Весела Абетка. Читанка Наливайко М.Я. УКРАЇНСЬКІ ДИТЯЧІ ПРІЗВИСЬКА

Наливайко М.Я.
УКРАЇНСЬКІ ДИТЯЧІ ПРІЗВИСЬКА

Спеціальних праць, присвячених виявленню номенклатури, мотиваційної бази та структури прізвиськ в українському мовознавстві майже немає. Тут можна назвати лише праці В. Охрімовича, В. Яструбова, І. Ковалика, П. Чучки, Г. Бучко, М. Лесюка та інших.

Процес творення неофіційних назв не припинився і на сьогодні. Різноманітність народних прізвиськ, як зазначає М. Лесюк, свідчить про велику словоутворювальну фантазію народу, про лексичне багатство мови, величезні потенційні можливості антропонімійної системи тієї чи іншої мови.1

У даній праці простежується проблема вивчення шкільних прізвиськ, зібраних у середніх школах Львівщини.

Шкільні прізвиська — це прізвиська, “які приклеюють школярі своїм однокласникам і вчителям..., умовний знак маленької корпорації”,2 по-іншому, “прізвиська індивідуального мовлення”.3

Дослідження проводилося за допомогою анкетування.

У результаті роботи над зібраним матеріалом були зроблені такі висновки.

До питання про класифікацію прізвиськ

Найбільш оптимальним є поділ прізвиськ на три типи: прізвиська антропонімійного походження; прізвиська, які містять у собі характеристику носія; прізвиська, які мають інформацію про носія, окрім його зовнішньої характеристики.

Шкільні прізвиська класифікуємо на відпрізвищеві, відіменні та прізвиська, які характеризують зовнішність.

Прізвиська за зовнішністю є найрізноманітнішими в лексико- семантичному відношенні. Такі прізвиська виникають у результаті найдоступнішої для спостереження об’єктивації.4

Зібраний матеріал можна розділити на 5 основних підгруп.

Прізвиська, які вказують на зовнішність у загальному: Кабель (худий високий хлопець), Панянка (жіноча зовнішність у хлопчика), Спляча красуня (у дівчинки завжди сонний вигляд).
Прізвиська, які характеризують носія за окремими деталями одягу, взуття, аксесуарами: Очкарик, Сорок другий розтоптаний (хлопець носить великий розмір взуття).
Прізвиська, які вказують на особливості ходи, постави: Дідусь (сутулиться); Качка, Качур (ходить гойдаючись), Слон (важка незграбна хода).
Прізвиська, які вказують на ріст та особливості тілобудови: Булька (маленька дівчина), Драбина (висока людина), Карлик (маленького росту), Пончик (повновидий), Страус (високий хлопчик).
Прізвиська, які вказують на особливості окремих частин тіла: на пігментацію — Помідор (рижий хлопчик), Рижа (рижоволоса дівчинка), Сонечко (у хлопчика веснянки); на форму та величину — Баняк (велика голова), Бобер (у хлопчика великі зуби), Китаєць (маленькі очі), Чебурашка (у хлопчика великі вуха); на недоліки, пов’язані з відсутністю елементів зовнішності, — Жмурик (у хлопчика поганий зір, він постійно жмурить очі), Лисий (стрижеться налисо).

Дуже часто прізвиськом стає апелятив, який називає зовнішні ознаки і використовує ті ж диференційні ознаки, які входять в лексичне значення апелятива:5 Беззубий, Жирний, Карлик, Короткий.

Виділяємо прізвиська, які характеризують людину з точки зору того, чим вона володіє (машина, собака, квартира, мотоцикл тощо): є машина — Бімер (має БМВ), Дизель; є мотоцикл — Ява. Або характеризують людину з точки зору її віку, року народження: наймолодший син у сім’ї — Синок; найстарший учень у класі — Дядько. Або з точки зору її улюблених слів, фраз: сказав, що хоче бути міліціонером, — Мент; сказав, що буде прокурором, — Прокурор.

Є прізвиська, утворені в результаті помилок у вимові (написанні) власного імені носія. Такі прізвиська Є. Виборнова зараховує до перехідних між групою прізвиськ антропонімічного походження і “випадковими” прізвиськами: Дмитрик — Дмитлік, Олег — Вольо.

Серед шкільних прізвиськ зустрічаються антропоніми, які позитивно сприймаються самим носієм: якщо сильний — Тайсон; добре грає у футбол — Марадона; грає на баяні — Баянович.

Ось прізвиська, які характеризують поведінку (звички, властивості характеру): хитра дівчина — Лисиця; завжди їсть шоколадний батончик “Марс" — Марс. А ось прізвиська — імена героїв відомих фільмів, книг, серіалів, які дані носіям через зовнішню схожість: Віцин, Есмеральда, Ізаура , Вероніка Кастро, Мадонна, Нікіта.

