Побалакали

Бабуся розгнівано до чотирирічного внука:
— Якщо не слухатимешся, то я помру і ти залишишся сам.
— Не сам. Поїду в Київ до мами.
— Та ти ж за двері боїшся ступити.
— Не боюся.
— Ану ж вийди на подвір’я.
— Ану ж помри.

Всі зайняті

Телефонний дзвінок, слухавку бере дитина і пошепки обзивається:
— Алло...
— Здрастуй, а тато вдома?
Дитина тихо-тихо:
— Так, але він зайнятий.
— А мама вдома?
— Вона також дуже зайнята.
— А ще вдома хто-небудь є?
— Дядечки міліціонери і пожежники.
— Ну, поклич їх.
— Не можу, вони також дуже-дуже зайняті.
— Господи, та чим же вони зайняті?!
Дитина пошепки:
— Вони мене шукають...

Спочатку — клуб

Бабуся Марта питає онуку Олю:
— Ти скоро вже підеш до школи?
— Ні, бабусю, — каже Оля, — я спочатку піду до клубу, там поженюсь із Юрою, а як підросту — піду до школи.

Любить білу

Іванко не хоче їсти гречану кашу.
Вихователька:
— Чому ти не їси?
Іванко:
— Бо я чорної не люблю, їм тільки білу.

Позіхають крильцями

— Бабусю! — вигукує трирічна Оленка. — Подивись, як курчатка крильцями позіхають!

До ріг ще й корову

Тато прилаштував на стіну оленячі роги.
— Оленко, подивись, які гарні роги.
Оленка:
— Гарні, але якби ти до них ще й корову купив.

Треба чекати швидше

В домівці чекають гостей. А їх все нема і нема — наче забули, що їх запрошували. Мати на кухні захвилювалася:
— Уже пора, а вони так довго не йдуть!
Яна тут як тут вставляє свій дзвінкий голосочок:
— Прийдуть, мамо, прийдуть. Тільки нам потрібно їх швидше чекати...

Спіймали на гарячому

Хлопчаки дивляться, як чоловік напуває з відра корову.
— Бачите, — каже один, — як розбавляють молоко водою.

Не зрозумів

Мати збирається на роботу. Каже Петрикові й Оксанці:
— Виймете з печі борщ і кашу — пообідаєте. Зрозумів, Петрику?
— Зрозумів, мамо.
— Потім погодуєш, напоїш поросятко і птицю. Зрозумів?
— Я — ні. Може, Оксанка зрозуміла...

Чужий — не той

— Петрику, читай букви!
— Я буквар удома забув.
— Візьми у товариша.
— Я по чужому, Галино Петрівно, читати не вмію.

Чує

— Павлусю, — мовить батько, — злазь із дерева, бо онде, чуєш, гримить.
— Нічого, тату, я й тут добре чую.

Робить ніч

Маленький хлопчик стоїть із заплющеними очима. Здивована бабуся питає:
— Що з тобою, Петю?
— А це я, бабусю, так роблю ніч.

Не сплять

Маленький Івась просить увечері маму:
— Купи мені яблучок.
— Та вже пізно, сину, яблучка сплять.
— То маленькі сплять, а великі ще ні.

Сіла батарейка

Мої внуки Володя і Діма ввечері гралися і ніяк не хотіли спати. Але сон таки здолав Володю. Діма побачив, що той заснув, і зітхнув:
— У Володі батарейка сіла.

Не включається мозок

Діма жалівся мамі, що вчителька не викликає його на уроках.
— То, може, ти руку не піднімаєш?
— Ми з Марійкою завжди руку піднімаємо.
— Вчителька бачить, що ви знаєте, тому й не питає, — заспокоїла мама.
— Вона викликає нас тільки тоді, коли у всіх інших мозок не включається.