Леся ХРАПЛИВА

Вірші з журналу пластового новацтва "Готуйсь"

Мають хлопці і дівчата
Лещата та ще й санчата,
А кругом — біленький сніг!
Краще — хто б подумать міг?!

А кругом — мороз тріскучий!
Ковзи мають всі блискучі,
Іскриться на сонці лід,
Аж сміється з снігу дід!

Білим снігом все покрите,
Кулі можна з них ліпити,
Шкоди бо від куль нема!
Ой, чудова ця зима!

Новаки взимку щасливі,
Галасливі і сміливі,
Сили їм додасть сніжок,
Пильно сісти до книжок.

ЗЕЛЕНІ СВЯТА

Чого це ми всі зажурились,
Хоч радістю сонечко світить?
У церкві стояла могила,
Весняні там в'янули квіти...
Бо Свята сьогодні Зелені —
Тому ми й замаяли хату! —
Був звичай у нас в Україні,
І наші могили квітчати.
Де в тіні хрестів спочивали
В землі прабатьківській герої,
Що волю для нас добували,
Що вмерли для Правди святої.
Тому ж ми і в церкву спішили,
Про це ми молилися Богу,
Щоб в нас були не лиш могили,
Щоб дав нам Господь перемогу!
сестричка Леся

ГЕЙ, ЛИСТОЧКУ!..

— Гей, листочку, ти куди?
Ти на Бровчика пожди!
Вухо вліво, вухо вправо,
Так то біг наш Бровчик жваво,
Де крутився мудро-хитро
Золотий листок із вітром.
Ще великий шмат дороги;
В Бровка ж лиш чотири ноги,
А хоч хвіст млиночком ходить,
То не стане у пригоді...
Зі страху втікали птахи,
Ледве дихав бідолаха.
Так спішився Бровчик дуже
Аж... скупався у калюжі!
А листочок і не знав,
Далі з вітром танцював...
Л. X.

***

Коли вмию мамі
І ложки й миски,
Мама дасть сорочку
Вишиту в квітки.
А чемненька буду,
Вивчу в школі все,
То бабуся плахту
Ткану принесе.
Принесу ще з лісу
Теточці грибків,
Тета дасть намиста
П'ятдесят разків.
А поможу білля
Випрати сестрі,
Дасть мені сестричка
Гарні стяжки дві.
Як грядки пополю,
Батько на кінець
Купить мені в місті
Синій жупанець.
Ще піду я в поле
Та нарву квіток
І сама гарненько
Виплету вінок.
Коли все те вдягну,
Скаже цілий світ:
Ось вам українка,
Наче маків квіт!
сестричка Леся

***

Плаче школа, плаче,
У віконцях сльози.
Школярі тим часом
Всі вже на дорозі.
Ще й свідоцтво добре
В кожного в кишені —
Буде втіха дома
Батькові та нені.
Хто весь рік учився,
Днини не проґавив,
Той хай веселиться:
Втіхи ждуть, забави!
В таборі, на волі
Наберемо сили,
Щоб ми в тебе, школо,
Знов ще краще вчились.

22 СІЧНЯ

Нам сестричка нині розказала,
Що колись давно, (я добре знаю) —
У зимовий ранок засіяло
Сонце волі у моєму Краю.
Вийшли люди на майдан Софії,
Де колись лунала княжа слава.
Хтось сказав: "Сповнились ваші мрії! —
Україна вільна вже Держава!"
Хтось сказав, і всі почули люди,
З Києва, аж по самі Карпати:
"Україна є, була і буде!
Вже її нікому не здолати!"
Нам сестричка розказала нині,
І сама я це вже добре знаю:
Знов прийде чарівна ця хвилина
В Українському моєму Краю.
Як тоді, зійдуться ранком люди,
Пролунають знов слова палкії.
Запанує наша воля всюди
І заграє грімко дзвін Софії!
Л. Х.

КНЯГИНЯ ОЛЬГА

Княгиня Ольга на межі
В золототканій шаті.
Схилилися в поклоні їй
Полян поля багаті.
Княгиня Ольга на межі:
Куди веде дорога?
Чи до Перунових жерців,
Чи в храм Іллі, до Бога?
Княгина Ольга хрест взяла,
Поля перехристила.
Зашелестіли щось жита
І квіти похилились.
Пішла у церкву на горі,
У Господа святиню.
Топтала стежку по ріллі —
Нам нею йти і нині.
Серпанок білий розвівав
Немов вітрило-вітер,
А попри стежку, поміж трав
Цвіли Вкраїни квіти.

