Українська писанка

Із давніх-давен яйце, як і дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду тощо.

Період приходу весни, який у давні часи був справжнім святом для хлібороба, на території України припадає на кінець квітня – початок травня. І ось у сиву давнину наш, ще не хрещений, люд: і хлопці, і дівчата, і старі, і малі – йшли до весняного лісу, де піснями й танцями, гаївками та хороводами славили воскресіння природи, її відродження і розквіт. Возвеличували життєдайну силу сонця як першооснови життя. Прославляючи вічний закон пробудження природи на землі, возвеличували і вшановували водночас один із головних символів цієї пори – яйце, з якого, як вважалось, і почалося життя на Землі. Розписували яйце символічними знаками, котрі згодом трансформувалися в орнамент. Так і виник звичай робити писанки.

У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Ця традиційна функція, як і найдавніший орнамент, частково збереглася й досі: трикутники, спіралі, клинці, трироги і свастики – все це знаки різних ритуалів і священих магічних чисел, котрі в свідомості сучасників не втратили оберегового значення.

Раніше розписувати писанки можна було лише у чітко визначений час, з певними замовляннями. Чарівні знаки писалися відповідними кольорами. І нині частково збереглася символіка знаку і кольору. Символічних малюнків виявлено понад сотню різновидів.

Особливу увагу серед них привертають писанки “Богиня” з села Чаповичі зі Східного Полісся (1966 р.) та “Княгиня” з села Окопи із Західного Полісся (1967 р.), на яких зображення антропоморфізованих постатей цілком тотожне з широко розповсюдженим в ужитковому мистецтві наших предків зображенням жінки-праматері “поганської” Великої Богині, або, як її називали, Богині Мокош, Богині-Живи, чи Богині-Берегині. Вона завжди виступала символом життя і родючості, матір’ю усього живого, існуючого.

Подібний образ жінки-праматері був широко відомий і в наших народів. Її образ персоніфікується: в єгиптян – в Ізіду, у вавілонян – в Іштар, у греків – в Геру, у франкійців – в Семелу, у скіфів-землеробів – в Табіті.

Іншими, не менш цікавими й поширеними в сучасних писанках, є старовинні космогонічні, тобто солярні знаки, які складаються зі стабільних форм стилізованого зображення небесних світил, – Сонця, місяця, зірок. За кількістю ці орнаменти в писанкарстві посідають значне місце і є своєрідним гімном Сонцю – вічному джерелу тепла, найбільшій силі, що перемагає холод зими й повертає всьому живому весняне пробудження, радість весни.

Одним із найдавніших солярних знаків слід вважати “павуки” зі Східного Полісся. Писанку з цим знаком дарували як символ удачі і щастя. Пізніше цей знак у різних регіонах України здобув своєрідний вигляд і нові назви (крутороги, вітрянки, розетки, павутинки). Реалістичне зображення Сонця було символом світла і життя, символом Бога.

Спіраль – це знак вегетативної й органічної плодючості, знак Сонця. Спіраль є володаркою перебігу часу.

Восьмираменна зірка, яку часто називають “Звіздою” або “Рожею”, була символом сонця, яке дарує людям тепло і радість.

Крапочки – символи небесних світил, а пізніше у християнстві стали символізувати сльози Божої Матері, горе, скорботу.

Серед різноманітних геометричних орнаментів сучасних українських писанок певне місце посідає досить своєрідний елемент у вигляді хвилеподібної смуги. В народі він має назву “Безконечник”, і дуже розповсюджений у писанках Гуцульщини, Буковини, а в деяких писанках Поділля, Волині, Херсонщини виступає домінуючим елементом орнаменту, що композиційно підкорює собі не лише інші форми геометричного розпису, а й розподіл на писанці кольорів. На Полтавщині й Поділлі цей елемент набрав дальшого розвою і внаслідок видовження гребеня хвилі та взаємопереплетіння перетворився на своєрідний лабіринт складного кольорового рішення і форми (наприклад, писанка “Циганські дороги”).

Аналіз фрагментів сучасного народного мистецтва України та археологічних пам’яток ясно показує, що хвилястий орнамент “безконечник” наші сучасні майстри успадковували з далеких часів минулого, і що походить він від мистецтва Трипільської культури – періоду неоліту.

Враховуючи те, що “безконечник” – хвилеподібний орнамент у пам’ятках мистецтва Трипільської культури – був широко розповсюджений набагато раніше, ніж віднайдено його в памўятках Стародавньої Греції, можна припустити, що за основу славнозвісного “меандра” Еллади грецькі майстри запозичили стилізоване зображення моря від наших предків.

Що ж символізує “безконечник”? Насамперед це знак вічності.
Він означає нитку життя, вічність сонячного руху. Наші предки досить своєрідно користувалися цим магічним символом. Писанку, розписану “безконечником”, пасічники клали під вулики, щоб “безконечно” роїлися бджоли, скотарі клали його в кошари та хліви, щоб щедро плодилися вівці та корови.

