— Хату, коли я виросту, то буду полярником.
— Дуже добре, синку.
— Я вже зараз готуватимусь до цього.
— Як же?
— А ти щодня купуй мені морозиво, щоб я звикав до холоду.

— Мамо, мене вже не звуть найгіршим учнем!
— Молодець. Ти став краще вчитись?
— Ні, до нас у клас прийшов новий хлопчик, який вчиться ще гірше...

— Павлику, чому ти не даєш санок братикові? — питається мама.
— Як не даю? Завжди, як з'їду санками з гори, то даю йому витягти на гору! — відповідає Павлик.

Учитель цікавиться:
— Ти чому не був учора у школі?
— Ви ж самі сказали, якщо я не виконаю домашнього завдання, щоб у школі не з'являвся.

— Tату, Василько мене побив!
— Треба було дати здачі...
— Так я дав йому здачі ще перед тим...

Батьки поїхали з дому, а Данилко взяв і не пішов до школи. Раптом телефонний дзвінок. Данилко по голосу впізнав свою вчительку.
— Чому сьогодні Данилко пропустив уроки?
— Він захворів.
— А хто це розмовляє зі мною?
— Мій тато...

— Або ти, тату, у ліс їдь, а я вдома зостанусь; або ж я вдома зостанусь, а ти, тату, в ліс їдь. Все одно комусь з нас їхати треба.

Першокласник Юрко, повернувшись із школи, заявив:
— Я до школи більше не піду.
— Чому? — запитала бабуся.
— Бо там примушують писати й читати, а я не вмію.

— Марійко, навіщо ж ти усі цукерки поїла сьогодні?
— Мамочко, ти ж сама мене вчила не залишати на завтра те, що можна зробити сьогодні!