Сергій ЦУШКО
ДАНИЛКОВА АБЕТКА

Раз Данько питає тата:
— Як навчитися читати?
А тоді пита бабусю:
— Як читати я навчуся?
Дідуся він попрохав,
щоб і той пораду дав.
Й мовили йому татусь,
і бабуся, і дідусь:
— Треба з книжкою дружити
і тому а б е т к у вчити.
Ця абетка ось яка:
в ній найперша буква А.

А

Гарна буква — буква А!
Гарні з нею і слова.
Апельсин і ананас
ароматом ваблять нас.
Абрикоса і айва —
запашні й смачні слова.
А в Австралії акула
два автобуси ковтнула,
абажуром закусила
і в акваріум пірнула.
Ха-ха-ха! Ха-ха-ха!
Ось яка ця буква А!

 

Б

Бубонить все буква Б:
— Буква А — яке цабе!
Але навіть слово “буква”
починається на Б.
З букви Б — маленька бджілка,
грізний бик, весела білка,
бегемот, борсук, баран,
і банан, і барабан,
борщ, бабуся, буханець,
та і це ще не кінець.

 

В

В пароплаві буква В
біля Києва пливе.
Виглядає із вікна
в вишиваночці вона.
Виглядає-визирає,
всіх вітає-величає:
— Всяк хто з вусами — вусань,
всяк хто з вухами — вухань,
волохатий — волохань,
а регоче — хахахань.

 

Г

Буква Г — господар гарний,
маг столярний і гончарний.
Ліпить горщики і глеки,
ладить гнізда для лелеки,
горобців з руки годує,
на город граблі готує.
Там ростуть горох, гвоздики,
в гудині гарбуз великий,
та іще гіпопотами
груші там гризуть пудами.

 

Ґ

І Данилко, й інші діти
мають букву Ґ учити,
щоб вернулися до школи
ґлей, і ґудзик, і ґринджоли.
Раз ґаздиня, ґречна ґава,
ґоґель-моґель готувала,
ґедзя лютого злякалась —
з ґаночка на ґрунт упала.
Ґулю на чолі набила —
ґелґотіла й ґерґотіла!

Д

Працьовита буква Д
всюди добрих друзів має.
Діловито джміль гуде,
дятел дерево довбає.
Одуд довго дме в дуду:
— Я до діток в двір прийду,
сяду на дубовий пень,
привітаю діток радо.
Дітки вибіжать із саду:
“Добрий день! Добрий день!”

 

Е

Екзотична буква Е
на екваторі живе.
На екскурсію до неї
підем в середу — еге?
Через степ, зелені доли,
через неозоре поле.
Ми пустелю перейдем,
океан перебредем.
А лелеки в небесах
нам покажуть певний шлях.

 

Є

Є в Данилка брат Євген,
тітка Єва, дід Євмен.
Дід Євмен сопілку має,
гарно грає і співає.
Тітка Єва і Євгенко
їй підспівують любенько.
Сонечко весіннє гріє —
добре, що у нас пісні є.
Добре, коли є родина
і співуча батьківщина!

 

Ж

Буква Ж у жовтім житі —
мов жар-птиця в оксамиті.
Жайвір жваво там злітає,
жабку журавель гукає.
Жжу-у! — жук у жмені каже,–
я не джміль, жала не маю,
між жоржинами літаю,
жолуді перевертаю.
Жолуді не журяться —
жартують і жмуряться.

 

З

Зайчик має довгі ноги,
зубр — круті могутні роги,
зебра — смуги білі й чорні,
зяблик — голос неповторний.
І зозуля у гайку
знай співа: “ку-ку! ку-ку!”
Звірів і пташок цих, діти,
може кожен з вас зустріти —
зазирніть до лісу, парку
і, звичайно ж, зоопарку!

 

И

В ирій вирушив Андрій
із Пилипом — ич який!
Це Микитині сини —
шибеники й пустуни.
Тихо вклали до торбини
півхлібини, три рибини:
— Гайда в журавлиний клин
прямо через Чигирин!
Та малі. Не доросли.
Журавлі їх не взяли.