У декоративному розписі писанок Гуцульщини поширені зображення різних тварин: оленів, овець, коників, риб та ін. Певне місце в українському ужитковому мистецтві з давніх часів посідає зображення коня. Це не випадково. У стародавніх віруваннях кінь був однією з найбільш шанованих тварин. Його пов’язували з культом сонця. Так, у русичів це був бог Хорс, у греків – золота колісниця Феба. Трійка священих золотогривих баских скакунів, на думку людей того часу, рухала сонце по небу, тому зображення коня завжди поєднувалося із символічним зображенням сонця.

Гуцульські писанки – прекрасний приклад поєднання зображення коней із солярними знаками.

Не менш цікавий знак “олені”. Цей знак в українській писанці присвячується “небесним оленям”, які, за давнім віруванням, породили все живе на землі: людей і тварин.

“Риба” на писанці виступає як символ Ісуса Христа і новохрещених.

Здавна вважалося, що півень – охоронець житла і дворища від вогню і блискавки, тому писанку із зображенням півня клали на покуті чи закопували на розі хати на дворі, щоб захистити обійстя від вогняної стихії. Окрім цього, півень виступає як чоловічий символ, що символізує багате жонате життя і багато дітей. Зображення курей на писанці символізує родючість, до того ж, курка є породіллю самого яйця.

Серед розмаїття традиційних зображень, з вищеназваними елементами – символами, на писанках досить поширені орнаменти рослинного характеру. Одним з них є дерево життя – символ небесної осі, вона є скарбницею життя, поєднує в собі теперішнє і минуле, сталість і рушійність, силу і слабість, вершини і низини. Це символ природи, яка безперервно відновлюється.

Колосся і зерно – уособлення предками святої їжі, символ урожаю. У християнстві колосся є символом Воскресіння. “Стручок” – рослинний символ родючості і надії на багатий урожай.

Гілка як частина дерева представляє його цілісність. Свячена лоза є охоронницею від хвороб та злих сил. Гілка із Зелених Свят є первістком природи, даром весняного цвітіння, символом безконечності життя.

Смерекові гілки символізують вічну юність, здоров'я, красу, буяння природи.

Дубовий листок представляє силу і стійкість могутнього дуба, символізує силу, стійкість і могутність Богів природи. Виступає символом Божої справедливості.

Квіти символізують мудрість, красу, елегантність, подих любові і ніжності. За давніми віруваннями, квіти – обличчя ненароджених дітей. Тому вірили, що писанки квітами повинна розписувати жінка, в якої довго немає дітей. Розписані квітами писанки вона має на Великдень дарувати дітям, і тоді Бог поверне їй життєдайну силу.

Окрему групу в українських писанках складають елементи, що символізують різні ознаки всесвіту і світобудови, а також відображають взаємини людини з Богом та силами природи. Так, колесо (зображення кола) – єднання найвищого спокою з напруженою силою, завершенням досконалості, образом Божої Вічності. У загальнохристиянському розумінні колесо – символ безсмертя, безконечної Божої любові.

Хрест – символ всесвіту, знак чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року. В сиву давнину хрест символізував чотири стихії світу – вогонь, воду, повітря, землю. У християнстві – головний його символ, символ відкуплення, яким Церква все починає, благословляє й освячує.

Тригвер (зображення трикутника) – символ Вогню, безсмертя, чоловічої та жіночої сили. У християнстві – це символ Пресвятої Трійці, а із вписаним усередині колесом (колом) – символ Божого ока (Всевидяче око).

Блискавка символізує небесний вогонь, одночасно караючий і освячуючий, вістун божественого. У християнстві – це блиск Божої ласки.

Граблі (“грабельки”) – символ дощу. У новому завіті це символ ласки і вісник науки святого Євангелія.

Триріг – знак святого числа “3”, три божества; число “3” – символ симетрії і порядку, а тому саме є класичним числом культових повторень.

Клинці. Писанка “40 клинців” символізувала точки життя, успіх господарства, добробут та чесність людини. Також вона була символом сорока бажань і благань людини. У християнстві 40 трикутників символізують 40 мучеників, 40 днів посту.

Свою певну символіку мають і кольори писанок.

Червоний – це радість життя, любов і відвага, для молодих – надія на одруження; жовтий – місяць і зорі, у господарстві врожай; блакитний – повітря, небо, магічне значення здоров'я; зелений – воскресіння природи, багатство і плодючість землі; чорне з білим – пошану духів, душ померлих, подяку за охорону від злих сил, білий – чистота душі, святість. Сполучення кількох кольорів з узорами в орнаменті з чотирьох-п'яти фарб символізує родинне щастя, мир, любов, успіх тощо.

На писанці за допомогою символічних знаків, які дійшли до нас із глибини віків, та символічної абетки можна зашифрувати будь-яке повідомлення, а також день тижня, число, місяць та рік, коли було написано писанку.

В. Ільїнський,
викладач Хмельницького педагогічного училища;
С. Ільїнський,
студент Кам'янець-Подільського педагогічного інституту.

"НАРОДОЗНАВСТВО" – всеукраїнський фольклорно-етнографічний часопис.

Які бувають писанки — 1

Які бувають писанки — 2