Марійка Дмитренко
УЧИТЕЛЬКА

ПЕРЕДМОВА

Оповідання "Учителька" звертає увагу читача на одну з болючих сторінок нашої історії закінчення Другої світової війни і "визволення"Західньої України. Молоду учительку Таню з Харківщини скеровують у галицьке село Гринівку вчити селян "думати і працювати по-большевицьки".
Це - твір, який змальовує перед читачем картини нашого недавнього минулого і змушує над ними застановитися. "Учительку" треба оцінити як особливо вартісне історичне оповідання, хоч можна мати і деякі застереження до літературної вартости твору.
Поява таких вчительок, як Таня, в галицьких селах у 1944-45 роках була масовою політичною акцією, спрямованою на "перевиховання" Західньої України.
З усного свідчення депутата Михайла Гориня довідуємося, що до його родинного села Кнісена в 1944 році було прислано дві учительки - Марфу і Соню, також із Харківщини. Учительки зжилися з місцевим населенням і не тільки що не ширили комуністичної ідеології, а в один критичний момент запобігли кровопролиттю між українськими партизанами У ПА та енкаведистами.
Микола Колесников, син учительки з Чернігівщини, яка 1944 року потрапила в галицьке село Красне, каже: "Я читав це оповідання, і мені пригадувалось все, що моя мама розповідала Це немов історія життя моєї мами".
Машинописну копію твору знайдено разом з іншими документами 1976 року в криївці УПА біля села Хороцева Білоберезької сільради Верховинського району. Сімнадцять літ зберігалися ці матеріали в приватних руках, а в грудні 1992-го передано їх до архіву Українського Канадського Дослідчого і Документаційного Центру в Торонто. Згідно з даними на титульній сторінці машинопису, оповідання "Учителька" написала М. Дмитренко в 1947 році.
Хто авторка цього твору? Хто вона, що зуміла в літературній формі представити події свого часу і змалювати своїх сучасників? У грудні 1992 року у львівському часописі "За вільну Україну" з'явилася стаття, що розкриває особу під псевдонімом Марійка Дмитренко. Стаття ця - немов доповнення до твору, тому подаємо її повністю.
Стиль і мову твору залишаємо майже не зміненими, щоб віддзеркалити мову того часу, в якому жила і творила Марійка Дмитренко.
До появи цього видання "Учительки" спричинилися: Світова Координаційна Виховно-Освітня Рада (СКВОР) при Світовому Конгресі Вільних Українців (СКВУ) і Українські Працівники Літератури для Дітей і Молоді (УПЛДМ). Фундатором видання є добродійка пані Марія Крижанівська з Рочестера (США). Завдяки її щирій фінансовій допомозі Ви, дорогий читачу, тримаєте в руках цю книжку. Щире спасибі пані Крижанівській за її княжий дар.

Іроїда ЛЕБІДЬ-ВИННИЦЬКА, голова СКВОРу.

Богдана СВІТЛИК
(Марійка Дмитренко)

У статті "Ще одна невідома?", надрукованій в газеті "За вільну Україну" 18 серпня 1992 року, розповідалося про молоду письменницю-революціонерку У ПА Марійку Дмитренко (псевдонім), довголітню учасницю підпільно-визвольної боротьби в рядах ОУН-УПА. Прізвище вважалося невідомим.
На цю статтю відгукнулася Ліда Квашина з Херсонщини, яка в особі героїні впізнала свою сестру. Думку цю підтвердила Наталя Шухевич. Вона наголосила на повній подібності письменниці на фоторисунку, вміщеному в оповіданні "Михайлик".
Хто ж вона - Марійка Дмитренко?

Це Богдана-Марія Юліанівна Світлик. Народилася 24 квітня 1918 року в Перемишлі, у двадцятих роках з батьками переїхала до Львова, вчилася в гімназії сестер-василіанок, а в 1936-му вступила на факультет класичної філології Львівського університету.
За активну підпільну діяльність в ОУН навесні 1939 року була арештована польською поліцією, засуджена й ув'язнена в тюрмі "Бригідки". Там ділили з нею долю по тій же справі Люба Шевчик (тепер проживає у США) і Надія Курнатович.
Звільнена з тюрми у вересні 1939 року, вона продовжує підпільну роботу, але вже в інших умовах. У рядах ОУН-УПА активно діє як член підпільних редакцій "Смолоскип", "Ідея і чин", різних видань осередку пропаганди ОУН і бюро інформації УГВР. В підпіллі вона користувалася псевдонімом Ясна Світлана, а в літературних творах - Марійка Дмитренко,
Богдана була одружена. Чоловік Зенон Литвинко, родом зі Стрия, закінчив гімназію в Рогатині, брав участь у підпільній роботі, вчився в лісничій академії, вступив у ряди дивізії "Галичина" і, правдоподібно, загинув у боях під Бродами.
У грудні 1941 року народила сина Андрія, боячись переслідування родини, Богдана їде в Жидачів і там передає сина на виховання своїй мамі, яка усиновила його і дала інше прізвище. Син виховувався у мами, не знаючи, що насправді це його бабуся, якій на той час минуло 43 роки. Він часто запитував, чому у всіх товаришів молоді мами, а в нього стара... Мама з дитиною переїхала в інше місті, а Богдана пішла в підпілля. Сьогодні Андрієві 51 рік, він кандидат наук, працює викладачем в одному з інститутів Одеси.
Життя Богдана закінчила трагічно - 28 грудня 1948 року у бою з енкаведистами в карпатському селі Либохорі. До неї кинувся ворожий офіцер, але вона живою не далася. Останню кулю призначила собі, їй було тоді 30 років.
Не обминула лиха доля сестру письменниці - Ліду. Вона, учениця 10 класу Львівської СШ №4, була арештована у червні 1940 року. Був суд, "справа 59" Більшості присудили розстріл, а їй, 16-літній, 10 років тюрми і п'ять заслання. Разом з нею такий вирок дістала її подруга - Наталка Шухевич. Вони відсиділи свої терміни в різних таборах сталінського ГУЛАГУ. Після закінчення строку повернутися в рідні оселі їм було заборонено.
На запитання п. Ліди про долю сестри Юрій Шухевич І969 року в листі до К. Зарицької і Г. Дідик, які були добре знайомі з Богданою, писав, що вона загинула у Карпатах.
Отож є підстава вважати, що письменниця-революціонерка. довголітній активний член ОУН-УПА, авторка оповідань "Учителька", "Михайлик", багатьох нарисів на теми підпільно-визвольної боротьби Марійка Дмитренко - це Богдана-Марія Юліанівна Світлик..
З тисяч невідомих героїв УПА ще одне ім'я розкрите.

Володимир СТЕНИК.
"За вільну Україну".
Львів, 17.11.1992р.

Читати оповідання Марійки Дмитренко УЧИТЕЛЬКА