Зустрічаються колективні прізвиська, які об’єднують одним словом декількох людей: двоє високих дівчат — Топ-моделі; дуже схожі хлопці — Близнюки; хлопці, які займаються боксом, — Клички.

До питання про основний спосіб утворення відпрізвищевих прізвиськ

На думку Н.Н. Ушакова, “основним способом утворення прізвиськ є ономізація апелятива і трансономізація. Для прізвиськ у таких випадках використовують уже існуюче слово, а звуковий склад прізвища чи імені дає поштовх для асоціацій, служить базою для пошуків прізвиськового імені.

Серед прізвиськ школярів є багато таких, які утворені за допомогою усічення, яке співпадає з морфемними межами. Такі утворення є найпростішими, вони не входять у словниковий запас школярів. Наприклад: Баранович — Баран; Борисюк — Борис; Герасимчук — Гера; Іванчук — Іван; Ковальчук — Коваль; Левенець — Лев; Левусь — Лев; Місюк — Місь; Пилипів — Пилип; Проців — Проць; Сидлярук — Сидля; Чіпак — Чіп; Шурко — Щур.

Існують “ланцюги" із прізвищ, першопрізвиськ і прізвиськ одночасно, що є свідченням зворотної деривації в утворенні прізвиськових імен. У школах зафіксовані такі “ланцюги”: Бородай — Бородатий — Борода, Дячук — Дячок — Дяк, Стецишин — Стець — Стецько, Твердохліб — Твердохлібний — Твердий.

До питання про вторинні прізвиська

Прізвиська, створені учнями як своєрідний пароль у конкретній групі людей, використовують у процесі спілкування декілька функцій: комунікативну, номінативну, оцінну.

Моделі утворення варіантів прізвиськ:

Прізвиська, утворені по моделі по батькові — Миколенко — Микола Миколович, Михайлів — Місько — Місьович.

Прізвисько як варіант першопрізвиська — домашнього імені — Грицьків — Гриць — Гринько.

Прізвиська, утворені за допомогою суфіксів — Заєць — Зайчик, Огурок — Огурчик, Чиж — Чижик.

Такі прізвиська вторинні і утворюються шляхом різноманітних асоціацій із звуковим складом першопрізвиська чи самого прізвища.8

В асоціативних прізвиськах немає семантичної близькості з початковими утвореннями. Так, серед школярів є популярними:

Назви предметів та явищ матеріальної культури — Демид — Демідрол, Масник — М’ясорубка, Панчишин — Парацетамол.
Назви птахів, риб, тварин — Карасій — Карась, Павлина — Павлин.

Відіменні прізвиська

За класифікацією Н.Н. Ушакова, відіменні прізвиська, зібрані у Львівській області, можна розділити на такі групи:

ім’я із антропонімікону іншої мови — Андрій — Анджей, Іван — Янко, Іванка — Янка, Михайло — Мішель, Петро — Пітер, Степан — Стівен;
моделі по батькові та слова на зразок російського “братан” — Олекса — Олексич, Володя — Вован;
інше ім’я в межах того самого іменника — Володимир — Юзюня, Володя — Владзьо, Катя — Каська, Марія — Марень, Марія — Маріша, Слава — Сява;
клички тварин — Артур — Арчі;
варіанти імен із суфіксом -ік, -ок, -чик — Богдан — Бодік, Володя — Вовік, Володя — Вовчик, Маркіян — Марік, Назар — Назік, Павло — Пашок, Роман — Ромік, Саша — Сашок, Юрій — Юрік;
прізвиська, створені по дитячій моделі, а також інші модифікації імені — Микола — Кока, Софія — Софа, Юрій — Юрань;
імена, прізвища письменників, героїв популярних книг, фільмів — Альдикевич — Аладін.

Нечасто зустрічаються прізвиська, утворені на основі ініціалів носіїв: Василь Васильович — В2, Олійник Олег Назарович — ООН, Чучук Ігор Павлович — ЧІП.

Отже, сучасні шкільні прізвиська — це жива категорія мови, яка реагує на зміни в розвитку мови, що відображаються в нових моделях утворення прізвиськ.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ

1. Лесюк М. Прізвиська жителів гуцульських сіл // Przezwiska i przydomki w jezykach slowianskich. – Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie – Skladowskiej, 1998. – С. 227–240.

2. Никонов В.А. Имя и общество. – М., 1974. – С. 22.

3. Выборновая Э. Современные школьные прозвища // Przezwiska i przydomki w jezykach slowianskich. – Lublin: Wydawnictwo Universytetu Marii Curie-Skladowskiej, 1999. – С. 283-295.

4. Никулина З.П. Из наблюдений над группой прозвищ по внешнему признаку // Имя нарицательное и собственное. – М.: Наука, 1978.– С. 173–179.

5. Там само, с. 177.

6. Ушаков Н.Н. Прозвища и личные неофициальние имена (к вопросу о границах прозвища) // Имя нарицательное и собственное. – М.: Наука, 1978. – С. 160.

УДК 81'373.21