Дем'ян Многогрішний, уклавши угоду з москалями, сподівався на їх підтримку і довге гетьманування. Та не минуло й чотири роки, як його заарештували і заслали в Сибір, звідки він уже не повернувся.

Наступним гетьманом лівобережної України був обраний Іван Самойлович. Народжений на Житомирщині (1690 р.) в сім'ї священика, він навчався у Київському колегіумі, але вписався до козацького війська, де спочатку служив писарем, потім був сотником, а з 1668 по 1669 р. чернігівським полковником і нарешті генеральним суддею.
Це був чоловік гарний, розумний, освічений, а що до москалів ставився прихильно, то у 1672 році вибрали його за гетьмана.

Самойлович прагнув бути гетьманом усієї України. Переговорами і погрозами він намагався переконати правобережних козаків об'єднатися з Лівобережжям під одною булавою. Це тривало довго. Часами доходило навіть до кривавої братовбивчої боротьби, до якої гетьмана підштовхували москалі.
Врешті дійшло до того, що правобережний гетьман Петро Дорошенко передав Самойловичу свої гетьманські відзнаки.

Самойлович усіма силами намагався втримати під своєю владою правобережні міста.

- За ким Київ і Чигирин, за тим уся Україна, - говорив він.
І хоча Самойлович укріпив Чигирин і боронив його від турків, він не зміг втримати давню гетьманську столицю. Мировим договором у Бахчисараї він мусів віддати зруйноване Правобережжя під турецьку владу.

За його гетьманування налагодилося господарське життя, він сприяв розвиткові культури, піклувався церковними справами, та не вмів відстояти права України перед москалями.
Навесні 1687 року Самойлович із українськими й московськими військами пішов у похід на татар. Війська переходили безлюдними, бездоріжними степами: тільки де-не-де було видно якусь могилу, старе городище чи руїни якоїсь будови. Через ріки будували дерев'яні мости. Похід був важкий, військо втомилося й втрачало сили.
Військом командував московський князь Голіцин, що мав у цариці велику ласку. Він сподівався вернутися із походу з перемогою та славою, але його надії не збулися: похід завершився поразкою.

Голіцин, який з самого початку походу не хотів слухати порад і пересторог Самойловича, щоб виправдати себе, звернув усю провину на гетьмана.
Царський уряд звинуватив Самойловича в усіх невдачах походу та в таємних стосунках із Кримом. Гетьмана було позбавлено влади, заарештовано й заслано в Сибір, де він і помер.

За Іваном Петренком