Іграшки для сина і донечки

Подібно до того, як птахи з усіляких речей будують гніздо,
так діти з усього, що потрапляє їм під руку, роблять іграшку.
Віктор Гюго

Моя бабуся під час переїзду зі старого будинку вирішила принагідно позбутися непотрібних речей. Під гарячу руку потрапили деякі старі іграшки — іще моєї мами. Коли мама завітала в гості за новою адресою і не побачила своїх улюбленців, то дуже засмутилася і навіть розплакалася. Особливо вона сумувала за чорним плюшевим безвухим ведмедиком. «Розумієш, — пояснювала вона мені, — це була моя перша справжня іграшка. Мені подарували його однокласники на день народження в другому класі, він завжди був поруч зі мною: удома, потім у гуртожитку сидів на ліжку... Я ніби втратила щось дуже дороге і важливе для мене».

Автор — Софія Каськун

Іграшка здавна була важливим атрибутом людства. Діти античного світу гралися глиняними тваринами: черепашками, пташками, мавпочками, жабками. У Стародавньому Єгипті існували ляльки, які могли рухатися, мали справжнє волосся. Грецькі малюки на свята отримували в подарунок теракотові або зі слонової кістки ляльки. Дівчата гралися ними аж до заміжжя і клали улюблену іграшку як жертву на вівтар богині Афродити перед одруженням.
А які ж іграшки приваблюють сучасних дітей?
Найменшим потрібні іграшки, які б розширювали знання дитини про розмаїття довколишнього світу, а до того ж — яскраві, приємні на дотик, м’якенькі, наче мамині обійми. Корисними будуть іграшки, які можна безпечно гризти й кусати. Адже малюк пізнає світ із допомогою всіх органів чуття — зокрема пробує його і «на зуб».
Коли дитині рік — корисні невеликі пірамідки, кубики, формочки, які можна складати одна в одну. Багато радості принесуть малюкові м’ячики-стрибунці, «неваляшки» та іграшки, які можна возити за собою чи котити попереду.
У три-п’ять років діти цікавляться собі подібним. Вони дуже полюбляють бавитися маленькими фігурками людей та звіряток. Великі іграшки поступово переміщуються з ігрової зони на ліжка й крісла. Діти можуть гратися «тематично» — в тата і маму, у садочок, школу, зоопарк. З’являються різні варіанти гри тими самими іграшками. Бачили б ви, які військові баталії щодня розгортаються у мене вдома: на журнальному столику шикуються у найнеймовірніших комбінаціях дракони, лицарі, вікінги, ковбої, мушкетери, індіанці і новітні гобліни.
— Мамо, а коли були мушкетери, то вікінгів уже не було? — запитує син. А потім додає: — Не було, звичайно, але я так граюся, неначе вони зустрілися.
У дитини починається новий етап розвитку емоцій та соціальної адаптації. Вона охоче грається «в дорослих», розігруючи прості побутові ситуації та використовуючи іграшки, схожі на справжні: набори посуду, інструменти — скажімо, лікаря, перукаря, кравця, слюсаря тощо.
Якщо ваша дитина раптом закинула свої дорогі гарні іграшки й бавиться якимись коробочками чи дощечками, не кваптеся гримати на неї. Саме після трьох років починає розвиватися абстрактне мислення, і якщо малюк може уявити той самий предмет і ложкою, і чарівною паличкою, і мобільником — її розвиток іде добре. А занадто технічні та реалістичні іграшки можуть цьому зашкодити, як і надлишок іграшок. Масару Ібука у своїй книжці «Після трьох уже запізно» пише: «В уяві дитини шматок дерева або поламана кришка від чайника можуть перетворитися в казковий будинок або чудове озеро і будуть набагато цікавішими, ніж дорога іграшка з магазину. Таким чином, якщо ви хочете розвинути у дитини нестандартне мислення і винахідливість, не купуйте їй усі ті іграшки, про які вона просить».
Шестирічні діти — надзвичайно творчі натури, вони не люблять статичних іграшок. Їм до вподоби конструктори, збірні моделі автомобілів і кораблів, набори для шиття і в’язання тощо. Шестилітки дуже люблять створювати щось корисне і дарувати своїм друзям та знайомим. Проте старшим дітям також потрібні іграшки, які б сприяли їхньому творчому розвитку, що потім дасть їм змогу знаходити нестандартні рішення в житті.
Гра — це основна діяльність дитини, а іграшка — необхідний елемент гри. Гра приносить задоволення, допомагає розвинути нові навички, є елементом навчання. Змінивши іграшку, можна змінити і характер гри, зробивши її більш продуктивною та осмисленою.