ПЛЕКАТИМУ СИЛУ І ТІЛА, І УМА

Усміхаються смереки,
Під ногами — срібний пил;
Нам шляхи не задалекі,
До мандрівки стане сил!
Дасть лоза нам гарні луки,
Дерева — гілки до вправ...
О, меткі новацькі руки!
Хто в бігу б нас перегнав?
Хоч далеко на чужині
Виростаємо ми тут,
Наша сила — Україні!
Україні ввесь наш труд!
Розцвітає рідне слово
На устах у новачок,
І пісні дзвенять наново,
Радо слухаєм казок...
Що у світі ми навчились
Тямимо у кожний час,
Та найбільше любе-миле
Українське все для нас!
Хоч далеко на чужині,
Та вчимося ми щодня:
Наша мудрість — Україні,
Україні — все знання!

***

Осінь я люблю — це час щасливий!
Та люблю найбільше з пір усіх:
У садах дозріють груші, сливи,
Яблуко червоне і горіх.
Скільки лиш захочу їх — дістану!
Усміхаються, моргають всі вони.
Як у місті при станку пристану...
Чи не кращий час це від весни?
А найбільше я люблю ще осінь,
Як летять з дерев листки дрібні,
Що книжок ще більше, як і досі,
Прочитаю в ці осінні дні.
Бо найкраще книжечку читати,
Коли дощ у шибку брень! та брень!
Принесе з крамниці книжку Мати,
То читав би — хоч і цілий день!
Прочитаю, знатиму багато,
Братчик похвалить мене при всіх!
Це солодше, ніж разом узяти:
Яблуко і грушку і горіх!

НОВАЦЬКА КНИГОЗБІРНЯ

Була книжка на полиці.
Сумувала, бо сама:
Новачок в рої багато,
А книжок у них нема.
Довго ждала, і... діждалась:
Стало краще, як колись.
Новачки зі сестричками
У домівці всі зійшлись.
Що вони там говорили,
їх це тайна, годі знать!
Та за тиждень у домівку
З книжечками всі біжать.
Була книжка на полиці.
Не тужила, бо в гурті:
Там книжок і не злічити:
І тоненькі і товсті...
А коли прийшла субота,
Сходини кінчав вже рій,
Новачки книжки хапали:
То по дві, то по одній.
Було тихо у домівці,
Шелестіли лиш картки.
Книжечки, ще й українські,
Там читали новачки.
Довго книжку пам'ятали,
Як додому розійшлись,
Краще всі новакували,
Як було давно колись.

Новацька молитва

О, Боже, наш добрий
З високого неба!
Новацьку молитву
Несемо до Тебе,
За тих, що боролись
При станції КРУТИ,
За правду, за волю —
Із ворогом лютим.
Що в бою упали
В цю зиму криваву.
Прийми їх до Себе,
Прийми в Свою Славу!
А нам від тих Триста
Дай, Боже, навчитись,
Для Правди-Вкраїни
Життя все трудитись!

***

Подивись, дідусю, зі світлини,
В мазепинці стрільче січовий!
Ти колись за волю України
Йшов із ворогом на бій важкий.
Сам на стійці ти стояв у місті,
Міцно зброю ти стискав в руках,
Бачив, як між листям золотистим
Вгорі маяв український стяг.
Подивись, дідусю зі світлини:
Хустку я дістав! Я вже новак!
Я твій внук, я син твойого сина,
Україну теж люблю я так!
Не злякаюсь ворога ні труду,
Виросту — то стисну кріс в руках,
В бій піду, і волю всім здобуду
І замає український стяг!

***

ПІСНЯ
(На мелодію „Вставай вже сивий коню мій")

Ішов веселий раз новак,
Йшов вулицею раз,
Спішив, спішив на сходини,
Щоби прийти на час.
Ішов, ішов на сходини на час.
Йшли два веселі новаки,
Йшли вулицею раз,
Спішили враз на сходини,
Щоби прийти на час.
Ішли, ішли на сходини на час.
Йшли три веселі новаки,
Йшли вулицею раз,
Спішили всі на сходини,
Щоби прийти на час.
Ішли, ішли на сходини на час.
Чотири жваві новаки
Йшли вулицею раз,
Спішили всі на сходини,
Щоби прийти на час.
Ішли, ішли на сходини на час.
Йшло п'ять веселих новаків,
Йшли вулицею враз,
Спішили всі на сходини,
Щоби прийти на час.
Ішли, ішли на сходини на час.
Йшло шість веселих новаків,
Йшли вулицею раз,
Спішили всі на сходини,
Щоби прийти на час.
Ішли, ішли на сходини на час.
Ішов веселий весь наш рій,
Йшов вулицею раз,
Спішив, спішив на сходини,
Щоби прийти на час.
Прийшов, прийшов, на сходини на час!
Сестр. Леся