Василь СТУС
ЛИСТИ ДО РІДНИХ

Дорогий сину,
таткові нелегко нині, може, не скоро вдасться і звидітися. Отож — рости добрим козаком, чесним і правдивим, не потурай злу і знай, що Твій батько віддавав усе своє життя, аби людям жилося краще — всім людям, на всій землі.
І рости чесним українцем, а не яловим хахлом.
Цілую. Вірю в Тебе.
Тато

14.02.1978

****

Дорогий сину,
Твого листа я чекав довго — і дочекався! Приємний, майже дорослий лист.
Дуже радий, що Твоє серце вже здорове, що скоро знімуть з обліку. Нам, чоловікам, треба мати здорове серце.
Твоє коло улюблених предметів розширилося — і так має бути. Світ занадто великий і, щоб більше про нього знати, треба цікавитися багатьма речами.
Твій велоспорт розвиває ноги, дає здоров'я серцю. Але шкодить поставі. Для цього потрібна загальна зарядка — з гумою, скажімо. Аби Ти не сутулився.
Що то є — залізничний гурток? Я не збагнув. Дитяча залізниця?
Мати справу з залізом — хай це буде і тільки гурток — теж потрібне нам, мужчинам. Бо мужчина — це значить залізний. Ну, а музика робить нас людьми. Щоб ми багато могли відчувати — й такого, чого словами не викажеш.
Одне слово — вітаю Твої захоплення.
А от Шекспір — чи не тяжкий він Тобі? Я його дуже люблю.
Недавно я прочитав чудову книгу про українського революціонера Дмитра Андрійовича Лизогуба. Це давній козацький рід, його предки боролися за незалежність України — в часи Богдана Хмельницького.
Його батьки були дуже славні люди. Поміщики, вони, маючи мільйони, не забували, що селяни бідують. Не забував Андрій Лизогуб і Шевченка, коли той був на засланні. Допомагав йому, писав листи, хоч цар його і сварив за це. А син, вирісши, став боротися за те, щоб селянам жилося краще. Всі свої мільйони він, Дмитро Андрійович, віддав на революцію. І в ЗО років його повісили перед тюрмою в Одесі — за вироком суду. Люди називали його святим. Прекрасне життя, прекрасні пориви.
Коли б Тобі захотілося прочитати цю книгу (автор Ю. Давидов, На скаковом поле, около бойни), то або дістанеш у бібліотеці, або дістане мама, або вишлю я.
Що б я Тобі порадив?

1. Ти повинен мати міцне тіло. Для цього Тобі потрібно: розвивати ноги (вони в Тебе слабкі), виправляти поставу (Ти горбишся). Добре було б Тобі ходити на спортивної гімнастики гурток, щодня робити вправи фізичні, обтиратися холодною водою, гартувати горло (полоскання підсоленою водою, з йодом, мити ноги холодною водою).
Допомагати мамі в домашній роботі. Займатися з гумою (гума — це найкраще навантаження). Коли гумових бинтів у аптеках Києва немає, я надішлю звідси. Стеж за ходою своєю (обов'язково — ковзани!), аби хода була гарна і легка.

2. Вчи англійську мову — разів у 5 вивчай більше слів, ніж дають у школі.

3. Добре вчись. Через 6 років Ти станеш дорослим. Думаєш — це так багато — 6 років? Дуже мало! Що в Твої роки набувають за годину, потім не набудуть і за день.

4. Візьми собі за правило: завше бути справедливим, спокійним, розважливим, мужнім (мудрим — то тяжче: вчитися довго — мудрості!). Вироби в собі свого судцю — аби міг сам себе сварити, коли що не так учинив.
Отак, синку. Я багато понаказував Тобі. На цей раз — досить!
Обіймаю — тато.

9.10.1978

****

ДО ДРУЖИНИ Й СИНА

Дорогі мої — Вальочку, Дмитре!

Дістав майже одночасно Ваші листи — № 7 (Валин) і Дмитрів — по Прип'яті. Сподівався, звичайно, на більше, але вже як є (Твій, Валю, і № 6 був написаний поспіхом, а 5-го я не дістав (чи четвертого — того, де Ти, певне, переписувала Жигуліна). Зразу відповідаю: коли встигну, то додам доручення в цьому. А ні — то в наступному листі. Тим надто не клопочись, хоч я не думав, що все так затягнеться (доручення я написав був ще в Києві). Був лист і од Рити — післяприп'ятський теж. Дякую всім. Більше листів не було.