Для дітей, особливо дівчаток, значимою іграшкою є лялька. На ранніх етапах розвитку культури лялька мала важливу роль не тільки для дитини, а й для матері. У деяких народів молоді жінки тримають ляльок біля свого ліжка аж поки народяться власні діти. А потім передають їх своїм донькам.
Для дівчинки гра з лялькою — це модель майбутнього реального життя, коли в неї, вже дорослої жінки, з’являється немовля. Якщо дівчинка так і не навчилася гратися з лялькою, скоріше за все, вона не зможе приділяти достатню увагу і своїй дитині. А якщо лялька потрапила до рук вашого сина, не панікуйте, хлопчикам теж потрібні ляльки. Майбутній тато так само формується у грі і йому не завадять м’які іграшки. Невеликого розміру пухнасті друзі можуть стати героями хлопчачих ігор, вони необхідні їм і для того, щоб пережити складні ситуації. Наприклад, поїздку в інше місто, неприємний похід у поліклініку на щеплення тощо.
І дівчатка, і хлопчики люблять пригортати м’які іграшки, розповідати їм свої найпотаємніші секрети. А часом цим улюбленцям перепадає на горіхи: їх сварять, ставлять у темний куток. Але потім іграшку-друга знову ніжно притискають до себе у хвилини дитячого суму. Для найменших м’яка іграшка — це своєрідний перехідний об’єкт, який дає змогу пережити перші (нетривалі, але такі неприємні) розлуки з мамою.
Психологи помітили, що діти особливо люблять іграшки, які нагадують маленьких звірят, а не дорослих звірів. Тобто малюки вибирають собі в друзі таких же малюків, з якими можна бути нарівні або навіть «покомандувати».
Дуже потрібними в дитячій кімнаті мають бути іграшки для розвитку фантазії та самовираження — пірамідки, кубики, конструктори, азбука, фарби, пластилін, папір для аплікацій, картон, клей, нитки, клаптики тканини....
Потрібні й іграшки, які допомагають звільнитися від агресії, — це зброя, солдатики, м’ячі, скакалки, боксерські груші, дротики з мішенню. Не праві батьки, які не купують дітям дитячої зброї, вважаючи, що тоді дитина виросте доброю і лагідною. У такому разі агресія, притаманна кожному з нас, не знаходитиме виходу, і в малюка може статися емоційний вибух.
Ніколи не передаровуйте, а тим більше не викидайте старих іграшок без дозволу їхніх господарів. Для вас це може бути лише стара непотрібна річ, а для дитини — справжній друг, охоронець дитячих секретів. Втрату іграшки діти можуть переживати так само гостро, як і втрату когось із членів сім’ї.
«А хіба потрібні дитячі іграшки дорослим?» — здивується скептик. Спеціалісти стверджують, що іграшка важлива не тільки для малюка, а й для дорослого. Іграшка з дитинства часто є ресурсом (джерелом натхнення, позитивних емоцій і душевного спокою) для людини в її дорослому житті.
Краще не дарувати дітям іграшок огидних, гротескних, занадто агресивних, статичних та емоційно мертвих. Вибираючи іграшку, пригадайте, що хотілося вам самим у дитинстві... Але не купуйте іграшок лише для себе, зважте і на побажання дитини.
Можливо, у вашого малюка вдома вже цілий філіал дитячого магазину, тоді спробуйте разом з ним зробити іграшку своїми руками. Чому б не пустити весняними струмками паперових корабликів, що їх навчив вас робити у вашому дитинстві тато. Або зробіть кораблик зі шкаралупки волоського горіха і відправте у плавання сміливого капітана. Ця ж шкаралупка може стати ліжечком для казкової Дюймовочки, чи веселим жучком-сонечком, чи ще чимось цікавим...
У підготовчому класі, який відвідує мій син, діти робили гілочки, присипані снігом-пенопластом. Коли ми йшли зі школи, хлопчик радісно тримав перед собою свій витвір, привертаючи здивовані погляди перехожих, бо попри початок зими снігу ще не було, а він мав справжній зимовий подарунок для мами.
Сьогодні в мене вдома простір заповнений суто хлопчачими іграшками: машинками, драконами, піратськими кораблями та лицарями всіх епох і народів. Але мені дуже хочеться, щоб незабаром тут з’явилися іграшки для дівчинки: багато предметів рожевого кольору, м’яких плюшевих звіряток, всіляких пупсів і лялечок... Адже навіть іграшковим лицарям потрібні принцеси!

Роксолана ГНАТЮК

Джерело