Щедрий вечір в Україні

У залі відтворено інтер'єр української світлиці. Вікна, двері, ікони вбрані святковими вишитими рушниками. Підлога застелена самотканими доріжками. Лавки вкриті килимами, а два столи — вишитими скатертинами. На одному стоять різні святкові страви. На покуті Дідух. Звучить музика. До залу входять ведучі.

Ведучий: Добрий вечір, друзі!

Ведуча: Щедрий вечір!

Ведучий: Радо вітаємо усіх на нашому святі!

Ведуча: І запрошуємо на гостини в українську хату.

Ведучий: 13 січня за народною традицією святкується Щедрий вечір. Це залишок стародавнього дохристиянського звичаю. За християнським календарем — це день преподобної Меланії або свято Меланки. Ведуча: Зранку господині починали готувати обрядову кутю — щедру. На відміну від багатої, її можна було заправляти скороминою, тобто смальцем. Як і на Різдво, на Щедрий вечір кутю також ставили на покуть, де заздалегідь було влаштовано кубельце з сіна. Власне, у нього й ставили горщик із кутею, прикривши хлібом та дрібкою солі. По закінченні новорічного свята частину сіна віддавали тваринам, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури чи висиджуватися курчата. На Слобожанщині з цього сіна готували купелі для немовлят.

Ведучий: Поруч із кутею ставили солом'яного Дідуха. Виготовляли його з першого або останнього зажинкового снопа. Пучки соломи ув'язували в пишний вінок, знизу солому розділяли на три купки — ніжки. У кожній оселі прикрашали Дідуха по-своєму: хто обплітав кольоровими стрічками, хто уквітчував засушеними квітами тощо. Починаючи з Різдва, Дідух стояв на покуті протягом тижня. Опівночі, напередодні Василя, його виносили з хати. Одну частину спалювали, сповіщаючи цим про народження нового року. З іншої — робили перевесла, якими обв'язували садові дерева, щоб наступного літа рясно вродили.

Ведуча: На Щедрий вечір господині пекли пироги, млинці на салі, готували вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників, які обов'язково завітають до хати з веселими піснями та щирими побажаннями.

Ведучий: 3 вечора до півночі щедрувальники обходили оселі: спочатку дітлахи, потім молодь. Парубки в цей час водили Меланку, тобто перевдягненого в жіноче вбрання жартівника. Меланка сама не ходила, у неї був свій супровід: "орач" із чепігами від плуга, Осівач із сівнею через плечі, Дід із гарапником, Ведмідь, Коза, Журавель, Циган з Циганкою, Чорт. Ватага ходила селом із жартами й сміхом. Циганка чіплялася до перехожих із ворожінням, Циган коні міняв, Ведмідь танцював, Коза грала на скрипочці, Журавель бив у бубон. Дозвіл щедрувати парубки запитували піснею під вікном:

Ой, господар-господарочку,
Пусти в хату Меланочку.
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, так помиє, їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!

Ведуча: Водили Меланку й дівчата. Обирали поміж себе найкращу дівчину й одягали нареченою. Друга дівчина вбиралася за молодого, що звався Василем. Усі інші дівчата були дружками. Дівчата з "Василем та Меланкою" до хати не заходили — щедрували під вікном. Господарі віддячували щедрувальницям грошима — "Меланці на вінок". Опівночі, за народним повір'ям, Меланка мала одружитися з Василем. Цьому святому церква відвела перший день нового року. Тож шлюб Меланки і Василя символізував перший його крок, упевнений і веселий. Хоч дівчата й самі з Меланкою ходили, і парубочу Меланку частували вечерею, утім знаходили час поворожити. Отже, дивіться самі.

Ведучі залишають зал. Звучить музика, до оселі заходить тітка Оксана.

Тітка Оксана: Добрий вечір, люди добрі, ласкаво прошу до мене у хату на дівочі ворожіння. Від Катерини до Меланки ворожать дівчата. Давно я вже мешкаю сама. Але у свята моя хата не лишається порожньою. На Катерини прибігали дівчата ворожити та й на Андрія. А вже після Святого Миколи майже кожного вечора збираються на вечорниці.

