.
Може, мама після цього
Дасть морозива смачного.

Пиндрик-1

Схрещені ручки,
Піднятий носик!
Хто ж це Олесю
Так набурмосив?

Хто по підлозі
Речі розкидав?
Все це — нахабний
Дядечко Пиндрик.

Пиндрик поганий,
Пиндрик підступний
Пиндрик розсипав
цукор на кухні,

Пиндрик не хоче
пити мікстуру,
соку накрапав
на клавіатуру,

Пиндрик нізащо
не хоче сестричці
Дати вдягнути
свої рукавички

Він затуляє
Долоньками вуха,
Щоби нотації
мами не слухать.

Пиндрик підступний,
Пиндрик поганий.
Це через нього
Сумна моя мама?

Більше йому я
Не підкорюся,
А обійму й
поцілую матусю.

Мамі на вушко
Шепну тихо: «Вибач!»
Хай забирається геть
Отой Пиндрик.

Пиндрик-2

Знає мама, знає тато:
Пиндриків бува багато,
Тих, що в будень і у свято
Люблять пиндрити маляток.

По двору стриба, як білка,
І гримаситься Дражнилко.
Поряд всілася на гілку
Неслухняна Нехотілка.

Кулачок підняв на маму
І сестричку Бузь поганий.
Хник за ним, від сліз аж сивий,
Лесю й Ярцю наплаксивив.

Як зійдуться всі до хати —
Треба з хати утікати:
Гамір, безлад, сльози, галас,
Там, де пиндрики зібрались.

Як здолати цей квартет?
Я відкрию вам секрет:
Всі зникають за хвилину,
Щойно з’явиться
ЛОЗИНА.

Капелюшок

Яринка лягає спати,
Не хоче сукенку знімати,
Причепурила вушко
І надягла капелюшка.

— Яриночко, час у ліжко.
Візьми оно краще книжку,
Бо мулятиме подушка,
Як спатимеш в капелюшку.

— Я, мамо, чекаю принца.
Він має мені насниться.
А як він мене впізнає,
Як сукню свою сховаю?

Запрошена я на свято,
Там буде принцес багато.
А що ж мені скажуть люди,
Якщо капелюшка не буде?

Захисниця.

Наша Ярця — мужній лицар.
Палиця в руці — мов криця,
Що стинає залюбки
Буйні кучми з будяків.

— Утікайте геть з дороги
І слони, і носороги.
І кудлатий песик Кусь —
Я нікого не боюсь!

Буду маму я і тата,
І Олесю захищати.
Озирнуся навкруги —
Де сховались вороги?

— А якби дракона стріла,
Що б, Яринко, ти зробила?
Зашарілася мала:
— Я, звичайно б... УТЕКЛА!

Неслухняний день

Неслухняний день весняний
Геть від рук відбився в мами
І заїхав раз саньми
Просто посеред зими.

Роззирнувсь, кругом побігав,
Наробив струмків зі снігу,
В них пустив із промінців
Сотні сонячних зайців.

Осідлав веселий вітер,
На грядках посіяв квіти.
На одній нозі крутнувсь,
І додому повернувсь.

А на ранок знову вкрило
Землю снігом білим-білим
Білий іній ліг на віти.
Ой, а що ж весняні квіти?

Я шукала до обіду,
Але квітів — ані сліду.
Мабуть, виростуть вони
Вже за справжньої весни.

Нічка

Темна нічка, наче киця,
Любить на вікні моститься,
Місяць лапкою прикрила,
Каже: спи, дитино мила,

Я тобі, якщо захочеш,
Сни солодкі намуркочу.
Сни м’якенькі, наче вата.
В снах таких — лише літати.