<...>

Дмитрику, Ти пишеш, чи є в листі помилки. Є. Ти пишеш: Добрий день, дорогий тато. А треба — тату. Це клична форма, обов'язкова в грамотному письмі. Ти пишеш "невезло" (разом), пагано (через а), запнесся (треба —шся), Миколаєвича (треба —йо-). Не кажу, що вживаєш жара (спека!), приходиться (доводиться), переварювати в собі (хоча б уже яке перетравлювати, коли не знайшов кращого слова). Отточеный треба з —нн-, бо це вже стала якість, майже без дії (точеный нос, але отточенный). Пишеш: допомогаю мамі (треба — а). Пишеш: бо в школі це (треба — цього) учили (треба — вчили) робити. Я читаю менше, чим на Прип'яті (треба — ніж); думаєм на недільку (треба — тиждень) з'їздити. Скоріше за все поїдем — це зле. Треба: мабуть, мабуть-таки (бо Ти встановлюєш не швидкість поїздки, а точність подорожі). Ще: Валік не йде, радив би вживати дорослу форму — Валентин. Як гадаєш? Із комами в Тебе великої дружби нема: часом ставиш зайві.

Цікаво, як Ти сприйняв свою поразку на іспитах. Поразка — це не тільки біда. Це ще й благо, добро. Вся суть у тому, як сам поставишся до неї. З мого погляду: технікум та ще й такий — то не велике щастя. Але: освіченому треба бути. Освіта — це вид гігієни. Письмо з помилками — то як невмиті руки чи зуби. Поразка мусить стимулювати на чергову перемогу — це логіка сильних (а Ти — мужчина!). У поразці попускають руки — лише слабкі. Освіта потрібна людині не для іспиту і вступу до технікуму, а для неї самої. Ти повинен бути освіченою людиною. Бо теперішня людина — тільки освічена. Людина — це обов'язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина — твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є покищо? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем'яте. Уяви, що Бог, який творить людей, то Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час — Творися ж!

<...>

Пиши, як Ви там — що ж робитиме Дмитро, як Ти, як дєдя. Трохи більше, ширше пиши про Київ — коли маєш і нехатні враження.
Отож — вітаю Вас, любі мої.

Зичу здоров'я —
Василь
14.9.81 р.

Просив би — надіслати карточку з мами, Марусі, Тані — коли такі є. Усе мені було б веселіше. Та й Дмитрову покращу хотілося б мати!

Усього — 13 сторінок.

Ось кілька настанов Василя Стуса, які він дав синові.

Характер — це головне
Коли Ти матимеш свій характер — щоб був по Тобі і щоб був міцний, то буде найважливіше — за всякі там університети. Бо характер — це фундамент для майбутньої будівлі. Коли він міцний, то на ньому можна зводити хмарочоси, він витримає будь-яке навантаження. Людський характер, правда, на відміну од будівлі, виробляється чи не на все життя. Кожен великий іспит життьовий показує, чого вартий підмурок. Він може зруйнуватися — коли слабкий (орли стають свиньми), може підруйнуватися, а може не тільки витримати все, а ще й зміцніти. Як на мене, люди зі своїм характером без вищої освіти кращі за людей із ромбом1, але без характеру.

Безхребетні досягають успіху легше, але живуть нецікаво
Мені подобаються люди, що, як кажуть, "пруть буром", тобто, мають свій норов. Ці люди — нещасливі в житті, зазнають усіляких страждань (щасливі — здебільшого безхребетні, ті, що, як покірне телятко, дві матки ссуть). У житті доводиться обирати: або цікаву муку або нецікаве щастя.

Бути собою
Буває часто: людина знає бозна-скільки, але розмовляти з нею вкрай нудно, бо вона нічого не тямить розповісти цікаво: в неї нема свого стержня, хребта, до якого кріпиться вся кісткова система. Тобто, така людина не має самої себе (все інше — телевізор, машину, дачу, штани, професію — має!). Це гарба сіна, сяк-так наваленого на купу, під якою пищить, як руда миша, квола натурочка маминого мазунчика — хай навіть і з сивим волоссям на голові. Це — вкрай безнадійний варіант людського існування, бо тут уже ніхто не порятує — коли немає самого себе. А коли людина має себе, свій хребет, свій центр, свою основу, свою гравітацію, сказати б, тоді все падає на свої місця — і людина схожа на Ейфелеву чи Останкінську башту, а не на гарбу сіна.

Хочу, щоб Ти був схожий на башту, а не на гарбу сіна.

Вести щоденник
Я вже Тобі радив, сину — вести щоденник? Веди його. Це виробляє стиль, спонукує до глибшого думання. Нехай це буде щоденник Твоїх почувань, емоцій, думок. У ньому Ти ніби стаєш жити в двох особах: той — що живе, і той, що спостерігає за собою. Ніби існуєш у двох проекціях. Це ніби перше збагнення Вічності, таємниче циганське дзеркало, яке ворожить, нічого ясно не кажучи, а тільки натякаючи (знаєш мову ворожок?).

Остерігатись телевізора і не дивитись поганих фільмів
Погані фільми дивитися — шкідливо, як і погані читати книги. Вони зменшують, а не збільшують читача. Краще вже — кудись у парк, ліс, на озеро, в концерт. Бійся телевізора, подивляйся тільки справжній мінімум. Є такі хвороби, які непомітно посідають людину. Одна з них — любов до телепередач.

Джерело: Василь Стус. Листи до сина, Івано-Франківськ, Лілея-НВ, 2002