Любов СЕРДУНИЧ
ЗВАТИ МЕНЕ СЛАВНО

Звати мене просто,
Звати мене славно:
Ростиславчик, Ростик,
Ростиславчик, Славчик.
Маю не чуже ім’я:
Українською звусь я!

МІЙ СОНЯШНИК

А згадай-но, сонечку,
А згадай-но, соняху,
Наш патлатий дядьку,
Хто носив тебе у жменьці,
Як ти був малятком,
Золотим зернятком
Навесні?
Га? Подякуй-но мені,
Що не з’їв тебе, а міг.
Ось ти й виріс вище всіх!

РОСТИСЛАВЧИК РОСТЕ

Дощ струмочками тече.
Хто це бігає дощем?
Аби швидше підрости?
Ростиславчику, це ти?
Рости, Славчику, рости
Добрим і кмітливим,
Славним і щасливим!

ЯСОЧКА НА КЛУМБІ

Різнобарвні айстри — сонечка на клумбі.
То їх насадила прабабуся Люба.
А онучка Яся їй допомагала.
Бур’янець сапала, айстри поливала.
Сонечко сміється, квіти їй моргають,
Бо онучка славна: всім допомагає.
З Ясочкою любо прабабусі Любі
Квіти доглядати на барвистій клумбі.
Славну має клумбу помічниця славна,
Бо ім’я преславне має Ярослава.

БОГДАНЧИК-НЕСЛУХНЯНЧИК

Холоднюща в калюжі вода.
Занедужав пустунчик Богдан:
Грає Хима у грудях, рипить
Наче в них кіт-воркотик сидить.

Веселиться в дворі дітвора.
А Богданкові ще не пора.
Наш Богдан сам себе покарав.
Ось і слухає, як Хима гра…

НА САНЧАТАХ

Ярославчик на санчатах
Любить їздити з гори.
А під гору тягне татко:
Менше від санчат хлоп’ятко.
Вниз помчали — раз! Два! Три-и-и!

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

Щоб не втомлювались очі,
Їх заплющити я хочу.
Опущу додолу руки —
       І ні-я-ких біль-ше ру-хів!
       Розслабляю ноги, плечі…
       Та не спати! Ще не вечір!

РОСТИК МАЛЕНЬКИЙ

Ростик маленький
Любить читати.
І книжечок
Є у нього багато.
В казку веде
Про Мишка і про Мишку
Про Колобка,
Про Лисичку, про Кішку
Мудра порадниця —
Подружка Книжка.

РЕЧІВКИ-ЗАКЛИЧКИ

Гей, ви юні козаченьки, гуртуймося в лави!
Будьмо гідними героїв, боронім державу!

Під козацькії знамена нас зібралось триста.
Патріоти України — славне товариство.

— Козаки-и-и! Хто відваги у своєму серденьку не має,
— Той рабом у ріднім краї проживе й сконає.

— Хто не має України  у своєму серці,
— Той лежатиме ганебно зі списом у герці.

— За Вкраїну, неньку рідну, й загинути варто,
— Доведемо, що ми, браття, козацького гарту!

***

МАНДРІВНИЧОК

Вирушаю я в доріжку.
Краще мандрувати пішки.

Милуватися красою:
Квітами, лугами, сонцем,

Чистим небом, аж блакитним,
Бачити, як жито квітне.

Тож мандрую радо пішки.
І не втомлюються ніжки,

Бо така краса довкола,
Що не обійти ніколи.

Бо багата, мов царівна,
Моя люба Україна!

ДО БАБУСІ НА РІЗДВО

Топ-топ-топ – на конику,
Топ-топ-топ – на білому
До бабусі їдемо,
Будемо обідати.
Там святкує все село.
І в бабусі весело.
Буде там різдвяний дар:
І кутя, і мед, й узвар,
І варенички, й книші,
Й пиріжечки до душі.
А бабуся – з ласкою,
На ніч – з диво-казкою.

ВІДГАДАЙ

У блакитній у рамочці
Мандрувало від раночку,
Звеселяло всіх, сяяло,
А таке недосяжне нам.

Гріло квіти, всіх пестило.
Хто ж не любить ці пестощі?
У Дніпрі тихо вмилося.
А надвечір втомилося.

Натомилося… (окченос) й тут
Залишилось, у соняшничку.

ДИВНА КВОЧКА

На стіні, ще й на шнурочку,
Примостилась дивна квочка.
Квокче, квокче ніч і день. –
Тільки де ж курчатка, де?
– Ціп-ціп-ціпу! Кво-кво-квок!
– Не збере ніяк діток...

То ж бо цифри, не курчатка!
В колі їм нема початку.
Кожну мить, годину, днину
Нам вицокує...
(киннидог).