ІСТОРІЯ СВЯТКУВАННЯ ПАСХИ Празник Христового Воскресіння має ще такі назви: Свято Пасхи, Велика Неділя Пасхи, а найбільше поширена назва цього свята - Великдень. Слово "пасха" означає (з єврейської мови) "перехід" і "ягня". Свято Пасхи святкували на спомин визволення вибраного народу Божого з Єгипетської неволі. Для християн Пасха - це символічний дворазовий перехід Ісуса Христа: від життя до смерті й від смерті до життя. Перший перехід - сумна "Хресна дорога" Ісуса Христа. Другий - Воскресіння радісне й торжествуюче. Тиждень від Квітної Неділі до Великодня називається "страсним тижнем". Великий Четвер перед Великоднем називають ще Чистим Четвергом. На подвір'ях, у будинках, на цвинтарях прибирають, готуючись до Святого Дня. В цей день, як написано в "Біблії", Христос терпів тяжкі муки. Він у терновому вінку ніс хрест на гору Голгофу, де Його розіп'яли: "Хрест на плечі накладають, сумно й болісно співається у Великодній пісні. У Четвер в церквах служать Літургію, читають про страсті Христові при запалених свічках, які люди самі приносять, а після відправи всю дорогу несуть їх запаленими додому. Ці свічки бережуть дім від грому й блискавки. Дуже вирізняється обряд Богослуження у Велику П'ятницю. В стихарах змістовно передають муки й смерть Господа нашого. Правиться в церквах утреня і вечірня Великої П'ятниці та Великої Суботи, в яких підкреслюється строга Божа справедливість, безконечна Божа любов і милосердя Боже до нас, грішних. Невід'ємною складовою частиною обряду є Плащаниця - кривава історія спасіння роду людського. Плащаниця - це простирало, в яке завинули мертве Тіло Христа, коли Його клали до гробу: "Благородний Иосиф, з дерева знявши Пречисте Тіло Твоє, Плащаницею чистою обвив, і пахощами покривши, у гробі новім положив", - співається в тропарі Великої П'ятниці на вечірній і на утрені Великої Суботи. У нашого народу Свята Плащаниця у великій пошані, у почитанні та любові. У Велику П'ятницю всі постять і з великою побожністю приступають до цілування Святої Плащаниці. П'ятниця - це день трауру на спомин про страждання Христа. До Святої Плащаниці приступають на колінах від вхідних дверей церкви. Перед і після цілування Плащаниці віддають три доземні поклони зі словами: "Протерпів Ти за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!" Коло Божого Гробу (Плащаниці) є у нас гарний звичай - виставляти варту з молодих хлопців або старших людей у ніч з п'ятниці на суботу.
КВІТНА НЕДІЛЯ У Квітну Неділю Сьогодні святкує Вона сповіщає, Вигуки веселі "За тиждень - Великдень" - Квітну в нас Неділю НАРОДНІ ЗВИЧАЇ СВЯТКУВАННЯ ВЕЛИКОДНЯ В українського народу побутують чудові звичаї та традиції, які передаються з покоління до покоління. Упродовж пасхальних днів періодично дзвонять церковні дзвони: Дзвони дзвонять величаво, всіх до церкви звуть... Дзвони дзвонять - це знак перемоги життя над смертю. Дуже важливим ритуалом Великодня є благословення та освячення їжі - Божих земних дарів. Святочне одягнені дорослі та діти, з кошичками в руках, вкритими вишитими рушниками, поспішають до церкви, щоб освятити Великодню їжу: І дорослі, і малі до церквиці йдуть, Дуже величаво, з церковними співами проходить дійство освячення дарів. Люди стають у коло біля церкви, священик кропить Великодню їжу свяченою водою, яку їстимуть після Великодньої відправи. Святкове снідання проходить, урочисто й побожно. І де б хто не побував, де б не проживав, а на Великодній сніданок завжди поспішав. Далека й близька дорога вела і веде дітей до батьківського порога. З давніх-давен в Україні побутує прекрасний християнський звичай - на Великдень снідати в колі сім'ї. Родина за столом збирається і святочне дійство так розпочинається: батько родини ділить свячене яєчко на стільки частин, скільки присутніх снідає (залишають на тарілці для тих, хто відійшов у вічність із сім'ї), зі словами благословення яєчко роздає й