Вона в моїм серці назавше одна

З УЖГОРОДА ПТАХ ЛЕТІВ
Вірш Лідії Повх

З Ужгорода птах летів,
Сів собі у Львові.
Дуже бачити хотів
Гори кольорові.

З Ужгорода птах летів —
Та й на Харків линув.
Переміряти хотів
Всеньку Україну.

З Ужгорода птах летів —
За Дніпро, за Смілу…
Дуже-дуже птах любив
Землю нашу милу!

ПІСНЯ ІЗ СОПІЛКИ
Написала Віра Правоторова

На вербі зростала гілка,
В гілці тій жила сопілка,
А в сопілці — гарна пісня,
Пісні тій було там тісно,
В пісеньці — слова чудові,
Ті, що є у рідній мові.

Та ніхто не зрізав гілку,
Не зробив собі сопілку,
Не заграв ту гарну пісню,
Ту, якій в сопілці тісно.
І мовчать слова чудові,
Ті, що є у рідній мові.

Притулюся до вербички
Я своїм дитячим личком
І торкнусь тієї гілки,
У якій живе сопілка,
Заспіваю гарну пісню,
І не буде пісні тісно...

Хай звучать слова чудові,
Ті, що є у рідній мові.

СТЯГ, ЗВИТЯГА
Написала Віра Правоторова

Прапорці — це символ свята.
На святах їх так багато!
А от прапор, себто СТЯГ —
Символ доблесті й ЗВИТЯГ!
СТЯГУ воїни всі раді
Честь віддати на параді.

ШКАРПЕТКИ
Вірш Лариси Омельченко

У руках моєї баби Раї —
Спиці, ніби вправні бігуни:
Цілий день шкарпетки виплітає,
Бо військовим пОмічні вони.
Як стоять захисники в дозорі,
Чи відпочивають в бліндажі, —
Сяють поміж спалахів їм зорі,
Осявають рідні рубежі…
А бабуся так собі міркує,
Що, коли утеплений боєць,
То не влучить в нього люта куля,
Не зупинить жодного з сердець!
Баба Рая нитку підбирає:
Синю, жовту і червону теж…
За записку — я відповідаю,
Бо вже другокласник я, авжеж!
То ж пишу від себе й баби Раї:
«Воїне, будь ласка, не хворій!
З Новим роком ми тебе вітаєм,
Хай донбаський стихне буревій!..».

ЛИСТИ ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Вірш Лариси Омельченко

В класі залягла поважна тиша:
Школярі листи військовим пишуть.
Старанно слова виводить Яся:
«Знаю, вам нелегко на Донбасі:
Сніг, мороз та ще й колючий вихор…
Стороною хай обходить лихо!».
Інформує Влас військову варту:
«З мамою ходили до театру.
Йшли по мирній вулиці Квітчастій.
Мама каже: мир — велике щастя!».
Щиро вимальовує Іринка
Захисного кольору сніжинки:
«Захистіть на фронті мого тата!»
В класі — тиша… І листів багато.

МАЛИЙ ШПАЧОК
Вірш Оксани Кротюк

Малий шпачок із вирію летить.
Його весна покликала додому.
Він на крилі несе дзвінку блакить
І забува про холод і про втому.
Над ним пливуть то хмари, то зірки.
Під ним усе тумани і тумани…
Цей шлях його далекий нелегкий,
Але шпачку малому сили стане.
Бо він летить до рідної землі,
І ця земля йому найкраща в світі,
Бо і такій пташиночці малій
Ясніше сонце в ріднім краї світить.

ДО РІДНОГО КРАЮ
Вірш Зоряни Лісевич

— Лелеко, лелеко,
а вирій далеко?
— Летіти за море,
за ріки і гори.
— А що там, лелеко?
— І пальми, і спека,
і вольному воля,
і завжди доволі
є їсти і пити.
Та сумно там жити.
— Чого сумувати?
— Немає ні хати
в любистку й рум'янку,
ні серцю приста?нку.
Тому й повертаю
до рідного краю,
де тішиться око.
Щороку, щокроку —
Долаючи втому, —
до рідного дому,
де став недалечко,
затишне гніздечко,
в якому малеча
і пісня лелеча.

НАЙМИЛІША
Вірш Наталі Карпенко

В мурахи — мурашник, у сонечка — небо,
У крапельки — хмара, у білки — дупло.
Нора чи гніздечко… Та кожному треба,
Щоб в рідній домівці затишно було.
Усі в цьому світі тримаються хати,
В якій народився, де гріє любов,
Що щедро посіяли батько і мати,
Де квітне стежина, якою пішов.
Тому навесні повертається пташка
Із теплого вирію в рідні краї.
Тому і ведмідь, і маленька комашка
Так ревно боронять кордони свої.
Мій дім — моя міць, оберіг і родина,
Мені наймиліша моя сторона.
Мій дім — це мій край на ім'я Україна.
Вона в моїм серці назавше одна.

