Марія СОЛТИС У столиці Мовної країни жили літери. А називалося місто — Абетка.
Голосних літер було менше, ніж приголосних, тому вони жили ближче до центру міста. Приголосні — дзвінкі і глухі, шиплячі і носові жили трішечки далі. Але в Абетці ніколи не було сварок. Поки... У місті була величезна бібліотека, де було безліч цікавих книжок. Літера А, яка очолювала Абетку якось прочитала про звуки. "Це ж треба, — подумала А, — виявляється, що і без літер Ї, Я, Є, Ц, Щ можна нормально спілкуватися. А що, якщо їм трохи відпочити?" А зібрала всі літери на збори. — Послухайте, виявляється, деякі звуки відрізняються від літер. Я, Ї, Ю, Є, Ц, Щ можна замінити. — Як це? — перелякалися вказані літери. — Ми потрібні Абетці? — Ви не так мене зрозуміли, — продовжила А. — Я лише хочу, щоб ви трохи відпочили, поки ми проведемо експеримент — поживемо два дні без вашої участі. Літери погодились. Вони зібралися й поїхали у гості до цифр у Математику. А в Абетці почався справжній переполох. Літери Й, А, І, У, Е, Т, С, Ч, Ш мали у кілька разів більше роботи. Коли повернулися відпочивші гості Математики, вони просто не пізнавали своїх сусідів-літер — ті були дуже втомлені. А відразу ж вийшла назустріч прибувшим: — Дорогі літери. Експеримент був невдалим, до без вас нам так важко. Відтоді всі літери Абетки завжди дружно працювали. І нам потрібно їм дякувати. Уявіть лише, що б було, якщо б А вирішила відпочити?
|
|
|||||||||||||
|