Чути стукіт у двері. Тітка Оксана відчиняє. До хати заходять малі щедрувальники.

Малі щедрувальники (разом): Чи можна щедрувати у вашій хаті?

Тітка Оксана: Заходьте, голуб'ята, заходьте. Та защедруйте мені на щастя.

Щедрувальники (співають):

Сієм, сієм, посіваєм
У році Новому!
Миру, злагоди і щастя
Для вашого дому!
Роди, земле, жито,
Роди і пшеницю.
Щоб на полі густо, У стодолі не пусто,
На городі і в оборі,
Щоби в хаті і коморі
Калачі і сало,
Щоб добре сідало.
Щоб здоров'я — всій родині,
Кращу долю — Україні!

1-й щедрувальник:

Два півники щедрували,
До віконця припадали:
— Ко-коладу! Ку-ку-ріку!
Тобі щастя! Тобі віку!
Тобі сонця до світлиці!
А нам пригоршню пшениці!

2-й щедрувальник:

І щиглики щедрували,
Під віконцем щебетали:
— Щедрик, ведрик, щедрівонька,
Не боліла б голівонька!

3-й щедрувальник:

А кролики — не уміли,
їх зайчики научили:
Щедрик, щедрик, чеберицею,
Під красною світлицею!
Трусимо, трусимо по сніжкові,
Аби ви були здорові!

Щедрувальники (усі разом):

Добрий вечір!
Щедрий вечір!
Добрим людям на здоров'я!

Господиня пригощає маленьких щедрувальників цукерками, дякує. Вони вибігають з хати. До хати підходить гурт дівчат із Меланкою та Василем, стають на дворі (лишаються на авансцені).

1-ша дівчинка: Щедрий вечір, тітонько Оксано!

2-га дівчина: Тітонько Оксано, тітонько Оксано! Визирніть у віконечко на нашу Меланку!

Тітка Оксана: То ви б, може, до хати зайшли, дівчатоньки!

3-тя дівчина: Та чи ви не знаєте, тітонько, що сьогодні дівчатам не можна до хати заходити. Ми щедруємо на вулиці під вікном.

Тітка Оксана: Добре, роздивлюся вашу Меланку у вікно. А чи розкажете щось про неї?

Дівчата (разом): Розкажемо! Звичайно, розкажемо!
(Співають):

Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров'я!
Наша Меланка на Дністрі була.
На Дністрі була —
Дністровську воду пила.
На камені ноги мила,
Білий фартух замочила.
Повій, вітре буйнесенький,
Висуши фартух тонесенький,
Повій, вітре, туди-сюди.
Висуши фартух межи люди!
Повій, вітре, на болото,
Висуши фартух, як золото!
Повій, вітре, на дубині,
Висуши фартух на дівчині!
Добрий вечір!

Тітка Оксана: Ой, добре співаєте, дівчата! Хто з вас карбниця, щоб Меланці на вінок гроші кинути?

4-та дівчина: Я! Тітонько! Я!

Господиня дістає з гаманця гроші. Обкидає у вікно. Дівчата дякують.

Тітка Оксана: Приходьте, дівчата, ворожити!

Дівчата (разом): Дякуємо! Обов'язково прийдемо!

(Залишають зал). До залу входить гурт хлопців, підходить до хати.

1-й хлопець: Тітко Оксано! Просимо дозволу защедрувати у вашій хаті!

Тітка Оксана (відчиняє двері): Звичайно, щедруйте! А я вас пригощу смачненько!

Гурт хлопців заходить до хати.

1-й хлопець:

Хочете вірте, хочете ні —
Вже на білому коні
Появився Новий рік,
Веселіший, як торік.
В українській вишиванці,
Заблищав, як промінь вранці.

Нехай віє, сіє, дує,
Хай здоров'я всім дарує

2-й хлопець:

Хай щастить усім в усьому,
І завжди, і всюди.
Гарний настрій у всіх буде.
На свята і в будні.

3-й хлопець:

Чути, чути, чути дзвін
За сто сім далеких гір.
То з далеких гір сюди
їде свято Коляди!

