Микола ЩЕРБАК
ВІРШОВАНА АБЕТКА

А - це ангел легкокрилий, 
Що в небесній вишині 
Пролітає невидимий, 
Береже дітей у сні.

Б - це Бог та Батьківщина - 
Як молитву пам'ятай: 
Бог - і рідна Україна, 
Золотий, блакитний край!

В - це ватра в тихий вечір, 
Біля ватри - пластуни; 
Ватра - втіха для малечі 
В свято співів і весни.

Г - гриби в густому гаї - 
Гірчаки, боровики... 
Глянь, немов понадівали 
Гостроверхі шапочки.

Ґ - це ґава, біля ґанку 
Ходить сторожко давно 
І збирає для сніданку 
Порозкидане зерно.

Д - Дніпро, ріка бурхлива 
Української землі, 
Він гойда на дужих хвилях 
Довгоносі кораблі.

Е - е-е - це плач дитяти... 
Очка тре і пальчик ссе... 
Ей не плач!Ось прийде мати 
І цукерка принесе.

Є - Євангеліє, діти! 
Книга ця для всіх свята 
Про життя і заповіти 
Сина Божого, Христа.

Ж - жита в жнива на ниві, 
Море жовтих колосків, 
Що похилені, журливі 
Ждуть жниварок і женців.

З - це заєць на узліссі 
Задивився на поля, 
Чи не йде, буває, з крісом 
Тім мисливець іздаля.

И - в словах ти зустрічаєш, 
Ось для прикладу візьми 
Слово "кий" - і вже пізнаєш, 
Що середній звук - це "и".

І - індик, що бурить пір'я, 
Невдоволений щомить. 
Ходить повагом подвірям 
І на кожного кричить.

Ї - їжак, що лізе з рову, 
Мов копичка у лістках, 
І наношує до схову 
Яблука на колючках.

Й - це йорж, маленька рибка, 
Має гострі поплавці 
І втікає дуже швидко - 
Вдержиш ти її в руці?

К - золотоверхий Київ, 
Із прадавніх ще віків. 
Він столиця України, 
Краю славних козаків.

Л - це ластівка літає, 
Легко лине над ставком, 
І зі щебетом торкає 
Хвилі лагідним крилом.

М - це мати, мила мати 
Зі своїм малям-синком 
Тихо стала серед хати 
На молитву перед сном.

Н - намети понад річку 
Серед трав і гущини - 
Там ночують в темну нічку 
Наші браві пластуни.

О - це озеро глибоке, 
Рибка в озері швидка, 
А на березі там збоку, 
Очеред та осока.

П - отаман наш Петлюра, 
Що в похід водив полки, 
З ним на ворога, мов буря, 
Йшли новітні козаки.

Р - ромен, пахучі квіти, 
Що дівчата залюбки 
Їх збирають, рвуть уліті 
І вплітають у вінки.

С - собор святий, Софія, 
Що сія ві давніх літ 
Сяйвом віри і надії 
На широкий Божий світ.

Т - це тато, рідний тато, 
Що читає нам з книжок 
І розказує багато 
Оповідань та казок.

У - це наша Україна, 
Мова рідна, рідний спів. 
Це земля свята, єдина 
Наших прадідів-батьків!

Ф - Франко, поет з народу, 
Із Підгір'я з полонин, 
Ковалів він син із роду, 
України вірний син.

Х - Хрещатик. Тут Єдиний 
Бог наш край благословив, 
Тут Великий Володимир 
Україну охрестив.

Ц - цвіркун у чистім полі, 
Там, де сонце і блакить, 
У травиці, на роздоллі 
Цвіркотить і цвіркотить.

Ч - на чатах Чорногора, 
Підвелася в височінь, 
Щоб оглянути простори 
І блакитну далечінь.

Ш - Шевченко, наша слава, 
Наш пророк і наш співець 
І за волю, за державу 
Богом даний нам борець.

Щ - це щиглик невеличкий, 
Що щебече на гілках 
Діткам пісню, мов їх кличе 
До вишневого садка.

Ю - це юний лицар Юрій, 
Що за правду меч підняв 
І в бою, мов грім у бурі, 
Злого змія подолав.

Я - ялинка ясносяйна, 
Що маляток звеселя, 
На гілках - оздоба гарна, 
На верхів'ї - янголя.

Ь - у письмі у нашім, знайте, 
Є ще зм'якшувальний знак, 
В слові "кінь" його шукайте - 
Хто віднайде, той козак!