Іржі ТОМАН
ЯК УДОСКОНАЛЮВАТИ САМОГО СЕБЕ
НА ЗАКІНЧЕННЯ
Людина наділена найдосконалішою біологічною системою, з якою не може
зрівнятися жодна машина чи механізм, створені людськими руками,- мозком.
Протягом 15-24 років він "тренується для життя" в школі, в
сім'ї, у суспільстві. Кожна людина сама розпоряджається цим власним
капіталом. Чи вдосконалить вона його на користь собі та суспільству,
або не додасть нічого і навіть змарнує ті здібності, що має? Як багато
вкладено в кожну людину і як багато залежить від того, що ми зробимо
самі з собою. У цій книжці я намагався дати поради щодо найрізноманітніших
сфер життя. Питання в тому, чи будуть вони використані.
Варто складати і виконувати плани самовдосконалення один за одним. Наприклад,
спочатку - зміцнення здоров'я та розвиток фізичних можливостей, далі
- підвищення кваліфікації, культурні інтереси тощо. Оскільки людська
особистість така багатогранна, можна сказати, що робота над її вдосконаленням
ніколи не скінчиться. Чим раніше ми почнемо планувати самовдосконалення,
тим краще, тим більших успіхів ми досягнемо.
А вони принесуть задоволення не лише нам, а й користь усьому суспільству.
Адже успіх кожного колективу, суспільства в цілому залежить від рівня
і кваліфікації кожного з його членів.
З цим пов'язане і прагнення людини жити і працювати для інших. Уже в
первинному колективі суспільства - сім'ї чоловік і жінка, взявши шлюб,
перестають думати лише про себе і живуть одне для одного, для своїх
дітей. Це сповнює їх задоволенням і щастям. Поряд з піклуванням про
власну сім'ю зростає інтерес до широкого колективу за місцем праці та
інших, до яких входить індивід. Активна участь у трудовій діяльності,
гордість за успіхи спільної праці колективу становлять, як і самовдосконалення,
джерело задоволення.
Деякі молоді люди не знають, чого вони хочуть у житті. Вони нудьгують,
незадоволені життям і, не бачачи виходу, марнують свій час.
їм варто було б зрозуміти, що життя уявлятиметься їм зовсім іншим, відколи
вони займуться самовдосконаленням і житимуть не тільки для себе.
Всі ми живемо, всебічно вдосконалюючись, для власного і загального добра,
живемо кожний для всіх і всі для кожного.
Якщо це нам удаватиметься, то є надія, що ми будемо задоволені своїм
життям.
До змісту
