Сенс життя людини
Остання виховна година в 11-му класі

Л.С. Кареба,
учитель української мови та літератури
с. Чкалове, Херсонська обл.

Епіграф.
...Як відшукати скарб цей — сенс життя, де казка мрій і де той острів щастя?

Мета. Сприяти вихованню в учнів доброти, чесності, порядності, гуманного ставлення до оточуючих; закріпити уявлення учнів про моральні цінності людини; розвивати вміння аргументовано висловлювати свою думку; у доступній ігровій формі розглянути одне з філософських питань — питання про «сенс життя».

Обладнання. Дерево Мрій, ліхтар, клубок ниток, чарівний магазин, аркуші паперу, ручки, «мікрофон», фонозаписи мелодій.

Вчитель. Доброго дня, любі друзі! Подивіться, який сьогодні чудовий весняний день. І ніби сонечко світить яскравіше, бо ви такі гарні. І урок у нас сьогодні незвичайний — відкрита виховна година та ще до того ж остання. Я думаю, що знання, отримані вами, знадобляться у дорослому житті.
Давайте спробуємо сьогодні відповісти на такі запитання: якою повинна бути сучасна людина, щоб життя стало кращим, щоб ми могли самі себе поважати? У чому суть життя? Для чого ми живемо? Що таке щастя?
Відомий французький гуманіст Антуан де Сент-Екзюпері вважав, що «єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування».
У цьому ми теж переконані. А ще ми щиро вдячні всім, хто прийшов до нас поспілкуватися. Це ...

Вчитель. Отож почнемо. Але з чого?
1-й учень. Пропоную до розв’язання поставлених завдань підійти філософськи.
2-й учень. А я за те, щоб все було лірично, чуттєво.
3-й учень. Не завадить навіть трохи казки!
4-й учень. Вибачте, я проти. Яка казка! Життя — серйозна справа!

Ведучий. Не сваріться, пропоную об’єднати спільні зусилля. Отож починаємо.
В одному маленькому містечку жив собі старий ліхтарник, він був такий старий, як і його ліхтар, що стояв у старому-старому парку. Цей ліхтарник щовечора запалював свій ліхтар. Жителі міста ось що говорили з цього приводу.

1-й учень. Це безглузда і марна справа.
2-й учень. А старий думає інакше.
3-й учень. Він вважає, що його робота потрібна.
4-й учень. Начебто, коли ввечері він запалює свій ліхтар, то народжується ще одна зірка.
6-й учень. Мандрівникові вона вказує шлях.
6-й учень. А винахідникові вона видається задачею із двома невідомими.
7-й учень. А головне, думає, якщо зірку запалюють — значить, це комусь потрібно.

Ліхтарник. В усьому, що живе і що існує, є свій сенс, а відтак, своє призначення. У ліхтарі, у веселці й сонці, у заході і сході, у дні і ночі, у квітці, у дереві.

Ведучий. Стосовно дерева. У цьому ж таки парку росло одне дерево — його називали Диво-Дерево, а точніше, це було Дерево Мрій. Раз на рік у той самий день на цьому дереві з’являлися дивовижні білі квіти. Але в кожній бракувало пелюсточки. Жителі маленького містечка приходили до цього дерева і знаходили пелюстки на землі. Кожен обережно брав собі пелюстку так, щоб не пошкодити інші, тому що вони були живі. У пелюстку кожний укладав свою мрію і знаходив квітку для цієї пелюстки, і... квітка оживала, ставала красивою, дивовижною. А кожний був упевнений, якщо на дереві з’являться плоди, то його мрія обов’язково здійсниться. Як романтично! Певно, ті люди були дуже щасливі.

Вчитель. Друзі пропоную і вам доторкнутися до мрії. У нас теж є символічне дерево. І сьогодні воно стане свідком усього, що тут відбудеться. Отож зараз кожен із вас напише на окремому аркуші свою заповітну мрію, після чого підійдете до дерева і помістите свої пелюстки в «кишеньки» у формі квітки.
(Лунає музика «Выхожу один я на дорогу»).
Пишучи про свою мрію, не забувайте, що «людина пізнається не тільки з того, що вона робить, але й з того, чого вона бажає», як сказав Демокріт.