 

І

У Іллі в одній руці
кольорові олівці.
В другій — аркуш білий-білий.
Мить — і ось вже заяскріли
на папері віти, іній,
сніг усюди, сині тіні,
річка, ліс удалині.
Малював би цілі дні!
І всміхається хлопчина:
буде чарівна картина!

 

Ї

Їжачиха й їжачок
Мають безліч колючок.
А малі їжаченята
схожі всі на маму й тата.
Мусять їжитись завжди,
щоб не з’їв їх звір рудий.
— Хай лисиця хитра знає,
що на неї тут чекає:
ми хоробрі їжачки —
їй покажем колючки!

 

Й

Мій сусіда в гай зайшов,
зайчика в траві знайшов.
— Буде мій! — Та з гілки сойка:
— Не займай! — тривожно зойка.
Загудів бджолиний рій:
— Не чіпай! — він ще малий.
Жайвір скрикнув з висоти:
— Ей, негайно відпусти!
Й чуйний мій сусід на те
мовив: — Хай собі росте.

 

К

А на букву К, мій друже,
є слова подібні дуже.
Ось коза не йде у клітку,
ось козак тримає квітку.
Тільки-но була калина —
а вже дівчина Килина.
Кіт і кит, кулак — кулик,
короп — корок, крок і крик,
кашка — кишка, кран і крам...
Відшукай слова й ти сам!

 

Л

Буква Л з левади лине,
лугу, лісу, лану.
Там любисток і ліщина,
лози і ліани.
Лопухи там і левкої,
лепеха, лимони,
листя липи запашної,
квіти лілій, льону.
Любо літо літувати,
ластів’ят навчать літати!

 

М

Букву М корівка знає,
миролюбно “му-у-у!” співає.
А на мальві мудра муха
мовчки музику ту слуха.
З букви М і молоко,
і малий сусід Мишко,
манна каша і малина,
і морозиво, й машина,
й наймиліше між словами
милозвучне слово “мама”.

 

Н

Ночви навесні Данила
на прогулянку манили:
— Нумо з нами! Попливем,
Ніні на вінок нарвем
ніжних лілій на Десні.
Наш Данилко каже: — Ні!
Я намокнути не хочу,
щоб сміялись окунці.
Сяду в човен я, бо ночви
ненадійні на ріці.

 

О

Коло плоту огірки
хороводом ходять.
Поруч соняшник стрункий
солоспів виводить.
Окунь воду вподобав,
сокіл небо покохав.
Овід, короп чи орел,
носоріг, оса, осел,
в небі, озері, городі —
кожен пан в своїй господі.

 

П

Півник півника питає:
— Пан Петрусь не пригадає —
продають почім пшоно,
чи в Полтаві є воно?
— Пам’ятаю — у Полтаві
я придбав панянці Паві
просо, печиво вівсяне
і пшеничку непогану.
А пшоно... Не пам’ятаю,
бо давно вже не вживаю.

 

Р

У вівторок рано в річці
реготали карасі,
бо на кручі у травичці
Гриць рибалити присів.
Розбишака і забудько —
він прийшов без черв’яка,
решето взяв, а не вудку,
ще й привів кота Мурка.
— Ну й рибалка — от так-так! —
під корчем регоче рак.
А Мурко муркоче —
рибки дуже хоче...

 

С

Славне сонечко встає,
світлу синь зі ставу п’є.
Соловей в саду співає —
сонце піснею стрічає.
І сороки, і синиці
пробудилися зі сну
і веселими піснями
славлять сонечко й весну.
Спати сонечко сідає —
і все птаство засинає.
Тільки соловейко знову
всім співає колискову.

 

Т

Толин татко тракторист,
а Тарасиків — танкіст.
Токар татко у Тетянки
вчитель — у Дмитра й Оксанки.
Трактор поле обробляє,
танк вітчизну захищає,
токар трактор й танк зробив,
вчитель токаря навчив.
Гарні в діток татусі
і потрібні нам усі!