4-й хлопець:

Ми на тую Коляду
Налаштуємо звізду.
Ще й Меланку вберемо,
І козу приведемо.

5-й хлопець:

Щедрик, ведрик, щедрівочка!
До вас наша мандрівочка!
Час настав прощедрувати,
З Новим роком привітати!

Усі хлопці (разом): Добрий вечір) Щедрий вечір! Дозвольте Козу завести?

Тітка Оксана: Заводьте! Побачимо, Яка вона у вас: чи велика, чи маленька, чи висока, чи низенька!

Забігає Коза, пританцьовує. Гурт хлопців співає.

Гурт хлопців:

Го-го-го, коза, го-го, сірая,
Ой розходилася, розвеселилася
По всьому дому, по веселому.
Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває — там вилягає
Де коза туп-туп, там жита сім куп.
Де коза ногою, там жито копою,
Де коза рогом, там жито стогом,
Де коза хвостом, там жито кустом.
(Коза падає, прикидається мертвою).
Уставай, козо, вставай, сірая,
Господиня іде, ковбасу несе
Та ще й голубець.
На цьому — кінець.
Дай, Боже, добрий вечір!

Господиня обдаровує щедрувальників.

Усі хлопці (разом): Дякуємо господині, що нашій Козі дали гарні дари від усієї душі!

1-й хлопець: Дай вам, Боже, щоб на полі всього родилося доволі.

2-й хлопець: Із колоска-жмінька, із снопка —мірка!

3-й хлопець: Щоб у рідній вашій хаті ви завжди були багаті!

4-й хлопець: Добрий вечір! Щедрий вечір!

Хлопці виходять. Стукіт, до хати заходять подруги тітки Оксани: тітка Уляна, тітка Одарка, тітка Палажка.

Тітка Уляна: Доброго здоров'ячка, кумонько!

Тітка Одарка: А чи ми не запізнилися?

Тітка Оксана: Добрий вечір і вам, кумоньки!
Ні, не запізнилися. Саме вчасно. (Подруги обіймаються цілуються). А чи принесли ви все те, про що ми з вами домовлялися?

Гості викладають на стіл усе потрібне для ворожіння. У цей час заходить тітка Ганна.

Тітка Ганна: Та ти вже не сама, Оксано.
Добрий усім вечір! Зараз й наші дівчата прийдуть.

Зі сміхом до світлиці забігають дівчата.

1-ша дівчина: Добрий вечір усім у цій хаті! 2-га дівчина: То ми вже прийшли ворожити, тітко Оксано.

1-ша дівчина: Тітонько, а каші ви нам приготували?

2-га дівчина: То ми б уже пішли долю закликати. Тітка Палажка: Авжеж, мої любі, наварила.
Ох, ця каша, розгониха наша... Нехай вже буде хоч яка гречка, аби не суперечка.
(Загортає горщик із кашею в рушник, віддає дівчатам).

Дівчата ідуть із хати. Стають під вікном і голосно вигукують, кожна по черзі: "Доле, доле, моя господине, йди за мій стіл, зі мною вечеряти". Потім повертаються до світлиці.

Тітка Одарка: То й що, дівчата, зазвали долю на вечерю?

5-та дівчина: Так, тітонько, покликали.

6-та дівчина: Увесь час лунав гомін по селу.

3-тя дівчина: Мабуть, почула нас доля.

Тітка Уляна: А тепер ідіть попід вікна підслуховувати. Потім розкажете, хто що почув.

1-ша дівчина: Та ми вже підслуховували, коли до вас ішли. Я почула, як в одній хаті тітка сказала: "Зніми, Катре, стару скатертину, та застели нову, святкову".
Що то значить?

Тітка Уляна: Це дуже гарна прикмета. Куплять тобі нову сукню чи хустку.

2-га дівчина: А я таке почула: "Піди, Івасю, винеси води корові".

Тітка Ганна: Врочить тобі доля піти заміж наступного року.

3-тя дівчина: А я чула, як тітка наказала дочці своїй ікони прикрасити.

Тітка Одарка: Це, голубонько, значить, що і в тебе будуть нові прикраси: сережки або каблучка.