промовляє: - Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров'ям на многії літа. Щоб нас усіх під свій покров взяла Божа Матінка Свята. Дай же Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати. Звичай на Великдень розпочинати святкування яйцем побутує в Україні з давніх-давен, адже яйце має чудодійну силу - зародка нового життя. Яєчко є символом Христового Воскресіння, бо як із мертвої шкаралупи яйця народжується нове життя, так і Христос вийшов із гробу до Нового Життя. Після свяченого яйця всі їдятьпаску й усе, що приготували на свято. Традиційно на Великдень усією родиною йдуть на цвинтар. Несуть паску і крашанки, щоб поділитися Воскресною радістю. На другий день Великодніх свят (понеділок) у моєму селі Чайковичі Самбірського району Львівської області священик із церковним братством йде на цвинтар і відправляє молитви над гробами померлих і кропить свяченою водою зі словами переможної слави: "Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував". Люди йдуть на цвинтар, щоб відправити поминальну молитву над гробами своїх рідних і близьких. Ця традиція живе в нашому народі, бо ми маємо пам'ятати свій рід, шанувати пам'ять про тих, хто був і хто відійшов від нас, щоб мати життя вічне. На Великодні свята поширені крашанки та писанки. У Велику Суботу батьки разом з діточками розфарбовують яєчка різними орнаментами, і під час Великодніх свят обдаровують одні одних словами: "Христос Воскрес!" Українські писанки розповсюджені по всьому світі, де перебувають українці. І ми знаємо, що українці в Канаді спорудили величний пам'ятник українській Писанці. Десятиметрова писанка красується багатьма барвами і нагадує поселенцям з України про свій далекий край. Писанко чудова, Особливий вияв пасхальної радості Великодня відбито у гаївках - величальних піснях. Після відправи Пасхальної Літургії наступного дня (понеділок) молодь разом зі старшими водили біля церкви гаївки. Співали, прославляли й раділи новому життю вічності. Кожна місцевість має свої традиційні слова гаївок, веселих забав. У моєму селі побутують гаївки й забави, які я записала зі слів жительок села Ганни Іванчак і Михайлини Мундур із подання Марії Тимкович. Я пам'ятаю веселі забави біля церкви на Великдень, як ми одразу після відправи, а потім після обіду йшли до церкви та водили гаївки до пізнього вечора. З-за плинності часу призабулися слова, але ми вдячні тим людям, які їх пам'ятають і передають нащадкам. Я дуже хотіла б, щоб ця чудова традиція (дуже призабута в селі) у нас відродилася, і кожна дитина, молода людина вивчила для себе, для своїх дітей, а діти передали нащадкам, бо народна творчість дуже багата й різноманітна. І кожний має пам'ятати, нагромаджувати безцінне надбання свого народу.
ГАЇВКА Дівчата і хлопці беруться за руки і водять танок навколо церкви у вигляді шнура або крученого танцю. Це коли останній переходить зразу під руку між третім і четвертим та веде за собою аж до першого ведучого танцю, - і так уже стає останнім у танці. Гаївку водять доти, поки дівчат усіх не назвуть на ім'я. "Летить хмара паперова, То Михайла, то Степана, (Співають ті ж слова, тільки міняють імена батьків) ГАЇВКА Утворюють два кола. Одне коло - дівчата всередині.
Друге - хлопці охоплюють коло дівчат. "Ой, воротар, воротарю, відчиніть нам ворітоньки. "А ми стали та й думаєм, Співають дівчата ті ж слова, тільки хлопці міняють слова дівчини. Наприклад, слова хлопців: "А ми стали та й думаєм,
5-6 хлопців стають у ряд неподалік від церковних дверей, а навпроти стають дівчата та хлопці і співають гаївку. Дівчата: "Ой воротар, воротарю, Хлопці: Не відчиним, не відчиним, Дівчата: А як ми вам зіпсуємо, Хлопці: Дівчата: А ми грошей дістанемо Хлопці: А ми стали та й думаєм, Дівчата: Вам Ганнусю посилаєм, (хлопці Ганнусю забирають у свій ряд) Хлопці: Хоч Ганнусю ми візьмемо, (знову співають спочатку, тільки іншу дівчину посилають і т. д.)
