Леся (Бризгун) ШАНТА

Леся Бризгун народилася 8 квітня 1920 року. Дитинство минуло в с. Стражське на Пряшівщинні, Словаччина. Там вперше почула леґенду про князя Лаборця, бачила руїни його замку і це мало великий вплив на її духовний ріст. Пізніше родина переїхала до Гуменного, а відтак до Братіслави де Леся здобула середню освіту. Вже в той час почала писати. У восьмій клясі гімназії брала участь у вседержавних студентських чехословацьких літературних змаганнях і отримала третю нагороду. На університеті здобула ступень Бакалавра (фізичне виховання та англійська мова), а відтак працювала учителькою в середній школі. У 1945 році родина виїхала до Баварії (Німеччина). В Реґенсбурзі була прийнята до переселенчого табору УНРА. Це був чисто український табір, мав гімназію, шпиталь і власну таборову управу. Леся вчила там в гімназії і одночасно викладала англійську мову в Українському Технічно-Господарському Інституті (УТГІ) та їздила щотижня до Мюнхену, де також викладала англійську мову в Українському Вільному університеті в 1945-1948 роках. Літом провадила програмою унрівських міжнародних дитячих таборів. Брала активну участь у пластовому житті: була кошовою та виховницею гуртка «Ластівка».
В кінці 1948 року переїздить з родиною до Канади, до Гамільтону, а опісля до Торонто. Тут доповнює студії в Торонтонському університеті і викладає фізичне виховання в жіночій організації YWCA. На їхніх дитячих літніх таборах провадить одно- дво- та триденні прогулянки на канойках по озеру Джорджен Бей. Бідтак стає учителькою в середніх школах Торонто, а пізніше бібліотекаркою і студіює історію світової дитячої літератури та письменницьку теорію при Торонтському університеті.
У вільний час активно працює в Пласті як секретарка гуртка Сеньйорів, провадить старшопластунський гурток відбиванки та працює в дитячому таборі. Також була секретаркою: в Братстві Карпатських Січовиків, в Учительському Товаристві, в УПЛДМ, та в жіночих організаціях. Була довголітньою коменданткою дитячих дівочих літніх таборів УНО на українській оселі “Сокіл” коло Торонта, організувала свої власні дитячі літні денні табори та провадила свою власну школу ритмічної руханки. Реґулярно дописувала до українських дитячих журналів Америки й Канади, до жіночих журналів та до газет. Також викладала на курсах українознавства.
Після відходу на емеритуру присвячує увесь свій час писанню й виданню українських дитячих книжок. Досі видано 23 дитячих книжок, з них п’ять у Києві, три в Тернополі, решта в Торонті.
У 1967 р. отримує нагороду ХII Конкурсу СФУЖО ім. Марії Бек за твір «Кам’яна мушля». В 1996 році в Києві була відзначена премією ім. Лесі Українки за найкращу дитячу книжку «Золотий горішок». Крім того отримала літературні премії - ім. Дмитра Нитченка, «Тріюмф» та премію ім. Олекси Гірника, який живцем спалив себе коло могили Шевченка як протест проти русифікації в Україні.
Леся живе в Торонто з чоловіком Юрієм та донею Людмилою, знаною мисткинею.