Ой радуйся, земле!
Колядки та щедрівки

Упорядник Софія МАЙДАНСЬКА

Чи чули ви, любі мої діти, про маленьких колядників? Невже не чули? Колись давно на Україні їх було дуже багато. Коли наставали Різдвяні свята, маленькі колядники, піймавши, чарівним неводом найяснішу зірку і викувавши у чарівній кузні срібні дзвіночки, вирушали в далеку дорогу. Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали, не збилися з путі, бо несли вони людям радісну вістку.

ПО ВСЬОМУ СВІТУ

По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила.

Сіном притрусила,
В яслах положила
Господнього Сина.

Діва Марія Бога просила:
"В що ж би я Сина повила?

Ти, небесний Царю,
Пришли свої дари
Цьому Володарю!"

Зійшли янголи з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:

Три свічі воскові
Ще й ризи шовкові
Месії Христові.

НОВА РАДІСТЬ СТАЛА

Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами, убого повився.

Ангели співають, славу й честь звіщають,
На небесі і на землі мир проповідають.

Давид виграває, в гуслі ударяє,
Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.

І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії рожденного смиренно благаймо:

- Просим тебе, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

ДОБРИЙ ВЕЧІР

Добрий вечір тобі, пане господарю,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Застеляйте столи та все килимами,
радуйся!
Ой радуйся...

Та кладіть калачі з ярої пшениці,
радуйся!
Ой радуйся...

Бо прийдуть до тебе три празники в гості,
радуйся!
Ой радуйся...

Ой перший же празник - та Різдво Христове,
радуйся!
Ой радуйся...

А другий же празник - Василя святого,
радуйся!
Ой радуйся...

А третій же празник - Святе Водохреща,
радуйся!
Ой радуйся...

А що перший празник зішле тобі втіху,
радуйся!
Ой радуйся...

А що другий празник зішле тобі щастя,
радуйся!
Ой радуйся...

А що третій празник зішле всім нам долю,
радуйся!
Ой радуйся...

Срібні дзвіночки дзвеніли під вікнами, і люди тішилися, що до них ідуть аж три празники в гості. "...Ой перший же празник - та Різдво Христове, радуйся!" І все, що бажали у цей святковий день маленькі колядники, неодмінно збувалося, бо слова у поколяді також були чарівні:

БАЖАННЯ ПО КОЛЯДІ, АБО ПОКОЛЯДЬ

А за сими словами в дзвіночки дзвоним,
В дзвіночки дзвоним, а всім ся клоним,
Щастям, здоров'ям, ще й віком довгим,
Ще й віком довгим, прибутком добрим,
Й самі собою, і з дружиною,
І з усім чадом, і з святим Ладом,
Святим Божеством, Божим рождеством!

Щасливі люди пригощали колядників медівниками, горішками, яблуками, різними ласощами.
За Різдвом наступав другий празник - Новий рік.
А ще він зветься празником святого Василя.
Василь приходив не сам, а. з дівчинкою Маланкою.
Всі рядилися в чудернацький одяг. Було дуже весело, навіть трішечки страшно, бо раптом, мов з-під землі,
з'являлися волохаті ведмеді, бородаті цапи, рогаті чортики, князі із булатними мечами, старезна відьма і навіть Котигорошко з велетенською булавою. Але не треба боятися, бо це наші колядники, перевдягнені в казкових героїв. Разом з Маланкою вони вели танок і співали:

Ой черчику Васильчику,
Посію тебе в городчику.
Буду тебе шанувати,
Сім раз на день поливати.

Вранці наступного дня колядники, знявши свою чудернацьку одежу, знову бігли від хати до хати.
Кожен з них ніс мішечок, в якому були пшеничні зерна. Вони сіяли зерна по хатах, примовляючи:

Сійся, родися, жито, пшениця,
Жито, пшениця, всяка пашниця,
Коноплі по стелю, льон по коліна,
Щоб вас, хрещених,
Голівка не боліла.

Оскільки і зерна, і слова були чарівними, кімната відразу ставала широким полем, на якому сходила зелена пшениця, починали співати пташки, розцвітали волошки і польові маки.
Надворі гула хуртовина, та тут усі раділи, бо маленькі колядники приносили до кожної хати жменьку веселої весни.

Третій празник був найщедрішим, бо колядники цілий день щедрували.
Мені вони заспівали оцю щедрівку:

ОЙ СИВАЯ ТА І ЗОЗУЛЕНЬКА

Ой сивая та і зозуленька,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Усі сади та і облітала
Щедрий вечір ...

А в одному та і не бувала,
Щедрий вечір ...

А в тім саду три тереми:
Щедрий вечір ...

У першому красне сонце,
Щедрий вечір ...

У другому ясен місяць,
Щедрий вечір ...

А в третьому дрібні зірки,
Щедрий вечір ...

Ясен місяць - пан господар,
Щедрий вечір ...

Красне сонце - жона його,
Щедрий вечір ...

Дрібні зірки - його діти,
Щедрий вечір ...

А наступного дня, зранку, люди йшли до річки або ставка. Там вони вирізали великого хреста з льоду. Приходив священик і освячував воду. Люди набирали собі у глечики тієї водиці і берегли її цілий рік, ласкаво називаючи водичкою-йорданичкою, бо це була жива вода, яка приносила здоров'я і красу.
І свято називалося Святе Водохреще, або Йордан.
Потім найсміливіші юнаки купалися в ополонці і всі співали:

Йордан, Йордан, вода студененька,
Пречиста Діва воду брала,
Своє дитя напувала.

Священик ходив по селу і скроплював святою водичкою-йорданичкою кожну оселю, щоб до людей у двір приходило тільки щастя, щоб обминали їх нечисті сили зла. А наші маленькі колядники бігли попереду, гукаючи:

Роди, Боже, жито, пшеницю,
Кірилейса!

Вони добре знали, що давньогрецькі слова "Кіріє, елейсон" означають "Господи, помилуй". Про це їм говорила бабуся.

І знову колядники заходили до кожної хати. Вони нікого не забували - ні старої самотньої бабусі, що жила на краю села, ані хворої дівчинки, що мешкала у великому місті на найвищому поверсі, під самісіньким дахом. Колядники приносили самотній бабусі радість, а дівчинці - здоров'я. І ви, любі мої діти, навчіться оцих чарівних колядок та щедрівок. Тато допоможе вам змайструвати різдвяну зірку, а дідусь подарує срібний дзвіночок, саме той, з яким він іще маленьким хлопчиком ходив колядувати.
Тоді ви також станете колядниками, які приносять людям добру вістку, щастя і радість.

ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!
СЛАВІТЕ ЙОГО!