Притчі Ісуса Христа

ПРИТЧА про КУКІЛЬ

Царство Небесне можна порівняти з чоловіком, який засіяв поле. Коли люди спали, ворог посіяв серед пшениці кукіль. Бона проросла, але зійшов і бур'ян. Хлібороби засмутилися й сказали господарю, що вони висіяли чисте зерно, а звідки взявся кукіль, гадки не мають.
— Це зробив ворог — відповів господар.
— Тоді, може, нам піти і виполоти бур'ян? — запитали слуги.
— Ні, — заперечив господар, — бо коли ви будете виривати кукіль, можете вирвати й пшеницю. Нехай і те, і інше росте до жнив. А тоді я накажу женцям: спочатку зберіть кукіль у в'язанки та спаліть, а потім зберіть пшеницю і принесіть її до моєї клуні.
Той, хто сіє дорідне зерно, — це Господь наш Ісус Христос, який навчає творити добро.
Рілля — цілий світ.
Добре зерно — люди, які попадуть у Царство Небесне.
Кукіль — злі люди, які не визнають Господа.
Ворог — диявол.
Жнива — Страшний суд.
Женці — Ангели.
При кінці світу Господь пошле Своїх Ангелів очистити Його Царство від тих, хто живе у гріхах. Тільки праведники отримають право на вічне щастя.