Вчитель. Ну ось, справу зроблено. Пропоную трішки відпочити. Пограємо. Ті, хто мають те, що я називаю, міняються місцями.
1. Ті, хто мають годинники.
2. Ті, у кого сірі очі.
3. Ті, у кого довге волосся.
4. Ті, у кого сережки.
5. Ті, у кого сьогодні 10 балів у щоденнику.
6. Ті, хто щасливий. (Діти знітилися).

Так, важко визначитись, правда? Що ж таке щастя? Ми провели анкетування серед вас та ваших батьків із цього питання. Проаналізуємо.
(Моніторинг:
1) Що кожен учень думає про щастя.
2) Чого не вистачає для щастя.
3) Що вважають щастям батьки.
4) Що говорили про щастя видатні люди).

Притча про щастя

В одному селі жив чоловік, який мав власний будинок, дружину, дітей. Та не мав, як він вважав, щастя. І ось дізнався чоловік, як його знайти. Треба було йти 7 днів і 7 ночей до того місця, де твоє щастя.
Так він і зробив. Дорога проходила через ліс. Пройшовши половину шляху, чоловік стомився і ліг під деревом перепочити ногами в той бік, куди йшов. Та, коли спав, перекрутився, і вранці вставши пішов додому, думаючи, що йде у правильному напрямку.
Через 7 днів і 7 ночей дійшов чоловік до бажаного місця. Побачив він гарне село. І хоча воно нагадувало його рідне, здавалося чоловікові кращим. І будинок, так схожий на його, був більшим і красивішим. І господиня цього будинку здавалася привітнішою і лагіднішою, а діти — вихованішими і розумнішими. І подумав чоловік: яким би був він щасливим, коли б мав все це.
Отак і ми часто шукаємо щастя десь далеко, не помічаючи, що воно зовсім поряд, тільки треба його побачити, відчути серцем і душею, навчитися цінувати те, що маємо від Бога, від батьків, від землі рідної.

***

Вчитель. Так, і кожен із вас повинен знайти своє щастя, досягти свого острова, а там знайти
скарб — сенс життя. За допомогою психологічного тесту ви перевірите себе, хто ж ви на тому кораблі, на якому пливете до заповітного острова: капітан, рульовий чи пасажир?
(Аналіз учнівських анкет — додаток 1).

Учень. Хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди іде моє життя? Здавалося, це прості запитання, але дати відповідь на них все важче. Як же дізнатися, ким ми станемо? Вибрати собі образ життя? Стати гідним громадянином, справжньою людиною?

Вчитель. Друзі! Ось символічний клубочок життя, зітканий із ниток буття, наших почуттів, думок. Давайте пустимо його по колу, хай він розкаже про вас. Розмотуючи клубок, тримайтеся за нитку і кажіть, що говорять про вас друзі, і щоб вам хотілося аби сказали про вас. Наприклад: «Моя подруга говорить про мене, що я добра, а я хочу, щоб про мене казали, що я рішуча».
(Клубок передається із рук в руки, а інші тримаються за нитку).

Вчитель. Ось так у нас вийшло замкнуте коло всіх наших почуттів, емоцій, рис характеру. Так і в житті все переплітається. Та, власне, усе наше життя — то нескінченне пізнання одне одного і навколишнього світу. І так важливо не помилитися!

1-й учень.
Не забудь ні старця, ні дитини,
Поділись останнім сухарем,
Тільки раз ми на землі живем.
У могилу не бери провину.

2-й учень.
Зло нічого не дає крім зла,
Вмій прощати, як прощає мати.
За добро спіши воздати –
Мудрість завше доброю була.

3-й учень.
Витри піт солоний із чола
І трудись, забувши про утому.
Бо людина ціниться по тому,
Що вона зробила, що змогла,
Скільки сил у неї вистачало,
Щоб на світі більше щастя стало.

Учень. А тепер наші гості, за плечима яких багаторічний досвід, нехай поповнять колекцію мудрих порад — життєвих настанов, які ми залюбки візьмемо із собою у самостійне доросле життя. Ось деякі з них (читають).
(Вчителі записують поради, озвучують).