6-та дівчина: А я почула, як дядько в хаті сказав: "Сядь, Миколо, не пустуй!"

Тітка Оксана: Е, доню, сидіти тобі, дорогенька, ще рік у дівках.

5-та дівчина: А до тієї хати, де я слухала, гості завітали. І господиня сказала: "Заходьте, любі гості, чекаємо на вас".

Тітка Палажка: То значить, що до твоєї хати, красуне, повинні свати завітати!

Тітка Оксана: Ох, пташенята мої, розщебеталися. А хто з вас унесе дровець до хати? (1-ша та 4-та дівчини вибігають з хати).

Тітка Ганна: Зараз принесуть дівчата дрова, а ми їх перекладемо на "вдівець— молодець".

2-га дівчина: Тітонько Ганно, то ми вже ворожити починаємо?

Тітка Ганна: Та ви вже почали ворожити, як тільки горщик із кашею в руки взяли.

2-га дівчина: А що це значить "вдівець-молодець"?

Тітка Ганна: Треба перекласти оберемок дрів, промовляючи на кожну дровину чи "вдівець", чи "молодець". Так і дізнаємося, хто буде чоловіком у кожної з вас. 1-ша та 4-та дівчини повертаються з оберемками хмизу.

Тітка Уляна: Складайте свої оберемки. Зараз побачимо, хто з вас яку долю вхопив.

Тітка Одарка: А на дровах є ще одне ворожіння: на дев'яте поліно. Нумо, хто найсміливіша, йди сюди!

Тітка Одарка зав'язує 3-й дівчині очі хусткою, допомагає відрахувати дев'яте поліно. Потім розв'язує очі та разом роздивляються поліно.

Тітка Палажка: Якщо поліно рівне — наречений буде стрункий, зелене — молодий, трухляве — старий, із сучками — роботящий, із гладкою корою — багатий, без кори — бідний.

Дівчата ворожать. 4-та дівчина: Тітонько Оксано, а якщо знайдете миску зерна для нас, то ми б іще й на зерні поворожили.

Тітка Оксана: Зараз буде вам і зерно. Та беріть небагато, щоб рахувати скоріш. Хто взяв непарне зерно, дівуватиме-сумуватиме, а хто взяв парне — буде в парі весь рік. (Бере миску із зерном, підносить до кожної з дівчат).

Дівчата беруть по жмені зерна, лічать.

1-ша дівчина: У мене парне! 4-та дівчина: І в мене парне! 6-та дівчина: А в мене непарне... 3-тя дівчина: Дівчата, а давайте заспіваємо.

4-та дівчина:

Давайте! (Співає).

Я весела й жартівлива,
Дівка шустра, не спесива,
Де не йду, то все співаю,
Хто не йде — всіх зачіпаю.
Ось бач, яка я —
Та жартівливая!

Усі дівчата (разом):

Де зберуться парубки
Або зійдуться дівки —
Там я зараз де й взялась.
Ось бач, яка я —
Та й шкідливая!
Парубки до мене липнуть,
Срібло, золото мені сиплять,
А я схочу — поцілую,
А не схочу — подратую.
Ось бач, яка я —
Вередливая!

У цей час тітка Оксана вносить пучок вишневих гілок. На гілках листячко, деінде квіточки. Кожна гілочка має позначку — папірець із іменем дівчини.
Тітка Оксана: А чи пам'ятаєте, дівчата, як на Катерину вишню ламали? Пригадуйте, як кожна з вас свою гілочку позначала?
Жодна з них не зів'яла, не засохла. Це, дівчата, на щастя. Будете, красуні, розквітати, як вишня навесні, й усі станете нареченими. Ну, що, розбирайте, де чия.
(Роздає гілочки дівчатам).

Звучить українська народна музика. До залу входять ведучі.

Ведучий: От і добігло кінця наше свято.

Ведуча: Сподіваємось, що воно вам сподобалось, і ви ще не раз завітаєте до нашої гостинної оселі.

Усі учасники свята виходять до глядачів, дякують за увагу. Свято закінчується.

Олена ГНОЇНСЬКА, м.Харків

газета для дітей та дорослих "Журавлик"