У тій гаївці беруть участь одружені пари, старші люди. (Усi беруться за руки і утворюють коло - разом жінки і чоловіки. В коло стає один чоловік. Він ходить у колі сам, а всі ведуть коло в один бік, потім в другий і так далі, за кожним куплетом) Чоловік: "Хто видав, хто слихав Всі (хором): А ми її виділи та і собі сховали. Чоловік: А я вам гроші дам А ми гроші візьмемо, Чоловік: А я вам годинник дам Всі (хорам); Ми годинник візьмемо, Чоловік: А я вам шалик дам Всі (хором): А ми шалик візьмемо, Чоловік: А я вам перстень дам Всі (хорам): Добре, перстень зніміть (Чоловікові віддають його жінку й дальше продовжується гаївка-гра. Стає другий чоловіку коло, третій і т.д., а слова ті самі).
Хлопці беруться за руки, перший хлопець має бути найсильнішим і вести за собою інших. Всі міцно тримаються за руки, а ведучий крутить ними, аж поки останній не впаде. Хто не втримується, той виходить з гри. Переможцю кажуть щось заспівати або розказати.
Хлопці сідають один другому на плечі, скільки перший може втримати та йдуть "стодолою" кругом церкви, приспівуючи: "Їде, їде Жельман (Час від часу міняються хлопці, а хто найдовше протримається, той переможець).
Дівчата і хлопці (всі, хто є біля церкви) беруться за руки й утворюють довгий "шнурок". (Ведуть звивистий танок і весело співають): "Три листки гороху - А за Михайловим сином (Щоразу повторюються всі слова, тільки замінюється чий син, аж поки всіх хлопців не згадають) Наприклад: А за парубками Івана син, Івана син,
Стають дівчата й хлопці в коло по двоє (один за другим). Один другого доганяє і хто дожене, той має доторкнутися того, хто втікає. Коли доторкнеться, то той, хто втікав - доганяє, а хто доганяв - втікає. Той, хто втікає, стає попереду якоїсь пари, тоді третій з тієї пари втікає і т. д. Ця забава весела і рухлива проходить доти, поки хочуть самі учасники.
Жінки (дівчата) сідають (стоять) на траву щільно одна за іншою. Вибрана жінка (дівчина) ніби копає петрушку і приказує: Копаю петрушку, бере "Петрушку " за руку, забирає її з гурту, а в цей час хлопці підбігають і хочуть й собі цю "Петрушку" взяти. "Петрушка" відбивається від хлопців. Ця забава продовжується доти, поки не буде "викопана" вся "Петрушка".
ВЕЛИКОДНІ ГАЇВКИ ТА ВЕСНЯНКИ Загалом Великодні забави для молоді й старших людей. Але нам важливо прищепити Великодній звичай нашим найменшим. Я написала декілька Великодніх гаївок і веснянок для юних моїх друзів. Діти ведуть хоровод і Наталочка в середині кола відображає все те, про що співають. Наталочка зранесенька встала (ніби копає грядку) На грядочках землицю спушила Різних квіток вона насадила (ніби поливає) Ростіть, ростіть високо квіточки, (показує рукою вгору) Добре потрудилась ти, Наталю, (Наталя бере з кола дівчинку або хлопця на своє місце, а сама стає до гурту в коло і разам співають спочатку) Діти ходять по колу, взявшись за руки, а вибраний хлопчик йде всередину кола й все показує, про що співається. Ігорчику, земленьку скопай, (копає) Щоб вродив нам добрий урожай. (ніби розгортає землю і робить грядочки) На тобі насіннячка аж жменьку (всі ніби щось йому подають) І засій рівнесенько земельку. (бере і засіває) А щоб гарний виростав врожай, (поливає) Тепер можеш йти відпочивати (Ігорчик йде в коло й разом із усіма співає, а замість себе іншого хлопчика вибирає) Діти стають у коло, пританцьовуючи весело співають веснянку. Прилинь, прилинь, хмаронько, із неба Діти ведуть хоровод. Сонечко,сонечко, Діти, взявшись за руки, співають веснянку. Усі в коло поставаймо, Сонце дивиться з хмарини, - Красна веснонька прийшла, Діти, взявшись за руки, ходять по колу і співають веснянку. Дощику, дощику, Навіть квітка в полі
Цінь-цінь-цвірінь... Йде теплінь - Цьох-цьох, тьох-тьох... - співа в саду
Сонечко пригріло, В саду солов'ї.