МОЯ УКРАЇНА
Вірш Катерини Самойлюк

Зелені лани,
швидкоплинні води річок,
Поля золоті
і смарагдові хвилі пагорбів,
Гори високі,
море глибоке, безліч зірок
Маленька держава,
що має величних пращурів.

МІСЯЧНА ГОЙДАЛКА
Вірш Валентини Бондаренко

Візьму сестричку Оленьку
Та вийду на лужок
І зачеплю я гойдалку
За місячний ріжок.
І будемо літати ми
Над лісом і Дніпром,
над синіми Карпатами,
Над маминим селом.
Країни всі побачимо
З небес, мов журавлі,
Та за Вкраїну кращої
Немає на Землі.

КРАЄВИД ІЗ СОНЯХАМИ Й ВІТРОМ
Вірш Олени Герасименко

Справа ріс розкішний ліс,
зліва — хата балухата,
попереду з очерету
клаптик річки голубів,
в небі — зграя голубів.
А позаду за плечима
поле з жовтими очима:
соняхи, немов сонця —
промінець до промінця.
Там малі соняшенята
заросили ноженята,
ген за обрій бредучи
цілий вечір, ще й вночі.

Стрівся вітер: «Вечір добрий!
Нащо вам іти за обрій,
марнувати час і труд —
завтра сонце буде тут!

Там шукати світла марно,
де є сутінки і хмарно.
Прийде вранці із води
вмитим, лагідним сюди.

По стежині, вір — не вір,
упірне в зелений вир,
в поле, трави, до осель —
світлом, звуками пісень.

Зайчик сонячний, до речі,
може стрибнути на плечі,
хльосне дубчиком лози,
свисне в дудочку: вези!»

ТАТО-ГЕРОЙ
Вірш Валентини Попелюшки

Підійду до тата,
обійму за шию.
Він мене підняти
аж до неба вміє.
В нього сильні руки,
Серденько хоробре.
Що таке розлуки,
Я вже знаю добре.
Повернувся з бою
тато мій недавно.
Він за нас з тобою
і життя віддав би.
За Вкраїну-неньку,
за поля й дороги,
за дитя маленьке,
дідуся старого,
за дуби і клени,
за мурашку навіть
Він герой у мене,
хай усі це знають!

МАМО, Я МАЛЮЮ ТАТА
Вірш Валентини Попелюшки

Кажуть люди: біль і втрата,
Кажуть, горя повна мірка…
Мамо, я малюю тата,
Щоб тобі було не гірко.

Пробіжить по стінах промінь,
Розпочне нову сторінку…
Я малюю не в альбомі –
У думках, словах і вчинках.

Обіцяв, що прийде скоро,
Та за качами полинув…
Я тепер — твоя опора,
Мамо, я вже не дитина.

Принесу до хати квіти,
Ще в росі, зберу по полю,
Щоб згадала, як радіти,
Лікуватиму від болю.

Я ж у тебе не ледащо,
Помагатиму багато,
І про те, що ти найкраща,
Говоритиму, як тато.

І, як він, не побоюся,
Буде треба — вийду з дому,
Рідну землю і матусю
Кривдити не дам нікому!

з Абетки "МІСТА УКРАЇНИ"
Написала Таїсія Цибульська

Дніпро — і місто, і ріка,
Яка у ньому протіка.
Це славне місто козаків
шанують люди з давніх днів.

Миколаїв — місто-порт,
Завжди візьме вас на борт,
І великі і малі
Він будує кораблі.

Одеса — має знати всяк —
На узбережжі, мов маяк,
Хоч трохи тут побудеш,
Її вже не забудеш.

Фастів древній, наче світ,
Був іще в палеоліт,
Тут кочували скіфи,
Й народжувались міфи.

Харків — велет серед міст,
До усього має хист,
до науки й до культури,
до кіно й літератури.

ВИШИВАНОЧКА
Вірш Любові Сердунич

Чом довкола все співа,
Як весною в лузі?
Вишиваночка нова
В мене, — гляньте, друзі!
Це матусенька моя
Склала візерунок.
Найдорожчий в світі я
Маю подарунок!

УКРАЇНА
Вірш Ольги Атаманчук

Батьківська хатина,
Вулички, мов стрічки,
мальви коло тину,
м'ята біля річки,
небо синє-синє,
золото пшениці,
верби при долині,
зорі чарівниці,
в кетягах калина,
льону цвіт дрібненький —
все це — Україна,
наша рідна ненька!

ДЖМЕЛИК
Вірш Анни Павленко

Піднімає джмелик
Меду повний келих:
— Слава сонцю й літу,
Гречки й липи цвіту,
Слава конюшині
І волошкам синім,
І лугам квітучим,
Яблуням пахучим,
Соняхам жовтавим,
Працелюбам слава!
Слава всій родині,
Рідній Україні!

Цю добірку віршів упорядковано
ресурсом дитячих письменників
у Facebook Гуртик.
Більша частина віршів – першодруки, створені авторами
на заклик "Гуртика" до Дня Незалежності 2019 року.