***

За рутезальтами десліждонь ондого агнсьлійгоко увеніртеситу, не має знчаненя, в яікй псідлонсовоті рімзощені лірети в сволі. Овносне, щоб преша і отсання бвуки зашалились на мцісі. Ішні мжоуть розщітамись діновльо, все рніво тсект чемитатиться без плеробм. Все тмоу, що ми не чиємато кножу літреу окемро, а все своло в цімлоу.

***

– Сюди не можна сідати. Це крісло Людовика Вісімнадцятого.
– Ну й що? Коли він прийде, я встану.

***

Батько показує синові літери.
– Дивися, Івасику, і запам’ятовуй. Оце ось буква «А», а це кругленьке – «О», а оце – «Я».
Наступного дня Івасик знаходить у букварі знайоме: «Я» і радісно сплескує в долоні:
– Мамо, глянь, ось – наш татко!

***

Оленка уважно поглядає то на батькове фото, то на батька і пошепки запитує маму:
– А де той тато, що був з чубом?..

***

Юрко прийшов з прогулянки у розірваній сорочці. Мама ніяк не може дізнатися, що ж сталося.
Юрчик довго мовчав, потім видав:
– Але я ж не питаю, де ти свої колготки рвеш?

***

Трирічний Богданчик грався з цуценям і раптом почав лизати диван.
Бабуся свариться:
– Богданчику, що ж ти робиш? Не можна лизати диван, на ньому різні заразні мікроби живуть, ти можеш захворіти!
Через два дні бабуся захворіла, лежить у ліжку. Богданчик підходить до неї і співчутливо запитує:
– Що, бабусю, диван лизала?

***

Віталик приїхав з міста в село на канікули й, побачивши, як на ніч у хлів заганяють корову, здивовано запитав:
– Це її гараж?!

***

– Мені, будь ласка, той фотопапір, – просить третьокласник.
– Шість на дев’ять? – питає продавець.
– П’ятдесят чотири! – з готовністю відповідає школяр.

***

Питає вчителька хлопчика-першокласника:
– Кого ти ще вдома маєш?
– Маму, тата і бабцю, – каже хлопчик.
– А чи слухаєшся їх?
– Бабці не слухаюся, бо вона мене не дожене.

***

– Мамо, а на якому поверсі живе місяць?
– Місяць, синку, живе на небі.
– Гм… А небо – це який поверх?

***