Вчитель. Природа створювала людину багато мільйонів років, вона клала цеглинку за цеглинкою, поки не створила плід своєї праці.
Хтось колись сказав, що людина залишить пам’ять про себе, якщо посадить дерево, побудує будинок і лишить по собі спадкоємця.
Ми сьогодні зробили з вами важливу справу — посадили дерево, хай навіть символічно.

А от чи з’являться на ньому плоди, і якими вони будуть — залежить від кожного з вас, вашої діяльності, роботи над собою на шляху до мрії.
Ну, а що ж зараз відбувається у нашому старому парку, з якого ми починали?

Учень. А маленьке містечко накрила ніч синім покривалом і парк готується до сну. Як і щовечора, старий ліхтарник запалює ліхтар і не втомлюється повторювати всім і кожному:

Ліхтарник. Якщо зірку запалюють — значить, це комусь потрібно!

Психологічна гра

Капітан? Рульовий? Пасажир?

(Так. Ні. Не знаю).
1. Я завжди відчуваю відповідальність за все, що трапляється в моєму житті.
2. У моєму житті не було б стільки проблем, якби деякі люди змінили своє ставлення до мене.
3. Я вважаю за краще діяти, а не розмірковувати над причинами своїх невдач.
4. Іноді мені здається, що я народилася (народився) під «нещасливою зіркою».
5. Я вважаю, що алкоголіки самі винні в своїй хворобі.
6. Іноді я думаю, що багато за що в моєму житті несуть відповідальність ті люди, під впливом яких я стала (став) такою (таким) як я є.
7. Коли я застуджуюсь, вважаю за краще лікуватися самостійно, а не звертатися за допомогою до лікаря.
8. Я вважаю, що у сварливості та агресивності, які так дратують, найчастіше винні інші люди.
9. Вважаю, що будь-яку проблему можна розв’язати і не дуже розумію тих, у кого вічно виникають якісь життєві труднощі.
10. Я люблю допомагати людям, тому що відчуваю вдячність за те, що інші зробили для мене.
11. Коли трапляється конфлікт, то розмірковуючи, хто в ньому винний, я, звичайно, починаю із себе.
12. Якщо чорна кішка перейде мені дорогу, я переходжу на інший бік вулиці.
13. Я вважаю, що кожна людина, незалежно від обставин, повинна бути сильною і самостійною.
14. Я знаю свої недоліки, але хочу, щоб оточуючі ставилися до них поблажливо.
15. Звичайно, я мирюся із ситуацією, вплинути на яку не здатний.

Підрахунок результатів:
«Так» — 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13 — 10 балів.
«Ні» — 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 15 — 10 балів.
«Не знаю» — 5 балів.

100—150 балів. Ви — капітан власного життя. Ви почуваєте відповідальність за все, що з вами відбувається, багато берете на себе, долаєте труднощі, не перебільшуючи їх і не зводячи до рангу життєвих проблем. Ви бачите перед собою завдання й думаєте над тим, як його можете розв’язати.

50—90 балів. Ви охоче буваєте рульовим, але можете, коли це необхідно, передати штурвал до вірних рук. При оцінці причин власних труднощів ви цілком реалістичні. Гнучкість, розсудливість і чутливість завжди бувають вашими союзниками. Трапляються ситуації, що ніяк вас не стосуються, ви не несете за них ніякої відповідальності, і все ж, коли це потрібно, берете відповідальність на себе. І ви, звичайно, знаєте, коли це треба зробити. Ви вмієте жити в добрі й злагоді з іншими людьми, не порушуючи внутрішньої злагоди із самим собою.

До 49 балів. Ви часто буваєте пасажиром у своєму житті, легко підкоряєтеся зовнішнім силам, говорячи: так склалися обставини, доля тощо. У своїх труднощах ви звинувачуєте кого завгодно, весь білий світ, але тільки не себе. Справжня незалежність здається вам недосяжною і неможливою. Все ж ви вмієте мирно співіснувати з іншими, не роблячи різниці між тим, які це люди і як вони ставляться до вас.