 

У

У суботу бурундук
здумав вилізти на бук.
— Упадеш! — йому сказали
мудрий крук і вуж бувалий.
Ти не пугач, крил не маєш
і угору не злітаєш..
Не удав ти, що без рук
хутко вилізе на сук…
Дякував за ту науку
бурундук вужу і круку.

 

Ф

Фелікс, Федір і Федот —
фантастичні фантазери:
у похід готують флот —
три фрегати із фанери.
Їх у Африці чекають
фазани, фламінго, грифи.
Флотоводців не лякають
ні фіорди, ані рифи.
Та в цей день фарватер їх
у міський фонтан проліг.

 

Х

Хутром хвалиться ховрах,
а хвостом — химерний птах.
Хоботом — хоробрий слон,
барвами — хамелеон.
Кожен має хвацький хист —
хутро, хобот або хвіст.
А коли навкруг все спить,
хто над стріхою хурчить?
То без хобота й хвоста
хрущ над хатою літа!

 

Ц

Цапик з цуциком удвох
на цимбалах грали,
а цикада і цвіркун
цілу ніч стрибали.
Цок та цок, цюк та цюк —
аж прокинувся пацюк.
— Що за цирк там? Хто танцює?
Хто це цокає, гарцює?
Ей, цибаті! Цитьте вмить!
Пацючок у нірці спить.

 

Ч

Чапля без чобіт блукає,
очеретом чимчикує,
чагарі й корчі вивчає,
помічає все, все чує.
Через річку череда
без човна перебріда.
Чорногуз чека на чатах,
вчаться в чайки чайченята.
Червень. Літо молоде.
Лугом чапля чемно йде.

 

Ш

Шиє мишка мишенятам
шати — шорти і штанята.
В шафі шматтям шарудить,
все шука — із чого шить.
На цей шум прибігла кішка
і прогнала швачку-мишку:
— Ану з шафи миттю — киш!
Мишка швидко шасть в комиш…
Будуть знов через котів
мишенята без штанів.

 

Щ

Щира щука із лящем
щебетали під дощем.
А щеня мерщій в щілину:
— Нащо цей щоденний дощ
щедро так періщить спину —
не щавель я і не хвощ!
Нащо так щораз щипати —
я знущання не прощу,
бо щасливо підростати
песик може й без дощу.

 

Ь

Знак м’який, мій любий друже,
хоч і буква — не звучить.
Та зате потрібний дуже —
поруч з буквами стоїть
і характер їх твердий
він пом’якшує завжди:
лан — лань,
булка — булька,
син — синь.

 

Ю

Юля любить малювати
квіти у гаю весною,
і тюльпани біля хати,
й конюшину над рікою.
А от Юра у тій річці
плюскочеться у водичці,
любить хвиль в’юнких юрму,
в юнги хочеться йому.
Сниться Юрі Юлин спів,
а ще — юшка із в’юнів.



Я

В ямку м’ячик закотився,
в ямці м’ячик затаївся.
Озирнувся — здивувався:
поряд хто розташувався?
Хто як ягода в ліску?
Хто як яблуко в ярку?
Як лист ясеня яскравий,
як рябе яйце пістрявий?..
Ясно! Ящірка руда
з-під листочка вигляда!

 

І бабусі наші й мами,
дідусі і татусі
дружать все життя з книжками
і абетку знають всі.
Букви кожен з нас вивчає,
і Данилко вже читає:
АБВГҐДЕЄЖЗИІЇЙКЛМН
ОПРСТУФХЦЧШЩЬЮЯ.

ТИ — ДИТИНА УКРАЇНИ

Є і в тебе, друже, мова —
неповторна і чудова.

Мова маминої ласки
і бабусиної казки,
що у книжці оселилась,
в гарній пісні заіскрилась.

Мова дідуся і тата,
героїчна і завзята,
з чумаками в Крим ходила,
рідну землю боронила,
сталь варила, хліб пекла,
навіть в космосі була.

Ось яка вона чудова
наша українська мова!

Пам'ятай же щохвилини:
ти — дитина України.

 

"Весела Абетка" - складова великого сайту "Українське життя в Севастополі".
Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.