Леся ВОЗНЮК
СКОРОМОВКИ

Мала Алла кашу мала.
Алла Аню частувала,
але Аня не хотіла, —
ананаси Аня їла.

Будували дім бобри,
замість дому — дві діри.
Видра вдерлася у дім,
буде жити видра в нім.

Еге-ге та еге-ги
понесеться навкруги.
Невеличкі електрички
привітались, як сестрички.



Бджілка з джмеликом дзижчать,
дитинчат дзижчати вчать.
Дзи-дзи-дзи та джи-джи-джи
як бджола, — і ти скажи.

Ґедзик ґвалт гукає ґаву,
кличе ґаву на галяву.
Ґава виглянула з ґанку,
гука ґедзя на гулянку.



Йшов журавлик на лужок,
вбрався в жовтий кожушок.
Кажуть бджілка і жучок:
— Дуже гарний кожушок.



Жук ожину ніс у жмені
жовте жито — у кишені.

Кружляло,
дзижчало,
петляло,
пищало.
Летіло,
дзвеніло,
гуділо,
бриніло.
Сіло,
вмостилось.
Трісь!
Десь поділось.



Помережить морозець
для Миколки комірець.
Намалює для Мар’янки
квіти маку і рум’янку.



Зеленіли в лузі лози,
заблукали в лозах кози.
Кіз у лозах я знайду
і додому приведу.



Тілі-тілі, кізки білі
біля річки сіно їли,
трішки випили водиці
із глибокої криниці.

Котик, кіт-коточок,
котивсь, як клубочок,
закотивсь в куточок
котик, кіт-коточок.

Для ворони Каркарони
чорний крук купив корону.
І тепер вже Каркарона —
коронована ворона.



Бобре, друже, друже бобре,
міст зробив ти дуже добре:
не бредуть бобри у брід,
майстрові кричать: «Привіт!»



Рак у річечку пірнув,
раптом рибку ущипнув.
Раче, раче-небораче,
ти щипнув, а рибка плаче.



Сидить сойка на сосні,
щось посапує у сні.
А на смереку сова
колискову їй співа.

Фарбував фазан фіранки,
брав фломастер у фіалки.



Цоки-цоки-цок копитця —
це цапок йде до криниці.
Працьовитим цапенятам
принесе водиці тато.



Черепаха часто чхала,
чаєм чапля частувала.



Калачі печуть сичі.
Чом не сплять сичі вночі?



Чепурились павичі,
побрели через корчі.



Мишок з шість
шкребуться скрізь,
не шуміте, миші,
не поруште тиші,
а скоріш шкоринку
несіть у шпаринку.

На горішині горішки
шаруділи тишком-нишком:
— Шур-шур-шур та шу-шу-шу —
я зернятка колишу.
В лісі не шуміть, малята, —
сплять у ліжечках зернята.
Ш-ш-ш-ш ...

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
щедрим людям щирі словечка.

Щиглик від жучка чкурнув,
бо жучок його вщипнув.
— Ти ж не щука і не рак, —
так жука навчає шпак.



Юрко юркнув до Юрка,
юрок — пташечка юрка.



Яків ягідки якісь
якось із галяви ніс.

Відвідайте сайт автора

"Весела Абетка" - складова великого сайту "Українське життя в Севастополі".
Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.