Шановні дідусі, бабусі, батьки, старші сестрички та братики! Завдання цієї абетки — якнайдоступніше показати дитині, що

ЗВУКИ МИ ВИМОВЛЯЄМО І ЧУЄМО,
БУКВИ ПИШЕМО І БАЧИМО.

Ви, напевно, не раз спостерігали, що малята залюбки копіюють голоси різних тварин, звірів, птахів. Ці звукові склади, вигуки (няв, гав, ціп тощо), вимовлені дитиною, і є першими сходинками у її мовному розвитку, опануванні фонетики української мови. Природно й легко запам'ятовуючи склади-звуки, діти водночас вивчають літери, які потрібні для складання цих звуків. Прочитавши віршика, запропонуйте дитині гру: віднайти графічне зображення щойно вимовлених звуків на алфавітній стрічці, згодом попросіть показати їх у правильному порядку (скласти). Перечитуючи знову віршики-складаночки, дозволяйте дитині самостійно вимовляти (прочитувати) склади, виділені крупним шрифтом. Вивчивши звукову абетку, дитина, сподіваємося, підготується до кращого творчого оволодіння правилами будови й творення слів, легко запам'ятає літери, швидко навчиться читати.

Ця абетка базується на принципах схваленої Міністерством освіти України і рекомендованої до використання у навчально-виховній роботі методики педагога-новатора М. О. Зайцева, який на практиці довів ефективність нетрадиційного способу вивчення мови, читання, а також граматики, математики.

Перш ніж братись до науки,
Нумо, діти, вчити звуки.

Вчити звуки? Гарна ціль,
Тільки ж брати їх звідкіль?

Треба в іграшок спитати:
«Чи умієте звучати?»

Барабан промовить нам,
Може, «бум», а може, «бам».

Лялька Барбі промовчить,
А папужка запищить.

Але це - пуста розмова:
Не складеш з цих звуків слова.

Краще, любі мамо й тату,
Підем з дітками гуляти

Зі сторінки на сторінку,
Від малюнка до картинки.

Все, що «скажуть» звір, чи пташка,
Чи плазун, а чи комашка,

Маєте запам'ятати
І навчитись вимовляти.

Світ — велика школа.
Все ЗВУЧИТЬ довкола!

Що кричить бичок?
— БА -
БУ -
БИ -
БЕ -
БОК! —

А малий баран:
— БЯ -
БЮ -
БІ -
БЄ -
БЯН! —

Котик сина кличе:
— МАВ!
Мишку я тобі спійМАВ! —
Кошеня сказало:
— М'ЯВ,
Швидко я її уМ'ЯВ! —

Песик з буди виглядає:
— ГАВ -
ГАВ -
ГАВ! —

Цуценя в дворі гуляє:
— ДЗЯВ -
ДЗЯВ -
ДЗЯВ! —

Муха, муха-коверзуха:
— ДЖА -
ДЖЕ -
ДЖИ,
ДЖО -
ДЖУ -
ДЖИ! —

Пролітає біля вуха:
— ВЖЮ- ВЖЮ-ВЖЮ,
ВЖІ-ВЖІ-ВЖІ! —

Горобчиха:
— ЧІК-
ЧУК-
ЧИ-КИ,
А де мої горобЧИ-КИ? —

Горобейко:
— ЧІВ -
ЧУВ -
ЧИВ,
Я літати їх уЧИВ! —

Жук гуде:
— ЖА -
ЖУ,
ДЖА -
ДЖУ!
Я на дереві сиДЖУ! —

Півник:
— КО -
КУ -
КУ -
РІ -
КУ,
Перестрибну цю ріКУ! —

А курча:
— ЦІВ -
ЦЮ,
ЦЯХ -
ЦЯХ,
Я пройду по камінЦЯХ.—

На ґанок ґава залетіла:

— ҐЕР -
ҐЕР,
ҐРА -
ҐРА! —
Кричить вона щосили,—

Бджілку-дзвінку ДЗУМДУДУ
Біля динь завжди знайДУ! —

Запитала мишка ПІК:
— Хто млинця для мене сПІК? —

Гуска:
— СЕ -
СУ -
СИ -
СО -
СА —
Це черв'як чи ковбаСА? —

Гусеня:
— СЬО -
СІ -
СЄ -
СЮ,
З'їм вСЬОго, а може, вСЮ! —

Скаче коник:
— І-ГО -
ГО -
ГО! —
«ВЙО!» —
Це знак рушать для ньоГО.

Качка кличе:
— ТОК -
ТОК -
ТОК,
Можна їсти цей лисТОК,

А на ньому,
КРА -
КРА -
КРА,
Риб'яча смачна іКРА.—

Довгим дзьобом сТУК та сТУК,
Дятел каже:
— ТАК -
ТОК -
ТУК! —

Говорить сова:
— ФУ -
ФІ -
ФЕ -
ФО -
ФА —

Мале совеня:
— Ф'Ю -
Ф'Ї -
Ф'Є -
ФЙО -
Ф'Я! —

На пеньочку вуж лежить.
Він шепоче і шипить:
— ЩА -
ЩО -
ЩУ -
ЩИ -
ЩІ -
ЩЕ-ЩЕ!
Грій же, сонечко, ІЩЕ! —

А лелека:
— КЛАЦ -
КЛО -
КЛО!
Скільки жабенят втеКЛО! —

Всі жабки питають:
— ДЕ КУМ,
ДЕ КУ-МА? -
Лиш рибка мовчить:
— Ь -
Ь -
Ь —
В неї звуку нема.

"Українська абетка" Збірник абеток, 1996