Як в садочку зозуля закувала, (потягується) Встала Христинка дуже раненько, (вмивається) Потім русяве волосся чесала, (чеше волосся) Стрічечки в довгії коси вплітала. (ніби заплітає коси) Вінок з барвіночка й квіток сплітала. (ніби плете вінок) І на голівку його закладала. (закладає вінок) Стала Христиночка і запишалась, (Христинка стала в коло, а вибрана нею дівчинка йде на її місце. Співають спочатку.)
Дівчатка й хлопчики беруться за руки й утворюють коло. Ходять і співають, а на середину виходить дівчинка, яку самі вибирають. Вийди, вийди, Ганнусенько, (виходить з кала на середину) Умий своє личенько біленько, (миє двома руками личко) І волосся причеши гладенько. (чеше волосся) Покажи нам, Ганусенько, "скоки" (скаче тричі) Й потанцюй ще у різнії боки. (танцює то в один, то в інший бік). А тепер в коло ставай (Ганусенька вибирає дівчинку або хлопчика і виводить на середину кола. Знову так само співають, тільки ім 'я іншої дівчини називають) Усі, взявшись за руки, ведуть хоровод, а дівчинка всередині кола відтворює все, про що співається в гаївці. Ой не бігай, Мурчику, по хаті, (дівчинка присіла, на руки схилилася, ніби спить) Але Мурчик бігав і ходив, (позіхає, очки протирає) О, вже годі, Устиночко, спати, (заплітає) Вмий своє личко біленьке (вмивається) Й платтячко вдягни гарненьке. (ніби одягається) Підемо в церквицю ізраненька (йде, тупотить ногами) Посміхнулось сонце з-за хмарин, (дивиться на небо) (Знову повторюють усі слова, тільки змінюють імена)
Хлопці стають у рядок, тримаючись за руки, а дівчата стоять навпроти них і співають. Дівчата: Пустіть нас, пустіть нас у гай погуляти! Хлопці: Не пустимо, бо злий вітер Дівчата: Ой пустіть нас в зелен-гай! Хлопці: Вас не пустимо, і край! Дівчата: То ми самі проберемось!.. (Біжать з розгону й хочуть розірвати зчеплені руки хлопців. Хто рве, той залишається на боці хлопців. А решта знову співають і аж поки не залишиться жодної дівчини. Тоді всі стають у коло і співають): Ой гарно в гайочку гуляти, Дівчата і хлопці беруться за руки й ведуть хоровод навколо церкви "ланцюжком" або "шнурочком", ходять і співають. - Піди, батеньку ріднесенький, у лісочок - Піди, матінко ріднесенька, у лісочок - Ой піди, миленький, у лісочок - Я нарвав, Мар'яночко, квіточок,
Усі: О, де ж ти, Іваночку, де ти блукаєш, Хлопець: Ой шукав її я кілька літ Усі: Ти, Іванку, її не маєш, Хлопець: Ой шукав її я кілька літ Усі: Ой відчиняй, Йванку, ворота, (Іванко розриває сплетені руки і виводить Любу з середини кола. Вони стають із усіма в коло, їх змінює інша пара і т. д.)
Я радію світу, Я радію сонцю, Квіточці радію, Я життю радію, Люблю незбагненну Із книжечки |
|
|||||||||||||
|